Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/22185/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22185/24 пров. № А/857/7926/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м.Львів) у справі №380/22185/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 29.10.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 01.09.2023 по 27.10.2023; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 01.09.2023 по 27.10.2023. Позов обґрунтовує тим, що проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав бойове поранення. У зв`язку з отриманням бойового поранення, позивач у період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 01.09.2023 по 27.10.2023 проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні. Протягом стаціонарного лікування позивачу не здійснювалася виплата додаткової грошової винагороди у повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зазначає, що 18.01.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію щодо підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 позивачу у зв`язку з пораненням та лікуванням за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 24.08.2023 по 15.09.2023, з 15.09.2023 по 27.10.2023 щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої позивачем та надати витяги з наказів командира військової частини про нарахування позивачу доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 02.11.2022 по 07.12.2022. На адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, у якому підтверджує отримане захворювання та травму позивачем. Вказує про те, що Постановою ВЛК, згідно свідоцтва про хворобу № 1105/66 від 22.11.2023, підтверджується захворювання та травма, яку отримав позивач. Також, підтверджує пов`язаність травми із Захистом Батьківщини. Позивач вважає такі дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, пропорційно періодам стаціонарного лікування у період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 01.09.2023 по 27.10.2023 протиправними. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позову є наслідком недослідження доказів наданих позивачем про несплату додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 01.09.2023 по 27.10.2023. Вважає, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 15.04.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у періоди стаціонарного лікування ОСОБА_1 , підстав для включення в наказ про виплати додаткової грошової винагороди не було. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до Акту №69/92 про нещасний випадок (у тому числі поранення) старший солдат ОСОБА_1 02.11.2022 близько 14 год. 30 хв., під час виконання бойового завдання в районі н.п. Павлівка Донецької області, внаслідок бойового зіткнення отримав поранення. 02.11.2022 постраждалого було доставлено до НОМЕР_2 ВМГ н.п. Петропавлівка. Відповідно до епікризу карти стаціонарного хворого за №10473 з 30.12.2022 по 13.01.2023 позивач проходив лікування у комунальному некомерційному підприємстві Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня». Згідно з епікризом №31 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації неврологічних захворювань Корецької обласної лікарні відновного лікування з 14.02.2023 по 28.02.2023. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №749 з 24.08.2023 по 15.09.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у лікарні ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». Згідно з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №7290/2023 позивач проходив стаціонарне лікування з 15.09.2023 по 27.10.2023. 24.11.2023 позивача було звільнено з військової служби в запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.05.2024 №71-PC та наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.11.2023 №88 о/с було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно з Свідоцтвом про хворобу №1105/66 від 22.11.23 травма позивача Так пов`язана із Захистом Батьківщини. Травма відноситься до легких згідно з класифікатора розподілу травма ступенем тяжкості, затвердженого наказам МОЗ України від 04.07.2007 №370. Представник позивача направив адвокатський запит від 18.01.2024 у якому просив надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 ОСОБА_1 у зв`язку з пораненням та лікуванням за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, з 14.02.2023 по 28.02.2023, з 24.08.2023 по 15.09.2023, з 15.09.2023 по 27.10.2023 щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбачені Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022. Надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ОСОБА_1 02.11.2022. Просив надати витяги з наказів командира військової частини про нарахування ОСОБА_1 доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 02.11.2022 по 07.12.2022. Військова частина НОМЕР_1 на адвокатський запит надала письмову відповідь від 29.01.2024 №50/02/33-174. Вказує про те, що ОСОБА_1 отримав акти розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення) форма Н5, Н1 26.12.2022, які були підставами для пов`язання травми із Захистом Батьківщини, яка відноситься до легких згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 (свідоцтво про хворобу № 1105/66 від 22.11.2023). Також, вказує про те, що у період з 30.12.2022 по 13.01.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні Стрийської ЦРЛ для відновного лікування - не включено у рапорт на виплату додаткової винагороди керуючись розпорядженням командувача НГУ від 19.07.2022 № 27/11/3-7419 (щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні) та постановою ВЛК про придатність до військової служби. У період з 14.02.2023 по 28.02.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації неврологічних захворювань Корецької обласної лікарні відновного лікування з приводу захворювань - не включено у рапорт па виплату додаткової винагороди. Подальше обстеження та лікування з приводу захворювань з 01.09. по 27.10.2023 не включено у рапорт на виплату. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон України №2232-XII). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває. Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ (Закон № 2011) регулює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Згідно з ст.1 Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відповідно до ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошеве та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168). Відповідно до п. 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно до п. 1-2 Постанови виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з наказами про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Відповідно до п.5 Постанови № 168 вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022. 01.04.2022 до Постанови №168 внесено зміни, якими передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Крім цього, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/23 від 23.06.2022 (Окреме доручення), пунктом 7 якого встановлено, зокрема, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії). Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5). У Довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо). Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі одночасно надавати висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки. Механізм виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України, з 01.02.2023 по 31.05.2023 року, врегульовано Порядком виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26.01.2023 року №37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 194/39250. Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затверджено Наказ МВС України від 01.09.2023 № 729 «Особливості виплат на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (Наказ 729). Отже, 01.06.2023 механізм виплати додаткової винагороди врегульовано Наказом Міністерства внутрішніх справ № 729 від 01.09.2023 року «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України». Відповідно п.14 Наказу 729 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що постанова №168 встановлює умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. Так, матеріалами справи підтверджується перша умова а саме поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язано із захистом Батьківщини) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень. Ця умова підтверджується Актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) старшого солдата ОСОБА_1 від 26.12.22 №69/92. У вказаному Акті зазначено старший солдат ОСОБА_1 02.11.2022 близько 14 год. 30 хв. під час виконання бойового завдання в районі н.п. Павлівка Донецької області внаслідок бойового зіткнення отримав поранення. 02.11.2022 постраждалого було доставлено до 66 ВМГ н.п. Петропавлівка. Встановлено діагноз: ВМТ (31.10.2022), акубаторна. ВОСП м`яких тканин лівої гомілки. ЗЧМТ, струс головного мозку з цефалгіями, вестибулярними пароксизмами. Забій поперекового відділу хребта. Відповідно до свідоцтва про хворобу №1105/66 травма отримана позивачем відноситься до легких згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказам МОЗ України від 04.07.2007 №370. Відповідач не заперечує отримання травми позивачем. Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у спірний період, колегія суддів зазначає наступне. 02.11.2022 позивачем отримано поранення біля н.п. Павлівка, Донецької обл., внаслідок бойового зіткнення. Після поранення позивач проходив стаціонарне лікування в різних лікувальних закладах, а саме: 30.12.22 по 13.01.2023 у комунальному некомерційному підприємстві Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня» що підтверджується епікризом карти стаціонарного хворого за №10473. Зазначений діагноз : стан після вибухової травми (31.01.22) ЗЧМТ, струс головного мозку у вигляді двобічної сенсорної приглухуватості, вегетосудинної нестійкості, стійкої цефалгії панруги. Акубаротравма (31.10.2022). Постравматичний стресовий розлад. Відповідно до епікризу №31 позивач проходив лікування з 14.02.2023 по 28.02.2023 у відділенні реабілітації неврологічних захворювань Корецької обласної лікарні. Встановлено діагноз: «Хронічний, післятравматичний головний біль. Постконтузійний (постравматичний) синдром. Інший постравматичний гонартроз. Згідно з Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №749 позивач проходив стаціонарне лікування у період з 24.08.2023 по 15.09.2023 у Лікарні ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». Зазначений діагноз : «Постравматичний стресовий розлад. МВТ (31.10.22). Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки, розрив медіального меніска колінного суглоба (25.07.2023). Нестабільність правого колінного суглобним больовим синдромом». Відповідно до виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого № 7290/2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15.09.2023 по 27.10.2023. Встановлений діагноз: F43.1- Посттравматичний стресовий розлад. Апеляційний суд зазначє, що вказане лікування позивач проходив внаслідок травми отриманої 31.10.2022 про що вказано у епікризі карти стаціонарного хворого №10473, епікриз №31, Виписки із медичної карти амбулаторного ( стаціонарного) хворого №749, виписного епікризу медичної карти стаціонарного хворого № 7290/2023. Довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини щодо поранення отримане позивачем 31.10.2022 до матеріалів справи не надавалася. Щодо питання ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення за період з 30.12.2022 по 13.01.2023, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до виписки №1922 Військового госпіталя Національної гвардії України Позивач з 10.11.2022 по 07.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: стан після поранення. Проведено військово-лікарську комісію. Рішення: Придатний до військової служби. Виписується в частину в задовільному стані. Позивачу до моменту перерви між лікуванням до 07.12.2022 виплачувалася додаткова винагорода у збільшеному розмірі. Згідно з інформацією представників медичної служби військової частини НОМЕР_1 Позивачу за період з 30.12.2022 по 13.01.2023 додаткова винагорода не виплачувалася у зв`язку з перебуванням Позивача в реабілітаційному відділенні на відновному лікуванні. Відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем. Враховуючи те, що у вказаний період позивач перебував на відновному лікуванні в реабілітаційному відділенні, відтак підстав для включення в наказ на виплату у відповідача не було. Щодо питання ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення за період з 14.02.2023 по 28.02.2023, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з епікризом №31 Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації неврологічних захворювань Корецької обласної лікарні відновного лікування. Діагноз: Хронічний, післятравматичний головний біль. Постконтузійний (посттравматичний) синдром. Інший посттравматичний гонартроз. Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про те, що у вказаний період позивач перебував на реабілітаційному лікуванні з приводу захворювань, за інформацією представників медичної служби підстав для включення в наказ на виплату у військової частини не було, адже не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Що стосується питання ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення за період з 01.09.2023 по 27.10.2023, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до епікризу КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» повний діагноз: основне захворювання F43.1 - посттравматичний стресовий розлад. Згідно з інформацією, представників медичної служби підстав для включення в наказ на виплату додаткової винагороди у вказаний період у військової частини не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а Позивач перебував на лікуванні у зв`язку із захворюваннями - посттравматичний стресовий розлад. Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що підстав для виплати додаткової винагороди за вказаний період у відповідача не було, оскільки позивач перебував на лікуванні з приводу захворювань, а не поранення (контузії, травми, каліцтва). Апеляційний суд також враховує, що згідно з Свідоцтвом про хворобу №1105/66 від 22.11.23 травма позивача Так пов`язана із Захистом Батьківщини. Травма відноситься до легких згідно з класифікатора розподілу травма ступенем тяжкості, затвердженого наказам МОЗ України від 04.07.2007 №370. Таким чином, колегія суддів вважає, що у періоди стаціонарного лікування ОСОБА_1 підстав для включення в наказ про виплати додаткової грошової винагороди не було. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 380/22185/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар