Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7225/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7225/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 09 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент груп" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" у складанні та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу у розмірі 546 000,00 грн. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" помилково сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу єдиного майнового комплексу у розмірі 546 000,00 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у договорі купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 29.03.2024 року вказано, що до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, у тому числі нерухоме та рухоме майно. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство, як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, збір на обов?язкове державне пенсійне страхування сплачено відповідно до вимог законодавства в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу, а тому у пенсійного органу відсутні правові підстави для повернення такого збору. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що листом від 30.05.2024 відповідач відмовив у поверненні коштів, у зв`язку з відсутністю на те правових підстав. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.08.2024 справу передано для розгляду головуючому судді Залімському І.Г. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2024 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івай Девелопмент Груп" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за результатами електронного аукціону, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2563. За умовами договору Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу об?єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 65 532 000,00 грн, у тому числі ПДВ 10 922 000,00 гн. Таким чином, ціна Об`єкта приватизації без ПДВ становила 54 610 000,00 грн. Під час укладання договору позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від загальної вартості вказаної в договорі купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 546 100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №210 від 29.03.2024 року. 24.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про повернення помилково перерахованих коштів та просив пенсійний орган звернутись з поданням до управління Державної казначейської служби про повернення збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 546100 грн. 30.05.2024 року відповідач листом відмовив у поверненні коштів, у зв`язку з відсутністю на те правових підстав, зокрема вказав, що збір на обов?язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу єдиного майнового комплексу сплачено відповідно до вимог чинного законодавства в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу такого майна, тому підстави для його повернення відсутні. Позивав не погодився із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на повернення коштів, а тому відповідач протиправно відмовив у повернення таких коштів позивачу. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно до пункту 15-1 Постанови Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 року "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об?єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону, а саме вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Згідно із пунктом 6 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу (єдиний майновий комплекс) - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інші позначення та права, включаючи права на земельні ділянки. Відповідно до статті 33 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної відмови, відповідач вказує на те, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Згідно частиною 3 статті 66 ГК України єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників складає 1 відсоток від об`єкта оподаткування - вартість нерухомого майна, яка зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Встановлено, що 29.03.2024 позивач придбав єдиний майновий комплекс "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". В договорі чітко зазначено, що до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства (крім того, що не підлягає приватизації) - будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, в тому числі активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю державного підприємства. Окремо вартість нерухомого майна договором не визначена. Відповідно до пункту 9 частини 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України, до яких відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої. Положеннями Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" чітко визначено, з якого саме нерухомого майна при укладанні договорів купівлі-продажу необхідно сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. Вказаний Закон не містить застережень, що єдиний майновий комплекс є об`єктом оподаткування при укладанні договорів купівлі-продажу, визначення єдиного майнового комплексу не є тотожним поняттю нерухомого майна, з огляду на вищевказане суд вважає, що позивач не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при укладанні договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, а тому збір у розмірі 546 100,00 грн є помилково сплаченим. Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (Порядок №787) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, а тому на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Оскільки позивачем помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідачем протиправно не виконано покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо надання органу казначейства подання про повернення помилково сплачених коштів. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 14.09.2020 у справі № 400/1505/19. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.