Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/13764/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13764/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 09 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про: - визнання протиправним рішення - відмову за наслідком розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; - зобов`язання повторно розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в зв`язку з утриманням троє і більше дітей віком до 18 років. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки позивачу є протиправним, так як позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в зв`язку з утриманням троє і більше дітей віком до 18 років. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивачу правомірно було відмовлено в наданні відстрочки, адже позивачем до своєї заяви було долучено докази на щодо лише двох дітей, батьком яких є позивач, та які перебувають на його утриманні. Позивач вказав, що хоча він не є батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , але вказані неповнолітні діти перебувають на його утриманні. Крім того, позивачем розпочата процедура усиновлення дітей. Ця обставина та наявність у позивача посвідчення багатодітної сім`ї відповідачем протиправно ігнорується. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у червні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. До вказаної заяви долучені копії: посвідчення багатодітної сім`ї; акту обстеження умов проживання; довідки про місце проживання; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2020. За результатами розгляду заяви позивача протоколом від 20.06.2024 №8 відповідна комісія відповідача ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. В обґрунтування такої відмови зазначено, що позивачем до заяви долучено лише документи на підтвердження свого батьківства відносно лише двох дітей ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Позивачем до заяви не було долучено документів на підтвердження факту перебування на його утриманні ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н., в тому числі рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подав відповідачу документів, достатніх для підтвердження його права на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в зв`язку з утриманням троє і більше дітей віком до 18 років. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (Закон № 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Згідно абзацу дев`ятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (надалі - Положення №154) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Відповідно до п.57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Порядок №560), для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації (п.58 Порядку). У розумінні вимог п.3 додатку 5 до вказаного Порядку № 560 жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до заяви повинні долучити слідуючі документи: - свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину. Однак, позивачем до своєї заяви від 19.06.2024 не долучений весь перелік передбачених документів. Так, до заяви долучено лише документи на підтвердження свого батьківства відносно лише двох дітей ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Разом з цим, позивачем до заяви не долучено документів на підтвердження факту перебування на його утриманні ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н., в тому числі рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного. Доводи позивача про те, що копія посвідчення багатодітної сім`ї підтверджує перебування на його утриманні ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н. є помилковими. Позивач не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто, обов`язок позивача як вітчима утримувати ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н., настає за умов, що вказані діти з ним проживають і в них не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, а позивач як вітчим може надавати їм матеріальну допомогу. Обов`язок позивача як вітчима щодо утримання дітей, з якими він проживає, не є безумовним, а тому для встановлення факту утримання вітчимом дитини, яка з ним проживає, потрібно довести, та потрібно довести, що зазначені родичі дитини не можуть надавати таку допомогу. Крім того, згідно акту обстеження умов проживання, складеного 08.07.2024 уповноваженою особою Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н. проживають в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, а позивач згідно довідки про реєстрацію його місця проживання - в с. Смолка Баранівського району Житомирської області. Тобто, місце проживання позивача та місце проживання ОСОБА_2 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 2015 р.н., їх матері та позивача є різними. Також суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII в зв`язку з утриманням троє і більше дітей віком до 18 років підтверджується розпочатим процесом усиновлення дітей. Так, вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, й навіть за наявності таких доказів вони (докази) не були долучені до звернення позивача від 19.06.2024, а тому не могли бути враховані вдповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення. До того ж, наявність відповідних рішень щодо усиновлення позивачем дітей віком до 18 років або інших доказів на підтвердження факту утримання ним трьох і більше дітей, в тому числі відповідного судового рішення, не перешкоджає позивачу повторно в установленому порядку звернутися до відповідача із заявою про надання такої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати належні докази на їх підтвердження. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.