Постанова 4857 № 380/24022/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24022/24 пров. № А/857/7046/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 380/24022/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Кухар Н.А., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач) в якому позивач просила суд: - визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривні, установленого з 01 січня 2023 року відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., установленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривні, установленого з 01 січня 2023 року відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2024 року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень ) 96 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона має право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2023-2024 роках згідно з Законами України «Про Державний бюджет на 2023 рік» та «Про Державний бюджет на 2024 рік». Рішенням Львівського адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого на 01.01.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023 та з 01.01.2024 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого на 01.01.2024 в розмірі 68% від суми суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко та однозначно визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про державні бюджети на кожний рік. Зазначає, що відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Вказує, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а саме після 18.02.2020,Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно - правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 14.07.2022 року. Відповідно до поданої заяви від 28.06.2023 № 6227 ОСОБА_1 було переведено на інший вид пенсії, а саме на пенсію згідно Закону №1402 та здійснено перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Західного апеляційного господарського суду № 07.11/40/23 від 26.06.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за перiод з 01.01.2023 по 31 .12.2023, виходячи з розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб на 2023 piк - 2684 грн., за перiод з 01.01|.2024, виходячи з розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб на 2024 piк - 3028 грн. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №23064-24685/К-52/8-1300/24 від 07.10.2024 повідомлено, що для перерахунку пенсії необхідно звернутися до будь якого відділу обслуговування громадян з паспортом, ідентифікаційним кодом, довідкою про зміни розміру складових суддівської винагороди для подання заяви про перерахунок пенсії або подати зазначені документи через вебпортал. Позивач не погодившись з відмовою відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., встановленого на 01.01.2023; виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого на 01.01.2024. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (Закон - № 966-XIV), прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (Закон - № 1402-VIII). Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно частин четвертої, п`ятої статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Аналогічні положення закріплені частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У частинах другій, третій статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці За нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Таким чином, Конституцією України та Законом № 1402-VIII закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Також, у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні. Водночас згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні. Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. З приводу цього Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зазначила, що приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах. У вказаній постанові, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Також відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2023 та 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до приписів Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 гривні. Відтак, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії та рішення органу пенсійного фонду протиправними, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог у спосіб, що заявлений позивачем, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 380/24022/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний