Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2171/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2171/25 пров. № А/857/15588/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., за участі секретаря судового засідання Волчанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року з питань забезпечення позову (суддя Мандзій О.П., м. Тернопіль) у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" про забезпечення позову до пред`явлення позову,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" у квітні 2025 року до пред`явлення позову звернулося до суду із заявою про забезпечення позову. У поданій заяві заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 10.04.2025 № 445-Л про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300090 до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Тернопільській області. В обґрунтування заяви зазначено про очевидності ознаки протиправності спірного рішення. Не забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 10.04.2025 № 445-Л про припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300090, призводить до неможливості виконання ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" своїх зобов`язань, внаслідок чого підприємство несе матеріальні збитки та порушує діяльність інших суб`єктів господарювання, які є контрагентами підприємства у зв`язку з відмовою від прийняті замовленого товару і неможливістю здійснення поставки пального. Вищевикладені факти свідчать, що відсутність забезпечення у вигляді зупинення дії спірного рішення призводить до порушення прав ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА", працівників та контрагентів ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА". Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС ТРЕЙДІНГ Україна» про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 10.04.2025 № 445-Л про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, що була видана товариству з обмеженою відповідальністю "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" за реєстраційним номером 990614202300090 з терміном дії з 27.01.2023 до 27.01.2028 за адресою місцезнаходження: Україна, 46008, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Шашкевича Маркіяна, 3/21, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2171/25. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що посилання заявника на відсутність електропостачання, постійні обстріли та неможливістю виконання ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" своїх зобов`язань, внаслідок чого підприємство несе матеріальні збитки та порушує діяльність інших суб`єктів господарювання, які є контрагентами підприємства у зв`язку з відмовою від прийняті замовленого товару і неможливістю здійснення поставки пального повинні бути засвідчені сертифікатом про форс-мажорні обставини, а якщо такі виникають, то необхідно встановити їх причинно-наслідковий зв`язок між обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання, що заявником не доведено. Сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення. Факт оскарження прийнятого рішення Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 10.04.2025 №445-Л, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню в суді. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України). Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог будуть предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті у разі звернення заявника з таким позовом, та не можуть вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України). Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих негативних наслідків та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення. Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Як видно з заяви та доданих до неї матеріалів, основним видом економічної діяльності ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" є "46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами". ТОВ "ГТС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за реєстраційним номером 990614202300090 з терміном дії з 27.01.2023 до 27.01.2028 за адресою місцезнаходження: Україна, 46008, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Шашкевича Маркіяна, 3/21. У подальшому, рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 10.04.2025 № 445-Л припинено дію ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. У вказаному рішенні зазначено, що підставою для прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є п.10 ч.2 ст.46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-ІХ, а саме: "факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, факт відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб". Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон №3817-IX) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України. За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3817-IX, припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом; Виключний перелік підстав та процедура припинення дії ліцензії визначено ст.46 Закону №3817-IX. Так, дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (ч.1 ст.46 Закону №3817-IX). Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (ч.1 ст.46 Закону №3817-IX). Отже, у разі припинення дії ліцензії на право оптової торгівлі пальним суб`єкт господарювання безумовно позбавлений права здійснювати відповідний вид діяльність, згідно укладених договорів тощо, що вказує про існування визначених у ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. При цьому, статтею 152 КАС України визначено, що у заяві мають бути наведені та обґрунтовані підстави і необхідність забезпечення позову. Також суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв' язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією. Слід звернути увагу на те, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що протягом оскарження спірного розпорядження він буде позбавлений можливості здійснювати діяльність, передбачену припиненою ліцензією, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде неможливим або ускладненим. Отже, наведені позивачем доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника. На думку колегії суддів, порушення прав позивача, на що посилається він у заяві, є підставою для подання позову, проте не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Апеляційний суд зазначає, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову визначеним ухвалою шляхом фактично вирішує спір по суті, оскільки з дати постановлення такої ухвали платник податку фактично має право знову здійснювати діяльність відповідно до спірної ліцензії. При цьому відмова, наприклад, у позові в такому випадку не поновить попереднього становища, оскільки зазначена діяльність позивачем уже буде здійснена. Також варто вказати, що судом першої інстанції не наведено аргументів про відсутність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки у випадку задоволення позову оскаржене рішення податкового органу буде скасовано, а дію спірної ліцензії відновлено, що відповідно поновить і права позивача в частині права на здійснення відповідної діяльності. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18 та від 06.12.2022року у справі №140/8745/21. Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами. У той же час, слід відмітити, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Вказана позиція викладена у постанові від 28 березня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/521/17. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову. В статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, отже застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року з питань забезпечення позову в справі №500/2171/25 скасувати, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська Повне судове рішення складено 10.06.25