Постанова 4824 № 381/4906/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 381/4906/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11101/2025Головуючий у суді першої інстанції - Ковалевська Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., секретар Цалко Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Софіщенком Вадимом Аркадійовичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Літвиненко Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Літвиненко Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, згідно з яким просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3263, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 28.12.2012. В обгрунтування позовних вимог вказував, що у квітні 2023 року йому стало відомо про те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Литвиненка О.В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 3263, посвідченого 28.12.2012 приватним нотаріусом КМНО Паракудою І.В. про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , тналежить на праві власності ОСОБА_1 . Строк, за який проводиться стягнення, становить з 19.12.2011 по 28.11.2012. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, пропонується задовольнити вимоги стягувача ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 489275 грн. 03 коп. Разом з тим, позивач вказував, що вищезазначений виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав в їх сукупності: - при посвідченні виконавчого напису йому не було направлено повідомлення про намір стягнення боргу та про відступлення права грошової вимоги; - його заборгованість не була безспірною; - посвідчення спірного виконавчого напису в Київському нотаріальному окрузі порушує положення ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», оскільки боржник за виконавчим написом проживає в іншому нотаріальному окрузі. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2025 позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, що вчинений 28.12.2012 приватним нотаріусом КМНО Паракудою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3263 про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , для задоволення вимог стягувача ПАТ «Дельта Банк». В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивач міг довідатися про наявність виконавчого напису, що оскаржується, як мінімум з 29.11.2018, а саме з дати ухвалення судового рішення у справі №381/340/18 щодо скасування арешту майна, накладеного Фастівським міськрайонним ВДВС у рамках відкритого виконавчого провадження за оскаржуваним виконавчим написом за реєстровим номером 3263, боржником за яким є позивач. При цьому, зазначає, що оскільки надані позивачем квитанції про погашення боргу датуються до періоду, за який вчинений виконавчий напис, а надані виписки та розрахунки боргу доводять обгрунтованість вимог виконавчого напису, судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо наявності спірності вимог. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. Інші учасники справи про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили. Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3263, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги стягувача - ПАТ Дельта Банк" в сумі розміром 489274 грн. 03 коп., з яких: - сума заборгованості за кредитом 47822 долари США 84 центи, що згідно з курсом НБУ станом на 28.11.2012 складає 382247 грн. 96 коп.; - сума заборгованості за відсотками - 23390 доларів США 10 центів, що згідно курсу НБУ станом на 28.11.2012 складає 107027 грн. 07 коп. Строк, за який проводиться стягнення: з 19.12.2011 по 28.11.2012. Як вбачається, при вчиненні зазначеної нотаріальної дії приватний нотаріус керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Літвиненко О.В. від 10.09.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання вказаного виконавчого напису. Згідно з наявними у матеріалах справи квитанціями позивачем до вчинення виконавчого напису здійснювалося часткове погашення боргу на загальну суму 20725 доларів США (а.с. 21-27). Так, за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» (далі за текстом - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса. Також, у своїй постанові від 22.05.2024 у справі № 465/4478/22 Верховний Суд зазначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця з метою надання йому можливості усунути відповідні порушення основного зобов`язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Повернення повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання до банку з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом отримання позивачем такого повідомлення, а також не свідчить про дотримання банком обов`язку щодо фактичного повідомлення боржника про порушення зобов`язання. Такі порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійною правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Так, як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач вказував на відсутність у нього документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, оскільки останні не були йому передані первісним кредитором. При цьому, зазначав, що вказані документи безпосередньо стосуються предмету доказування позовних вимог, а тому їх долучення до матеріалів справи є обов`язковим з метою встановлення істинних обставин справи. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження факту надсилання позивачу повідомлення про порушення запезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, на виконання ухвали суду першої інстанції, приватний нотаріус КМНО Ковальська (Паракуда) І.В. також не надала відповідних доказів, а саме належним чином посвідчених копії виконавчого напису та усіх документі, які містяться в матеріалах нотаріальної справи. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, на якого в даному випадку покладено обов`язок підтвердження дотримання права позивача під час вчинення виконавчого напису, не спростував доводи останнього про неотримання ним жодного повідомлення. При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що долучені до матеріалів справи квитанції підтверджують часткове погашення позивачем боргу у розмірі 20725 доларів США (до вчинення виконавчого напису) та свідчать про те, що на час посвідчення виконавчого напису заборгованість позивача не була безспірною. Відтак, посилання апелянта на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності спірності вимог, а також те, що банком приватному нотаріусу було надано повний пакет документів, який відповідав вимогам Переліку, є недоведеними та не підтвердженими належними і допустимими доказами. Крім того, безпідставними є доводи апелянта щодо пропуску позивачем позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки, надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів обізнанності позивача до квітня 2023 року про вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Софіщенком Вадимом Аркадійовичем, - залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Літвиненко Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 09 червня 2025 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова