Постанова Київський апеляційний суд № 753/10193/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/10193/23 провадження № 22-ц/824/1294/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Колодочки Павла Олександровича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року в складі судді Трусової Т. О., встановив: 10.06.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 06.07.2020. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Відповідно до виявленого бажання, відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку ( номер та строк дії кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 100 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка в порушення умов договору не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, у зв`язку з чим станом на 10.03.2023 виникла заборгованість в сумі 126 318, 80 грн, яка складається з наступного : 103 332,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 986,34 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на вказані обставини АТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 06.07.2020 у розмірі 126 318,80 грн станом на 10.03.2023. 19.07.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Гапека Т. В. подала зустрічний позов до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів. Зустрічний позов обґрунтований тим, що 06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, а саме відкриття банківського рахунку та отримання картки для виплат, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 06 липня 2020 року. 06 липня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито рахунок НОМЕР_1 та видано банківську карту для виплат за номером НОМЕР_2 . В цей же день 06 липня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито рахунок НОМЕР_3 та видано банківську карту - Універсальна картка «GOLD» за номером НОМЕР_4 . Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт становив 0,00 грн. Згідно з випискою про рух коштів, яка була надана АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що за весь час користування вказаною банківською карткою ОСОБА_1 не виявляла жодного наміру щодо збільшення кредитного ліміту та не користувалась кредитним коштами, а користувалась виключно власними грошовими коштами. Однак, 22 лютого 2022 року з карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_3 , було списано грошові кошти, загальний розмір яких становить 99 999 грн, без відома клієнта банку ОСОБА_1 та надання згоди клієнтом ОСОБА_1 на здійснення будь-яких транзакцій банком. При цьому, без згоди ОСОБА_1 банком було збільшено кредитний ліміт на карті Універсальна картка «GOLD» за номером НОМЕР_4 до 100 000 грн та відповідно було знято кредитних коштів на суму 45 000 грн та 39 999 грн, двома транзакціями. Також з карти Універсальна картка «GOLD» за номером НОМЕР_4 було списано 15 000 грн , які не були кредитними коштами, а були особистими коштами клієнта банку ОСОБА_1 , які зберігались на карті та які теж були списані шахрайським способом. Зазначала, що ОСОБА_1 22 лютого 2022 року опублікувала на сайті OLX оголошення про продаж дитячого одягу. Через хвилин 10 після публікації оголошення в месенджер Viber , в якому був зареєстрований мобільний номер телефону ОСОБА_1 написала жінка на ім`я ОСОБА_2 , яка виявила бажання купити дитячі речі. Під час спілкування у вказаному месенджері повідомила, що оплату за товар буде робити чоловік з-за кордону, тому треба буде підтвердити отримання платежу та відповідно надіслала ОСОБА_1 посилання, яке було аналогічним посиланню на сайт АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 перейшла за вказаним посиланням, впевнившись в тому, що це дійсно посилання АТ КБ «ПриватБанк», перейшла за посиланням і зайшла у свій кабінет онлайн-банкінгу Приват

24. Однак, вже за кілька хвилин по тому ОСОБА_1 отримала повідомлення банку щодо збільшення кредитного ліміту, а ще через декілька хвилин почали приходити смс-сповіщення про списання 15 000 грн, потім 45 000 грн і 39 999 грн. Зрозумівши, що грошові кошти списуються без її відома, ОСОБА_1 відразу зателефонувала за номером НОМЕР_5 , який належить АТ КБ «ПриватБанк», та повідомила працівників банку про те, що без її відома невідомі особи знімають грошові кошти з картки. Під час телефонної розмови оператор АТ КБ «ПриватБанк» одну операцію на 89 000 грн скасувала, а щодо скасування трьох попередніх попросила перетелефонувати через декілька хвилин щоб оформити заяву на повернення коштів. Довірившись працівникам банку ОСОБА_1 так і зробила, однак вже ні через хвилину, ні через десять хвилин не змогла більше додзвонитися за номером 37 00 так як оператором банку її номер вже було внесено до заблокованих. Вказані обставини змусили ОСОБА_1 йти до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк» ( між несанкціонованим списанням грошових коштів та зверненням до відділення банку пройшло близько години часу). 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 були видані дві нові картки, а саме: картку Універсальна картка «GOLD» за номером НОМЕР_6 та картку для виплат «GOLD» за номером НОМЕР_7 . Також у ОСОБА_1 було прийнято заяву про скасування операції та повернення грошових коштів та повідомлено, що про результати розгляду її заяви буде повідомлено додатково, однак жодної відповіді станом на даний час отримано не було і про те, що ОСОБА_1 має заборгованість перед банком стало відомо лише в травні 2022 року, коли банк почав самостійно списувати відсотки за нібито користування кредитним коштами. 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. В подальшому було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР. За період з 22 лютого 2022 року по 15 березня 2022 року ОСОБА_1 користувалась виключно власними грошовими коштами так як вважала, що банком було вирішено питання щодо скасування транзакцій, що були проведені 22 лютого 2022 року, оскільки жодна розрахункова операція не була відхилена банком. Під час досудового розслідування було встановлено та повідомлено ОСОБА_1 про те, що отримувачем коштів, які були списані за допомогою інтернет -сервісу game-glass-web.org набуті ТОВ «ТОРПАРИ 2020». При цьому будь-яких акаунтів на вказаному сервісі ОСОБА_1 не мала та не має, а також не погоджувалась та не підписувала будь-яким чином Оферту на користування вказаним сайтом. АТ КБ «ПриватБанк» без погодження з клієнтом банку ОСОБА_1 було списано грошові кошти з банківської карти для виплат, на які надходили соціальні виплати на дитину та фактично кошти, які надходили на картку для виплат «GOLD» до 22 лютого 2022 року за номером НОМЕР_2 , а після 22 лютого 2022 року за номером НОМЕР_7 , належали дитині, то ОСОБА_1 було прийнято рішення про закриття банку та банківської картки для виплат. Підсумовуючи викладене ОСОБА_1 вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язання перед позивачем, як володільцем банківського рахунку. АТ КБ «ПриватБанк» у відповіді від 06 червня 2023 року за вих. №20.1.0.0.0/7-230509/170181 підтвердило той факт, що всі оспорювані банківські операції н е були підтверджені шляхом використання «Технології безпеки 3-D Secure», що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак сприяння втрати чи незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію. За відсутності доказів того, що користувач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації , яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, то її вимоги про відновлення залишків коштів по картковим рахункам станом на початок операційного дня 22 лютого 2022 року є законними та обґрунтованими. Вважає, що перераховані без її розпорядження кошти відповідають ознакам безпідставного переказу і повинні бути повернуті на її рахунок, при цьому банк відповідно до положень ст. 625 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» має відшкодувати інфляційні втрати, сплатити три проценти річних та пеню в розмірі 0,1% від суми неналежного переказу. З огляду на викладене просила суд:

1. Визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо проведення операції «Збільшення кредитного ліміту», здійснену 22 лютого 2022 року, операції «Розваги: game-glass-web, DNIPRO» на суму 15 000 грн, здійснену о 10 год. 12 хв. 22 лютого 2022 року, операції «Розваги: «Розваги: game-glass-web, DNIPRO» на суму 45 000 грн, здійснену о 10 год. 17 хв. 22 лютого 2022 року та операції «Розваги: game-glass-web, DNIPRO» на суму 39 999 грн, здійснену о 10 год. 18 хв. 22 лютого 2022 року по картковому рахунку № НОМЕР_4 , Універсальна картка «GOLD», рахунок НОМЕР_3 .

2. Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_3 до того стану, в якому цей рахунок був перед виконанням оспорюваних фінансових операцій у період з 10 год. 12 хв. до 10 год. 18 хв. 22 лютого 2022 року , тобто станом на початок операційного дня 22.02.2022 та який становив 15 535,30 грн.

3. Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, пені, щомісячних платежів та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведених операцій (транзакцій) на суму 99 999 грн у період з 10 год. 12 хв. до 10 год. 18 хв. 22 лютого 2022 року по картковому рахунку ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_3 .

4. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського рахунку НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 3 619,96 грн.

5. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 13.03.2023 по 16.07.2023 в розмірі 194,76 грн, три проценти річних в розмірі 37,49 грн.

6. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 22.02.2022 по 16.07.2023, за неналежний переказ грошових коштів в розмірі 555 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відсутніми зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та інших платежів, передбачених договором про надання банківських послуг, за трьома операціями з перерахування з карткового рахунку № НОМЕР_8 грошових коштів на загальну суму 99 000 грн, що були здійснені 22 лютого 2022 року в період часу з 10 год. 12 хв. до 10 год. 18 хв. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» зарахувати на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 безпідставно списані з карткового рахунку грошові кошти в сумі 18 619, 95 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційну складову в сумі 194 грн 76 коп., три проценти річних в сумі 37 грн 49 коп. та пеню в сумі 555 грн, а всього 787 грн 25 коп. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в сумі 2 147 грн 20 коп. 21.05.2024 представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Колодочка П. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг відмовити повністю, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю. Вважає, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачем було здійснено перехід за фішинговим посиланням та ввела реквізити картки. Матеріали справи не містять доказів того, що «…фішингове посилання було аналогічним посиланню на сайт АТ КБ «ПриватБанк». Встановивши відповідні обставини, а саме: « З пояснень відповідачки вбачається, що проведенню вказаних операцій передували певні її дії в мережі Інтернет, які полягали у переході за надісланим невідомою особою посиланням на сайт, замаскований під сайт ПриватБанку (фішинговим посиланням), та заповненні на цьому сайті відповідних форм із зазначенням у них відомостей, необхідних для входу до її особистого кабінету онлайн-банкінгу Приват24», місцевий суд все одно дійшов до безпідставних висновків на користь ОСОБА_1 , яка вказаними діями допустила порушення власних обов`язків перед банком, що й спричинило подальше перерахування коштів. Вказані дії призвели до втрати, незаконного використання ( ПІНу або інформації), в т.ч. акаунту Приват24, які дали змогу ініціювати спірні платіжні операції. У записі розмови із сервісу Voise Record System з клієнтом ОСОБА_1 , яка відбулася 2022-02-22 10:24:31 (ID запису 715155901, яка наявна в матеріалах справи та долучалась банком до заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву), а саме: 0:42-1:03 хвилини та 2:40-3:30 хвилини даного запису клієнт підтверджує, що вона самостійно перейшла на невідомий сайт та самостійно ввела і передала всі дані шахраям, на чому акцентовано у запереченні Банку на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , яка також визнає, що «...була відсутня 10 років у країні та не могла подумати, що таке можливо.... сайти можуть здаватися аналогічними сайтам Банків і там все як у ПриватБанку значки, номери телефонів...» й додатково на 6:10-6:20 хвилині даного запису розмови ОСОБА_1 визнає свою необізнаність стосовно заборони переходів на «фішингові» посилання, тощо. Стверджуючи про те, що нібито «...АТ КБ «ПриватБанк» не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язання перед позивачем, як володільцем банківського рахунку» та помилково виснувавши про те, що «...позивач вчинила всі необхідні дії, які входять в коло обов`язків клієнта банку при виникненні ситуації з безпідставно списаними коштами з її рахунку», ОСОБА_1 не враховує порушення власних обов`язків переходом за «фішинговим» посиланням, що й спричинило подальше перерахування коштів, що ОСОБА_1 жодним чином спростовано не було. Визнавши доконаним фактом «...розголошення відповідачкою третім особам відомостей, необхідних для входу до її особистого кабінету онлайн-банкінгу Приват24...», місцевий суд на підставі власних припущень дійшов до безпідставних висновків як про те, що «... обсяг таких відомостей відповідно до умов договору недостатній для здійснення платіжної операції у системі електронних платежів», так й стосовно того, що «...дії, спрямовані на отримання кредиту, відповідачка не вчиняла і згоди на здійснення спірних платіжних операцій не надавала, а обставина розголошення нею інформації, яка дає змогу їх ініціювати, не підтверджена належними доказами». Матеріали справи не містять доказів того, що у період з 21.02.2022 ОСОБА_1 не ініціювала встановлення/збільшення/користування кредитного ліміту на виданій їй кредитній картці. Позивач ОСОБА_1 дізналася про факт безпідставного та систематичного списання грошових коштів відповідачем зі своїх рахунків 22.05.2022 року, проте кримінальне провадження № 12022105020000885 зареєстровано пізніше - лише 03.05.2022 року. К римінальним провадженням № 12022105U20000885 не встановлено особу, яка причетна до вчинення даного кримінального порушення, а також свідків, яким можуть бути відомі будь-які відомості щодо обставин його вчинення, останнє не містить відомостей про слідчі дії стосовно вказаних у долучених позивачем виписках осіб- «одержувачів грошових коштів позивача», а саме : «ТОВ «ТОРПАРИ 2020», інтернет платформу "game-glass-web, DNIPRO", а також контакт з месенджера позивача ОСОБА_1 . Viber "контакт ОСОБА_2". Матеріали справи не містять доказів, які підтвердили те, що ОСОБА_1 не вчиняла дій, що призвели до розголошення відомостей, які у свою чергу призвели до зняття коштів, що не визнаються позивачем та не могла вчинити вказані дії. Матеріали справи не містять доказів, зокрема, копій з матеріалів досудового розслідування, з яких вбачається, що органами слідства встановлено підозрювану особу, якою є АТ КБ «ПриватБанк». Отже, усі твердження представника позивача є безпідставними та такими, що не підтверджено жодним доказом. Натомість, після переходу за фішинговим посиланням, було заповнено форму, де вказано персональні платіжні дані по картковому рахунку (номер картки, термін дії, CVV), позивачем самостійно введений логін та пароль для входу в П24. Це вказує на те, що перехід був здійснений на фішинговий сайт з подальшою компрометацією входу, під акаунтом Приват24 клієнта. Зокрема, відкриття карти, встановлення кредитного ліміту та подальше списання грошових коштів з даного карткового рахунку стало можливим в результаті розголошення клієнтом конфіденційної інформації щодо свого карткового рахунку, що призвело до подальшої компрометації даних платіжної карти та зняттю коштів. Приват24 - система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційний канал зв`язку (обміну інформацією) між Банком та Клієнтом. Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль. Логін - це номер мобільного телефону клієнта. Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту. Тобто, для того щоб зайти до Приват24 потрібно ввести пароль входу, який відомий лише клієнту, в даному випадку Позивачу. Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно зайти на сайт Приват24 та обрати Вхід, далі: ввести номер мобільного телефону; обрати - забули пароль; вибрати спосіб зміни паролю, або дзвінок банку та після цього натиснути кнопку 1 або інший спосіб та на номер телефону прийде смс- повідомлення і ввести код із повідомлення; після цього з`явиться віконце, в якому користувач обирає одну із своїх карток; ввести ПІН-код обраної картки; ввести новий пароль. Отже, для того, щоб зайти до Приват24 недостатньо мати лише номер мобільного телефону, потрібно або знати пароль входу, або ж для зміни паролю знати ПІН-код картки клієнта, щоб можна було змінити пароль входу до Приват24. Тобто, для того, щоб інша особа могла переказати кошти через Приват24, вона повинна спочатку зайти до Приват24. Але, мати один номер мобільного телефону не достатньо, потрібно обов`язково знати пароль входу або ж для зміни даного пароль потрібно ввести пін-код хоча б однієї картки клієнта. За розголошення ПІН-коду та інших відомостей несе відповідальність лише Клієнт. Позивач за зустрічним позовом приховує від суду, що вона розголосила персональні дані, такі як пароль входу до Приват24, оскільки зміни паролю не було та підтверджується самою ОСОБА_1 , оскільки вона мала доступ до акаунту Приват24. Транзакції за період з 01.12.2017 року по 31.01.2018 року на суму щодо зняття коштів в сумі 59 735,91 грн по рахунку позивача були здійснені через віддалені канали банківського обслуговування, операції було вчинено за допомогою картки. Безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послугою необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки через банкомат. Враховуючи те, що треті особи для здійснення платіжних операцій, не мали б змоги зробити це, не знаючи паролю входу до системи «Приват24», паролів відомих лише позивачу, усіх даних картки Універсальна (номер, дату, статичний та динамічний пароль, пін коду картки) та ОСОБА_1 не було дотримано вимоги Умов та правил надання банківських послуг щодо забезпечення збереження інформації необхідної для авторизації Клієнта через віддалені канали банківського обслуговування. За розголошення ПІН-коду картки несе відповідальність тільки позивач. Як вже зазначалося, кошти з картки на карту було переведено через інтернет банкінг «Приват24», що підтверджується позивачем в суді першої інстанції. Отже, звертаючись до суду, позивач не довела належним та допустимими доказами, що саме дії банку виявились у злочинній недбалості та призвели до того, що позивач втратила кошти. Отже, позивач власними діями, а саме введенням даних картки: номер, термін дії картки та СVV-код, введенням або повідомлення третім особам логіну та паролю до системи Приват24, призвела до здійснення платежу на рахунок невстановленої особи. Відтак, дана справа повинна бути предметом розгляду у кримінальній справі. Оскільки оспорювані транзакції були здійснені із правильними введенням статичного і динамічного паролів і на момент їх проведення карта не була поставлена у "стоп-лист", то відповідно до вищенаведених норм законодавства та умов укладеного між позивачем та відповідачем договору банк не несе відповідальності за такі транзакції. Враховуючи те, що дії позивача призвели до передачі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції третім особам, то позовні вимоги є безпідставними. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 саме з 22.02.2022 року не виявляла жодного наміру щодо збільшення кредитного ліміту та, відповідно, не ініціювала збільшення кредитного ліміту, натомість наявна в матеріалах справи виписка по рахунку підтверджує протилежне, зокрема, ОСОБА_1 після спірних транзакцій 22.02.2022 року продовжувала здійснювати користування кредитною карткою «Універсальна», поповнювала рахунки телефонів різних мобільних операторів, зокрема, фінансовий номер телефону ( НОМЕР_9 ), зміни якого в період здійснення спірних транзакцій не зафіксовано (на чому акцентовано у запереченні Банку на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 ) та «...аналізом адмінки «Приват24» встановлено, що 22.02.22 не було зміни логіна та пароля на вхід в "Приват24", проте аналізом логів входу зафіксовано вхід з невластивого для клієнта пристрою, а саме: 1139198271 НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_11 2022-02-22 10:07:28 TABLET ONEPLUS А5000 I ANDROID, 7.1.1 null, null MOBILE НОМЕР_12 0, 0 P24AOS2, 6.42.00 true FOP ОСОБА_4 типовий - PERSONAL COMPUT, не типовий - ONEPLUSA5000...». Тобто аналіз логів входу (НОМЕР_9) в "Приват24" свідчить, що входи здійснювалися в період 22.02.22р. з девайса ONEPLUS А5000 | ANDROID, 7.1.1 (не типовий для клієнта), на чому акцентовано у запереченні Банку на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази, що станом на час проведення операції фінансовий номер був не активний. Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що позивач негайно повідомила АТ КБ «ПриватБанк» за контактним телефоном 3700 про несанкціоновані незаконні платіжні операції, звернулась з вимогою про блокування рахунків, та надала всю відому їй інформацію про те, що трапилося. Натомість, позивач звернувся до Банку лише після проведених фінансових операцій на її рахунках. Таким чином, позивач не надала доказів того, що оспорювані позивачем фінансові операції на її картках були здійснені після повідомлення банку про підозру доступу третіх осіб до її платіжних засобів та фінансового номеру. В ході розгляду справи стороною позивача не надано, а судом не здобуто жодних доказів того, що спірні списання коштів з карток відбулись поза волевиявленням позивача та що такі банківські операції на той момент не відповідали її внутрішній волі. Наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені. Також позивачем не наведено жодних правових підстав щодо існування у неї права на користування коштами банку без сплати відсотків. Отже, оскільки, вини банку у здійсненні несанкціонованого переказу коштів не вбачається, підстав для списання нарахованих відсотків немає. Оскільки ОСОБА_1 надала свою згоду на договірне списання коштів, а отже вимога про повернення коштів не підлягає задоволенню. Враховуючи те, що з зустрічної позовної заяви підставою для нарахування інфляційних витрат та 3 % річних стало те, що ОСОБА_1 вважає, що сума списаних коштів списана з неї безпідставно та підлягає повернення, то таке списання передбачено п. 2.1.1.3 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 06.07.2020 року, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 . Оскільки дане списання було передбачено договором та здійснювалось в рамках договірних відносин, то вимога ОСОБА_1 про повернення їй даних коштів та стягнення нарахованих нею інфляційних витрат та 3 % річних не підлягає задоволенню. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право ОСОБА_1 стягувати з банку будь-яку пеню. Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» Банк несе відповідальність лише у разі наявності вини в діях банку. 29.07.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Гапека Т. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року без змін. Посилається на те, що зі змісту заяви, на яку посилається АТ КБ «ПриватБанк», як на підставу для задоволення позовних вимог та виникнення кредитних правовідносин між сторонами вбачається, що долучена заява містить загальні положення та не є індивідуально-визначеною для ОСОБА_1 , оскільки у вказаній заяві відсутні будь-які відомості про те, яку саме картку було отримано, з яким кредитним лімітом, не визначено порядок та правової підстави збільшення кредитного ліміту, відсутні чіткі механізми повернення кредиту та сплати відсотків, а також розмір відсоткової ставки. Таким чином таку заяву не можна вважати заявою-приєднанням до кредитного договору. Більше того, до позову не долучену графік погашення кредиту, а один із документів, який долучено до позовної заяви підписано ОСОБА_3 , право підпису якого від імені банку не підтверджено, а тому ставиться під сумнів законність такого документа. ОСОБА_1 жодного разу не користувалась кредитними коштами з 06.07.2020 по 22.02.2022, а використовувала вказану карту виключно для особистих потреб. При цьому кредитний ліміт було встановлено в 0 грн, що також свідчить про відсутність наміру користуватись послугами АТ КБ «Приватбанк» як кредитором. Щодо відсутності негайного повідомлення банку про несанкціоноване списання грошових коштів зазначила, що в день зняття вказаних коштів з рахунку ОСОБА_1 , остання зателефонувала до банку та повідомила про те, що без її відома невідомі особи знімають грошові кошти з картки. Під час телефонної розмови оператор АТ КБ «ПриватБанк» одну операцію на 89 000 грн скасувала, а щодо скасування трьох попередніх попросила перетелефонувати через декілька хвилин для оформлення заяви для повернення коштів. Однак ОСОБА_1 не змогла більше додзвонитися до оператору банку, оскільки її номер було внесено до заблокованих, тому остання звернулась до найближчого відділення банку. ОСОБА_1 не мала волі на користування кредитними коштами банку, а стала жертвою шахрайських дій, повідомивши про це невідкладно банк, який просто проігнорував звернення ОСОБА_1 . Відповідно до норм чинного законодавства, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користування, крім випадків, якщо доведено що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З огляду на обставини справи та з урахуванням того, що відсутні будь-які докази, які б безспірно свідчили про те, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, то вимоги позивача про відновлення залишків коштів по картковим рахункам ОСОБА_1 станом на початок операційного дня 22.02.2022 є законним та обґрунтованим. Більше того, АТ КБ «ПриватБанк» у відповіді від 06.06.2023 підтвердило той факт, що всі оспорювані банківські операції не були підтвердженні шляхом використання «Технології безпеки 3-D Secure», що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак сприяння втрати чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію. 23.02.2022 ОСОБА_1 було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Відтак в провадженні підрозділу дізнання Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12022105020000885 за ч. 1 ст. 190 КК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за заявою ОСОБА_1 . В судовому засіданні 18.02.2025 представник АТ КБ «ПриватБанк» - Попельнюх Т. І. в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Після оголошення в справі перерви до 22.04.2025 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила. Представник ОСОБА_1 - адвокат Гапека Т. В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 06.07.2020 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг, що визнається сторонами та підтверджується змістом підписаної відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг. Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 приєдналась до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, прийняла всі права та обов`язки, встановлені у цьому договорі, та зобов`язалась їх належним чином виконувати. У пункті 1.2. заяви викладені основні умови кредитування, а саме: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; розмір кредитного ліміту для карт Універсальна - 50 000 грн, розмір кредитного ліміту для карт Універсальна Gold - 75 000 грн; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; тип процентної ставки - фіксована; розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду (55 днів) - 0,00001% річних; розмір процентної ставки за межами пільгового періоду для карт Універсальна - 42,0%; розмір процентної ставки за межами пільгового періоду для карт Універсальна Gold - 40,8%, та визначена орієнтовна загальна вартість кредиту. Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.4. заяви, повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; внесення клієнтом коштів в розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, у розмірі 5% від заборгованості, але не менше 100 грн; у разі прострочення з 31 календарного дня - 10% від заборгованості; у разі прострочення з 31 календарного дня - 10% від заборгованості; у разі прострочення з 181 календарного дня - 100% від заборгованості. При невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків річних застосовується процентна ставка: для карт Універсальна - 84,0%; для карт Універсальна Gold - 81,6% (пункт 1.5.) Згідно з пунктом 2.1.1.9.1. заяви договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців в разі, якщо за 30 днів до дати закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявила про намір його розірвання. Відповідно до пункту 3 заяви сторони договору погодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, у тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів буде використовуватись простий електронний підпис та визнали простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль; QR-код; кнопки «підпис», «підписав», «підтверджую», «ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку в мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-яких операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТР-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. Водночас слід зазначити, що підписаний відповідачкою цієї ж дати паспорт споживчого кредиту передбачає інші умови кредитування, зокрема в частині збільшення строку кредитування до 240 місяців. На виконання умов цього договору банк відкрив ОСОБА_1 банківський рахунок НОМЕР_3 , видав електронні платіжні засоби - картку для виплат (дебетову) та кредитну картку Універсальна Gold № НОМЕР_4 , ПІН-коди до них та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій із використанням платіжної картки. Надані позивачем виписка за договором та довідка про зміну умов кредитування підтверджують, що в період з 06.07.2020 по 21.02.2022 кредитний ліміт на виданій відповідачці кредитній картці не був установлений, тобто кредитними коштами у вказаний період вона не користувалась. 22.02.2022 з використанням функціоналу належного банку програмного комплексу (додатку) Приват24 було здійснено низку операцій по картковому рахунку відповідачки, а саме: щодо встановлення кредитного ліміту в розмірі 100 000 грн; щодо проведення трьох інтернет-операцій з переказу грошових коштів (в період часу з 10-12 год. до 10-18 год.) за реквізитами: розваги: game-glass-web DNIPRO, в загальному розмірі 99 999 грн (15 000грн + 45 000 грн + 39 999 грн), у тому числі 84 999 грн кредитних коштів та 15 000 грн власних коштів позивачки. З пояснень відповідачки вбачається, що проведенню вказаних операцій передували певні її дії в мережі Інтернет, які полягали у переході за надісланим невідомою особою посиланням на сайт, замаскований під сайт ПриватБанку (фішинговим посиланням), та заповненні на цьому сайті відповідних форм із зазначенням у них відомостей, необхідних для входу до її особистого кабінету онлайн-банкінгу Приват24. Спірні операції супроводжувались надісланням інформації про їх здійснення на фінансовий номер телефону відповідачки. 22.02.2022 о 10-24 год. відповідачка повідомила про несанкціонований переказ коштів з її карткового рахунку за телефоном гарячої лінії банку. За результатами розгляду звернення відповідачки банк зупинив здійснення операцій за карткою № НОМЕР_4 , сформував три заявки на скасування операцій та повернення коштів, а також видав їй нову картку Універсальна Gold № НОМЕР_6 . 03.05.2022 відповідачка звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої відкрите кримінальне провадження № 12022105020000885 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (у подальшому правову кваліфікацію було змінено на частину 3 статті 190 КК України). Після описаних подій банк не повідомив відповідачку про результати розгляду її звернення щодо несанкціонованого списання коштів, але продовжував надавати їй банківські послуги - приймав і зараховував на її рахунок грошові кошти та виконував розпорядження про перерахування відповідних сум і проведення інших операцій за рахунком. В період з травня 2022 р. по березень 2023 р. банк здійснив три операції по договірному списанню з рахунку відповідачки коштів на загальну суму 3 619,96 грн, які були зараховані на погашення кредитної заборгованості (відсотків за використання кредитного ліміту та погашення простроченої заборгованості), що підтверджується випискою за договором та довідкою, сформованими системою онлайн-банкінгу Приват24. У грудні 2022 р. та лютому 2023 р. представник відповідачки двічі зверталась до банку з адвокатськими запитами, у яких просила надати інформацію про підстави здійснення спірних операцій за рахунком, провести службове розслідування з метою виявлення несанкціонованого втручання працівників банку в систему онлайн-банкінгу Приват24 та зупинити нарахування процентів, пені та штрафів за кредитним договором, проте у розгляді вказаних запитів банк відмовив пославшись на банківську таємницю та відсутність письмового дозволу клієнта на її розкриття. У відповідь на особисте звернення відповідачки з вищевказаних питань листом від 06.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-230509/170181 банк повідомив, що спірні операції не були підтверджені кодом для інтернет-платежів 3D-secure, але послався на те, що відповідно до Умов і правил надання банківських послуг клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення клієнта у банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. З наведених підстав банк відмовив відповідачці у поверненні переказаних з її рахунку коштів та списанні заборгованості за кредитним договором. Згідно з наданими позивачем розрахунком, здійсненим станом на 10.03.2023, загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 126 318,80 грн, що включає заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 103 332,46 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 22 986,34 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та відмови в задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що з моменту відкриття банківського рахунку і до дати виконання спірних операцій (22.02.2022) кредитний ліміт на виданій відповідачці картці не був установлений, кредитними коштами вона не користувалась, а після отримання інформації про здійснені без її згоди операції невідкладно повідомила про це банк. Операції за рахунком відповідачки щодо встановлення кредитного ліміту та переказу грошових коштів були здійснені шахрайським шляхом в мережі Інтернет з використанням належного банку програмного комплексу (додатку) Приват24, тобто без фізичного пред`явлення електронного платіжного засобу. Незважаючи на те, що розголошення відповідачкою третім особам відомостей, необхідних для входу до її особистого кабінету онлайн-банкінгу Приват24, є доконаним фактом, обсяг таких відомостей відповідно до умов договору недостатній для здійснення платіжної операції у системі електронних платежів. Отже за обставинами справи доказуванню підлягає факт надіслання на фінансовий номер телефону відповідачки повідомлень з кодами авторизації (ОТР-паролів/3Dsecure), введення яких у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Приват24 однозначно ідентифікує особу клієнта і підтверджує наявність його згоди на здійснення платіжної операції. В силу закону тягар доведення належного виконання платіжних операцій несе надавач платіжних послуг (стаття 86 Закону про платіжні послуги), однак доказів, як б безспірно свідчили про те, що здійсненню спірних платіжних операцій передувало надіслання на фінансовий номер телефону відповідачки ОТР-паролів/3Dsecurе, банк не надав. На вимогу суду про надання доказів на підтвердження вчинення дій щодо перевірки заяв відповідачки про платіжні операції, які нею не виконувалися, банк надав документ під назвою «Відповідь на с/з за шаблоном 11407», у якому зазначено, що проведені 22.02.2022 операції відбувались з використанням 3D-secure. Водночас дослідженням «Відповіді на с/з за шаблоном 11407» та додатків до неї установлено відсутність у них будь-яких доступних для сприйняття звичайним споживачем банківських послуг (таким споживачем є і суддя) фактичних даних щодо формування та надання (надіслання) відповідачці кодів авторизації, а відтак вказані документи не відповідають критерію належності доказів. Більше того, наведені у вищевказаних документах відомості суперечать змісту листа за підписом уповноваженої особи банку, надісланого відповідачці ще до пред`явлення цього позову, у якому визнавався факт непідтвердження спірних операцій кодом для інтернет-платежів 3D-secure, що також дає суду підстави ставити під сумнів їх достовірність. Доводи представника позивача про те, що банк позбавлений можливості надати докази здійснення належної процедури ідентифікації клієнта внаслідок спливу строку їх зберігання не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 14 розділу IV Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання - додатку до Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, затверджених постановою Правління НБУ № 130 від 27.11.2018 (у редакції постанови Правління НБУ від 20.06.2019 № 80) дані/записи авторизації за електронними платіжними засобами платіжних систем, подані процесинговим центром, мають зберігатись не менше 5 років. Судом також установлено, що кредитний ліміт для картки відповідачки не мав перевищувати 75 000 грн, а відтак встановлення кредитного ліміту в розмірі 100 000 грн свідчить про порушення банком умов договору. З наведеного слідує, що дії, спрямовані на отримання кредиту, відповідачка не вчиняла і згоди на здійснення спірних платіжних операцій не надавала, а обставина розголошення нею інформації, яка дає змогу їх ініціювати, не підтверджена належними доказами. Спірні платіжні операції в розумінні Закону про платіжні послуги є неакцептованими платіжними операціями (неналежним переказом в розумінні Положення № 705), а тому відповідачка не може нести відповідальності за їх здійснення. Незважаючи на ухвалення судом рішення про відмову задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк», факт облікування банком заборгованості за неакцептованими платіжними операціями створює ризик договірного списання з поточного рахунку відповідачки її власних коштів на погашення кредитної заборгованості та повторного пред`явлення позову про її примусове стягнення, а тому відповідачка має цілком обґрунтовану юридичну заінтересованість (інтерес) у приведенні сторін договору про надання банківських послуг до того стану, який вони мали до здійснення цих операцій. На захист цього інтересу відповідачка і заявила вимогу про визнання дій банку щодо проведення спірних операцій неправомірними. Водночас при вирішенні цього спору суд враховав, що неправомірність (безпідставність) платіжних операцій є обставиною, яка підлягає доказуванню у спірних правовідносинах, визнання неправомірності (незаконності) дій сторони цивільно-правового договору не відповідає визначеним цивільним законом способам захисту і не призводить до ефективного захисту порушених прав, а інших способів захисту у даній правовій ситуації закон не визначає. Недоведеність банком свого права вимагати виконання кредитного зобов`язання свідчить про відсутність фактичної підстави первісного позову, а тому зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет спору та кінцеву мету, яку прагнула досягнути відповідачка при зверненні до суду з вимогою про визнання дій банку неправомірними, суд вбачав підстави для задоволення зустрічного позову у цій частині вимог шляхом ухвалення рішення про визнання відсутності зобов`язань відповідачки перед банком за неакцептованими платіжними операціями. За міркуванням суду першої інстанції такий спосіб захисту не суперечить закону і є адекватним способом захисту порушеного інтересу, що відповідає його змісту, характеру порушення та спричиненим цивільним правопорушенням наслідкам. Укладаючи договір про надання банківських послуг, банк зобов`язався списувати грошові кошти з рахунка клієнта на законних підставах, а відтак за наслідками порушення вказаного зобов`язання у відповідачки на підставі статті 86 Закону про платіжні послуги виникло право вимагати відшкодування заподіяної їй шкоди, сплати процентів та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок. Внаслідок здійснення неакцептованих платіжних операцій з власності відповідачки вибула грошова сума в розмірі 18 619,95 грн (15 000+3 619,95), яка має бути зарахована на банком на рахунок відповідачки, що передбачено нормою статті 1073 ЦК України. Базою для нарахування пені відповідачка визначила суму її власних коштів, списаних за виконаною 22.02.2022 неакцептованою платіжною операцією (15 000 грн), при цьому помилково обрахувала кількість днів прострочення за період з 16.07.2022 по 21.08.2022 (замість періоду з 22.02.2022 по 16.07.2023) та здійснила розрахунок пені за ставкою, встановленою Законом про платіжні системи. Незважаючи на те, що Закон про платіжні системи втратив чинність, при розрахунку пені відповідачка обмежила ставку пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, а тому заявлена до стягнення сума пені у будь-якому випадку не перевищує розмір пені, належний відповідачці за вказаний період на підставі Закону про платіжні послуги. Наведене дає підстави для висновку, що зменшення відповідачкою періоду нарахування пені та помилкове застосування положень закону, який втратив чинність, права позивача не порушує, а тому з огляду на зміст принципу диспозитивності цивільного процесу (стаття 13 ЦК України) суд, розглядаючи позов у межах позовних вимог, визнав обґрунтованою вимогу про стягнення пені у заявленому розмірі. Оскільки судом установлено факти звернення відповідачки до банку з повідомленням про здійснення неакцептованих платіжних операцій та невиконання банком зобов`язання щодо негайного повернення безпідставно списаної суми власних коштів відповідачки на її рахунок, на спірні правовідносини також поширюються гарантії належного виконання зобов`язання, установлені частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом цієї норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Судом першої інстанції встановлено факт негайного звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Судом першої інстанції правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 22 лютого 2022 року щодо перерахування грошових коштів на 15 000 грн, 45 000 грн та 39 999 грн в період часу з 10-12 год. до 10-18 год. за реквізитами: розваги: game-glass-web DNIPRO. Доводи апеляційної скарги про те, що у записі розмови із сервісу Voise Record System з клієнтом ОСОБА_1 , яка відбулася 2022-02-22 10:24:31 клієнт підтверджує, що вона самостійно перейшла на невідомий сайт та самостійно ввела і передала всі дані шахраям є необґрунтованими, оскільки остання не повідомляла, яку саме інформацію нею було передано та чи була вона достатньою для списання грошових коштів з її рахунку. Крім цього, під час дослідження вказаного звукозапису встановлено, що до 10:24:31 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 вже телефонувала банку за номером 3700 та повідомила про несанкціоноване списання грошових коштів. Звукозапису цієї розмови суду надано не було, як і не було надано належних доказів того, що на фінансовий номер телефону відповідачки надсилались повідомлення з кодами авторизації (ОТР-паролів/3Dsecure), введення яких у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Приват24 однозначно ідентифікує особу клієнта і підтверджує наявність його згоди на здійснення платіжної операції. Як вбачається з матеріалів справи, службова перевірка безпосередньо після звернення ОСОБА_1 за фактом шахрайського заволодіння його коштами позивачем ініційована не було. Надана позивачем «Відповідь на с/з за шаблоном НОМЕР_10 » від 09.10.2023 , тобто після спливу 22 місяців з дня несанкціонованої транзакції, свідчить про відсутність у позивача реального наміру встановити обставини справи. Деталі заявки 15757128 містять дату березень 2023 року. По тексту даної заяви вбачається, що «історія за 2022 рік видалена», «підтвердити яким чином було підтвердження не можу пройшло багато часу» тощо. На підтвердження того, що ОСОБА_1 не здійснювала 22 лютого 2022 року жодних транзакцій свідчить те, що банк надав суду відомості, що вказані транзакції були здійснені ФОП ОСОБА_4 , а також ІР -адресу - НОМЕР_11 та з якого девайсу вони здійснювались. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не мала волі на користування кредитним коштами банку, повідомила одразу банк про шахрайські дії, на яке банк своєчасно не відреагував. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 зазначив, що саме банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно , вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищим, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З урахуванням наведеного , Всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони . У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16 зазначено, що: « сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції» . Банк зазначив, що спірні транзакції були підтверджені 3Dsecure, який надсилався на фінансовий телефон відповідача, однак доказів надходження вхідних повідомлень на фінансовий телефон відповідача про підтвердження вказаних операцій матеріали справи не містять, а відповідь банку від 06 червня 2023 року за вих. №20.1.0.0.0/7-230509/170181 підтвердила той факт, що всі оспорювані банківські операції не були підтверджені шляхом використання «Технології безпеки 3Dsecure» . У матеріалах службової перевірки банку зазначено: «аналіз логів входу зафіксовано вхід з невластивого для клієнта пристрою , а саме: 1139198271 НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_11 2022-02-02 10:07:28 TABLET ONEPLUS A5000| ANDROID 7.1.1 null, null MOBILE 231FEF77AE818А00 0.0 Р24АОS2 6.42.00 true FOP Macurin Stanislav Volodimirovic. Таким чином, надана відповідачем інформація також підтверджує зазначені відповідачем обставини, що спірні операції здійснювались сторонньою особою, із використанням інших пристроїв та з іншої ІР-адреси. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що відповідачка порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій є недоведеними. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність транзакцій, які були здійснені 22 лютого 2022 року в період часу з 10 год. 12 хв. до 10 год. 18 хв. та відсутність у ОСОБА_1 зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та інших платежів, передбачених договором про надання банківських послуг, за трьома операціями з перерахування з карткового рахунку № НОМЕР_8 грошових коштів, у зв`язку з чим залишок коштів на картковому рахунку повинен бути відновлений. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_5 , не є підставою для відмови у задоволенні позову. В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Колодочки Павла Олександровича залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06.06.2025. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук