Постанова 4857 № 380/804/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/804/21 пров. № А/857/8242/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довга О.І. Запотічний І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (головуючий суддя Костецький Н.В.) ухвалену за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів, у справі №380/804/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/804/21 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області: стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в розмірі 275857 (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 86 коп. Рішення набрало законної сили 10.01.2025 року. 21.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 04.12.2024 терміном на один рік. В обґрунтування заяви зазначає, що з 2010 року була опікуном свого чоловіка ОСОБА_2 як особи з інвалідністю ІІ групи, що потребувала постійного стороннього догляду. До 13.07.2023 (дати смерті чоловіка) не могла повноцінно працювати, а всі кошти йшли на його лікування та утримання. Крім цього, на її утриманні перебували неповнолітня донька ОСОБА_3 (на даний час є повнолітньою) та батько чоловіка ОСОБА_4 , 1932 р.н. Зазначає, що після смерті чоловіка має можливість почати працювати та, з певним часом, повернути кошти, тобто виконати рішення суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 та відстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 04.12.2024 року терміном на один рік до 10.02.2026 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог заяви про відстрочення виконання судового рішення. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якій позивач просив суд стягнути з відповідача до бюджету податковий борг в розмірі 275857,86 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/804/21 задоволено повністю позов Головного управління ДПС у Львівській області, стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в розмірі 275857 (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 86 коп. Рішення набрало законної сили 10.01.2025 року. Стаття 124 Конституції України та статті 14, 370 КАС України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до положень статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Питання про відстрочення судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до частини 3 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, вищезазначеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право особи, яка бере участь у справі, звернутись до суду із заявою про відстрочення, розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, визначальною умовою такого звернення є набрання відповідним судовим рішенням законної сили. Відповідно до ч.5 ст.378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Зокрема, питання розстрочення виконання судового рішення було предметом конституційного розгляду та Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення. Згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Водночас, питання відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплати податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання (несвоєчасного виконання) такого обов`язку. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі відстрочення або розстрочення виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Водночас, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Так, підставою для відстрочення виконання рішення є надання боржником достатніх доказів існування обставин, що підтверджують наявність загрози виникнення або накопичення боргу та, як наслідок, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, а також надання економічного обґрунтування, яке підтверджує можливість погашення грошових зобов`язань до бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення. При прийнятті рішення про відстрочення виконання судового рішення що набрало законної сили суд першої інстанції врахував такі обставини. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12.01.2012 у справі №2-о-41/11 визнано обмежено дієздатним ОСОБА_2 (чоловік відповідача) та передано його під опіку ОСОБА_1 . Факт перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 10.02.2021, виданого Дублянською міською радою Львівської області. Відповідно до довідки від 26.02.2021 №260310-90, виданої Шевченківським відділом соціального захисту УЗС ДГП Львівської міської ради, ОСОБА_1 за січень-грудень 2020 отримувала щомісячно компенсаційну виплату у розмірі 35,77 грн. як працездатна особа, що не працює (не вчиться) і здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку. Факт смерті чоловіка відповідача ОСОБА_2 17.07.2023 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.07.2023, виданого Відділом ДРАЦС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (відповідь на запит в електронному вигляді від 28.01.2025), дані про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 2 кварталу 2024 року по 3 квартал 2025 року відсутні. Відповідно до довідки про доходи, виданої 04.02.2025 ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 прийнята на роботу 08.11.2024, форма працевлаштування: основне місце праці. Загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 08.11.2024 по 31.01.2025 становить 20251,12 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 28.01.2025, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах у період: з 01.01.2003 по 31.08.2003, з 01.06.2004 по 29.04.2011, з 27.10.2021 по 18.03.2022. Як це правильно зазначив суд першої інстанції, заява про відстрочення виконання судового рішення у цій справі обґрунтована тим, що у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим чоловіком (особою з інвалідністю ІІ групи), неповнолітньою донькою, батьком чоловіка (особа похилого віку) та через скрутне матеріальне становище, відповідач не могла повноцінно працювати та своєчасно погасити податковий борг. Вважає, що на даний час можливість відповідача працювати відновлена, що з певним часом сприятиме виконанню рішення суду про стягнення податкового боргу. Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та вважає що за наведених підстав такі висновки базуються на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Також суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що при прийнятті рішення про задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення судом першої інстанції слушно враховано, що відстрочення виконання судового рішення застосованим судом шляхом не є уникненням відповідача від виконання такого рішення. Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви, проте не врахував вимоги ч.5 ст. 378 КАС України, а саме, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення (04.12.2024), тобто в досліджуваному судом випадку до 04.12.2025, а відтак висновки суду першої інстанції про відстрочення виконання судового рішення терміном на один рік до 10.02.2026 року не узгоджуються з вимоги процесуального закону. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що задовольняючи заяву судом першої інстанції враховано обставини та підстави для її задоволення, проте не дотримано вимог процесуального закону в частині визначення терміну відстрочення судового рішення, що є наслідком скасування судового рішення в частині застосування такого. Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №380/804/21 скасувати в частині визначення терміну відстрочення виконання судового рішення та відстрочити виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року у справі №380/804/21 терміном на один рік до 04.12.2025 року. В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №380/804/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний