Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/1905/24

09.06.25 33/812/226/25 Справа № 485/1905/24 Провадження № 33/812/226/25 ПОСТАНОВА Іменем України 09 червня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Тищук Н.О., із секретарем Коростієнко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Каланжова Владислава Михайловича (в режимі відеоконференції) клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення 34 000 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, У С Т А Н О В И В: Постановою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та піддано штрафу у розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки. Не погодившись з вказаною постановою, 11 травня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначав те, що постанови суду він не отримував, а довідався про притягнення до відповідальності тільки після того, як Білгород-Дністровським ВДВС було стягнуто кошти з його рахунку. Стягнення коштів відбулося у подвійному розмірі. 17 квітня 2025 року він ознайомився з матеріалами справи. Крім цього апелянт зазначав, що повістки про виклик до суду йому направлялися кілька разів, проте на неправильну адресу тому поверталися до суду. За тривалий час суд не здійснив заходів для того, що встановити його дійсне місце реєстрації та проживання. Встановивши у подальшому його місце реєстрації, суд без направлення йому судової повістки виніс постанову про притягнення його до відповідальності. Такі дії суд призвели до подвійного стягнення з нього визначеного судом штрафу. Не заперечуючи своєї вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову з дотриманням усіх вимог щодо розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного. За вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вирішуючи питання про поновлення строку суд виходить з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. З матеріалів справи вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята судом 10 грудня 2024 року. З матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився 18 квітня 2025 року. Однак апеляційну скаргу на постанову подав тільки 11 травня 2025 року. При цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить доводів, які б свідчили про поважність причин пропуску починаючи з дати ознайомлення з матеріалами справи, а саме з 18 квітня 2025 року. Натомість ОСОБА_1 посилається на те, що не повідомлявся судом про час, дату та місце слухання справи, оскільки судові повістки направлялись йому на неправильну адресу. Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, під час його складання ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції адресу: АДРЕСА_2 . Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень. Саме на цю адресу суд направляв ОСОБА_1 судові повістки. Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він належним чином не повідомлявся про слухання справи апеляційний суд оцінює критично, оскільки повістки направлялись на адресу, зазначену самим ОСОБА_1 . Крім цього, апеляційний суд враховує обов`язок особи в розумний проміжок часу цікавитись станом відомого їй судового провадження. Статтею 268 КУпАП передбачено можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі, коли ця особа своєчасно сповіщена про час та місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на практику Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднюється на офіційному веб-порталі Судової влади України, тому ОСОБА_2 не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату розгляду його справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту. Отже, будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд протоколу Снігурівським районним судом Миколаївської області, про що зазначено у протоколі, ОСОБА_1 свідомо не вживав заходів, спрямованих на участь у його розгляді. Крім того суд враховує, що встановивши справжнє місце реєстрації ОСОБА_1 , - АДРЕСА_1 , суд першої інстанції саме на цю адресу направив копію постанови про притягнення до відповідальності. Однак, конверт повернувся до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. За таких обставин суд першої інстанції належним чином виконав свій обов`язок щодо направлення особі копії судового рішення. При цьому апеляційний суд враховує, що, ознайомившись 18 квітня 2025 року з матеріалами справи, у тому числі з постановою суду, ОСОБА_1 тільки 11 травня 2025 року подав апеляційну скаргу на постанову, і у цьому випадку не дотримавшись передбаченого частиною 2 статті 294 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови. Також, пославшись в апеляційній скарзі на те, що він є військовослужбовцем ЗСУ, звільненим у зв`язку з пораненням, належних доказів на підтвердження цієї обставини ОСОБА_1 суду не надав. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…». Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи. Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладний рух судового процесу. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами. Враховуючи те, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зазначив неправильне місце своєї реєстрації, а у подальшому самоусунувся від контролю за проходженням адміністративного провадження та від участі у судовому засіданні, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції чотири рази призначав справу до розгляду, дотримувався значних інтервалів між призначеними судовими засіданнями та направляв ОСОБА_1 судові повістки на зазначену ним самим адресу, є підстави вважати дії суду щодо повідомлення особи про розгляд справи такими, що відповідають визначеному КУпАП порядку. Апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили б вчасне вчинення процесуальних дій, спрямованих на участь у розгляді справи судом першої інстанції та на подачу апеляційної скарги у визначений КУпАП термін. За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Одночасно слід зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. За таких обставин апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2024 року відмовити. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Тищук