Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/42856/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/42856/24 Суддя першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про зобов`язання ГУ ПФ в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчислену на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №320/1607/24 без обмеження максимальним розміром, враховуючи суму підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (1 500 грн) (далі - Постанова №185) та щомісячну доплату згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (2 000 грн) (далі - Постанова №713), з урахуванням раніше проведених виплат, з 01.02.2023. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2023р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) з 01.03.2023р. перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185, з урахуванням проведених виплат. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) в частині обмеження пенсії максимальним розміром визнані неконституційними, що свідчить про безпідставність обмеження перерахованої пенсії позивача максимальним розміром. Окремо суд зазначив, що оскільки перерахунок пенсії особи, проведений на виконання рішення суду з метою усунення порушеного її права на належний розмір пенсії, право на отримання якого виникло до 01.03.2018, то такий перерахунок не є перерахунком у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення, що свідчить про наявність в особи права на отримання доплати у розмірі 2 000 грн відповідно до Постанови №713. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч висновків суду норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 №1774-VIII є чинними, а відтак пенсія позивача правомірно обмежена максимальним розміром. Зазначає, що оскільки пенсія ОСОБА_1 після 01.03.2018 переглядалася, то підстави для виплати доплати до пенсії відповідно до Постанови №713 відсутні. Окремо зауважує, що індексація пенсії виплачується у межах її максимального розміру. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №320/33274/23 ГУ ПФ в м. Києві здійснило ОСОБА_1 нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії відповідно до п. 1 Постанови №713 з урахуванням вже виплачених сум. Крім того, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №320/1607/24 позивачу з 01.02.2023 проведено перерахунок пенсії. Також з 01.03.2024 ОСОБА_1 на виконання Постанови №185 відповідачем проведено індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796 з урахуванням п. 2 Постанови №185 в сумі 1 500 грн. Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду заяви позивача від 06.06.2024 про виконання рішення суду у справі №320/1607/24 відповідач листом від 09.07.2024 №27794-25815/Ч-02/8-2600/24 повідомив, що позивачу на виконання згаданого судового рішення проведено перерахунок пенсії, який з 01.07.2024 становить 23 610,00 грн. Поряд з цим, згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2602014043, пенсія позивача з лютого 2023 року по січень 2024 року мала складати 18 930 грн, у лютому 2024 року - 20 930,00 грн, з березня 2024 року - 23 610,00 грн, тобто її розмір обчислювався з урахуванням максимального. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17. До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Колегія суддів звертає увагу, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон про реформування пенсійної системи), який набрав законної сили 01.10.2011. Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону шляхом викладення її в редакції Закону про реформування пенсійної системи. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону. Водночас положення статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом про реформування пенсійної системи - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону про реформування пенсійної системи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 09.02.2023 у справі №620/4148/20. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Колегією суддів враховується, що, як вже було встановлено раніше, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №320/33274/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум. Відтак доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права на отримання вказаної доплати до пенсії є безпідставними, оскільки протилежне вже було встановлено судовим рішенням. З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що з огляду на положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», а також приписи ст. 43 Закону та Закону про реформування пенсійної системи обмеження пенсії позивача максимальним розміром здійснювалося правомірно, колегія суддів зазначає, що, як вже було підкреслено вище, позивач має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а предметом цього спору не охоплюються правовідносини, пов`язані з виплатою індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118. У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що за правилами пп. 1 п. 2 Постанови №185 з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525). Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом. Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, з 01.03.2024 поводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796 (але не більше 1 500 грн). Однак, пп. 1 п. 2 Постанови №185 містять застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Поряд з цим, щодо наявності у пп. 1 п. 2 Постанови №185 застережень про підвищення пенсій з 01.03.2024 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У спірних правовідносинах наведені положення Постанови №185 суперечать приписам Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які, як вже було підкреслено раніше, є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Матеріали справи свідчать, що на виконання Постанови №185 ГУ ПФ в м. Києві здійснило проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796, розмір якого з урахування п. 3 Постанови №185 визначено в сумі 1 500 грн. При цьому загальний розмір нарахованої до виплати з 01.03.2024 пенсії позивача не збільшився на суму цієї індексації, оскільки під час її перерахунку відповідачем було застосовано обмеження пенсії максимальним розміром. У площині вищевикладеного та зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону про реформування пенсійної системи, судова колегія приходить до висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром у зв`язку із застосуванням норм Постанови №185 є протиправними. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві- залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Повне рішення виготовлено 10 червня 2025 року. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев