Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/701/24

Справа № 132/701/24 Провадження № 22-ц/801/1252/2025 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач: Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 рокуСправа № 132/701/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Сала Т. Б., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Сауляком Євгеном Васильовичем, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року, дата складення повного тексту рішення відповідає даті його постановлення, в с т а н о в и в: В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивований тим, що 04 серпня 2020 року він позичив ОСОБА_2 кошти в розмірі 20 000 грн, що підтверджується борговою розпискою, згідно якої позичальник зобов`язався сплачувати 4 відсотки за кожен тиждень користування коштами однаковими платежами, які зазначені у графіку. ОСОБА_2 частково проводив погашення заборгованості, однак не в повному обсязі. Станом на 13 лютого 2024 року заборгованість становить 140 320 грн з якої 11 039 грн основна сума боргу; 129 281 грн заборгованість за відсотками за користування коштами, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року відмолено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що наявність відносин позики між позивачем та відповідачем підтверджено борговою розпискою. Разом з тим, наданий позивачем Графік платежів не підписаний позичальником, а тому не може слугувати підтвердженням порядку та строків погашення заборговансоті. Однак позивач будучи позикодавцем, надаючи Графік, визнав та зазначив, що відповідач (позичальник) повертав грошові кошти та вказав дату їх повернення. Тому суд, врахувавши зміст розписки, здійснив власний розрахунок та дійшов висновку, що відповідач, здійснивши 11 платежів (останній платіж 13 січня 2021 року), повністю погасив як суму отриманих в позику коштів, так і проценти за їх користування в обумовленому в розписці розмірі, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Не погодившись з таким рішенням суду, 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Сауляка Є. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що графік платежу, який доданий до позовної заяви сформований для зручності відповідача для погашення позики та необов`язково мав бути підписаний відповідачем, тому суд безпідставно не взяв його до уваги. Відповідач невчасно повертав гроші. В розписці не був встановлений строк повернення коштів, тому відповідач повинен був їх повернути протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги про повернення коштів, тому розрахунок суду є невірним. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 впродовж встановленого судом строку не надходив, 26.05.2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він просить провести розгляд справи у його відсутність, залишити апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання ОСОБА_1 та його представника адвокат Сауляк Є. В., відповідач ОСОБА_2 не з`явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. По справі встановлено наступні обставини: - 04 серпня 2020 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, за користування якими зобов`язався сплатити відсотки з розрахунку 4% за кожен тиждень користування коштами, відповідно до графіку платежів, який міститься в додатку

2. У разі невиконання цих умов, зобов`язується сплатити 3% від суми заборгованості за кожний день затримки по кожному платежу, що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 (а.с. 3); - ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог до позовної заяви долучив графік платежів, згідно якого відповідач зобов`язаний був повернути кошти 25 платежами, сплачуючи їх кожні 14 днів, день тижня вівторок, дата першого платежу 18 серпня 2020 року, дата останнього платежу 20.07.2021 року, оплату проводити рівними частинами: 2 400 грн, з яких 800 грн 00 коп тіло кредиту; 1 600 грн 00 коп відсотки по кредиту (а.с. 4); - сторонами визнається та обставина, що ОСОБА_2 здійснив наступні платежі в рахунок повернення позики: по 2 400 грн 17.08.2020 року, 01.09.2020 року, 15.09.2020 року, 29.09.2020 року, 14.10.2020 року, 27.10.20202 року, 13.11.20202 року, 27.11.20202 року, 15.12.20202 року, 12.01.2021 року, а також 1 880 грн 13.01.2021 року та 1 000 грн 21.01.2021 року. Між сторонами виник спір з приводу повернення отриманих в позику грошових коштів. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України). Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України). Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №128/891/20-ц (провадження № 61-4560св21)). Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/1897/15-ц (провадження № 61-11851св20)). Як вбачається з матеріалів справи 04 серпня 2020 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) та укладено договір позики, що підтверджується розпискою, написаною власноручно ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що він позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, за користування якими зобов`язався сплатити відсотки з розрахунку 4% за кожен тиждень користування коштами однаковими платежами, які вказані в графіку платежів, який міститься в додатку

2. У разі невиконання цих умов, зобов`язується сплатити 3% від суми заборгованості за кожен день затримки по кожному платежу. Наданий позивачем Графік платежів (а.с.4) підписаний тільки ОСОБА_1 , підпису ОСОБА_2 не містить, а відтак суд першої інстанції правильно виснував, що він не може слугувати доказом порядку та строків повернення грошових коштів та сплати процентів за їх користування. Відповідно до положень частин першої, другої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Зміст наведеної норми свідчить про те, що прийняття часткового виконання позикового зобов`язання підлягає документальному оформленню та має підтверджуватися відповідною розпискою позикодавця про одержання часткового погашення боргу за позикою або розпискою про неможливість повернути борговий документ у зв`язку з неповним (частковим) поверненням позики. Відповідна розписка видається кредитором на вимогу боржника та залишається у боржника. В справі що розглядається відповідач повернув позивачу за розпискою від 04 серпня 2020 року грошові кошти в загальній сумі 26 880 грн 00 к., а саме: по 2 400 грн 17.08.2020 року, 01.09.2020 року, 15.09.2020 року, 29.09.2020 року, 14.10.2020 року, 27.10.20202 року, 13.11.20202 року, 27.11.20202 року, 15.12.20202 року, 12.01.2021 року, а також 1 880 грн 13.01.2021 року та 1 000 грн 21.01.2021 року. Ця обставина визнана як позивачем, так і відповідачем, про що вони також зазначили в заявах по суті справи: позивач у позовній заяві та розрахунку заборгованості, а відповідач у відзиві на позовну заяву. Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що ця обставина, відповідно до положень частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню. Разом з тим, розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в позивача ОСОБА_1 наявний оригінал розписки ОСОБА_2 (а.с.3), натомість ОСОБА_2 , стверджуючи про повний розрахунок за розпискою, не надав відповідних письмових доказів. Наявність оригіналу розписки у кредитора, за відсутності розписки про повернення коштів, свідчить про невиконання позичальником умов договору. Відтак, враховуючи зміст розписки, визнані сторонами обставини, суд мав перевірити чи наявна заборгованість відповідача перед позивачем. Суд першої інстанції навів власний розрахунок у оскаржуваному рішенні та правильно вказав, що за відсутності підписаного обома сторонами графіку платежів, в силу приписів статті 534 ЦК України, у разі недостатності платежу для виконання грошового зобов`язання, сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Разом з тим, наведений судом розрахунок є невірним, оскільки суд, зараховуючи сплачені відповідачем кошти у погашення заборговансоті, помилково рахував не 4% за кожен тиждень користування коштами (як обумовлено в розписці), а 4 % за два тижні користування коштами. Наведений позивачем розрахунок заборгованості також є невірним, оскільки після повернення позичальником частини позики кредитор хоча й вказав, що частину їх зараховує в погашення тіла позики, однак продовжував нараховувати проценти до моменту звернення до суду на всю суму позичених коштів: 20 000 грн, що не відповідає приписам статей 526, 534, 536 ЦК України. Тому, з огляду на доводи апеляційної скарги про неправильність здійсненого судом розрахунку, апеляційний суд наводить власний розрахунок, виклавши його у таблиці. Так, за умовами розписки сторони погодилися, що розмір процентів складає 4 % за тиждень користування коштами, тобто 0,5714285% в день (4% : 7). Розмір заборговансоті за позикою, грнДата погашенняПеріод, за який нараховано проценти кількість днів, за які нараховано процентиРозмір процентів грнСума погашення, грнРозподіл суми погашення Погашення процентів за позикою, грн Погашення тіла позики, грн 20 00017.08.202005.08.2020 (наступний день з дня отримання коштів)-16.08.2020121371,432 4001371,431 028.57 18 971,4301.09.202017.08.-31.08.2020141 517,712 4001 517,71882,29 18 089,1415.09.202001.09.-14.09.2020141 447,132 4001 447,13952,87 17 136,2729.09.202015.09.-28.09.2020141 370,92 4001 370,901 029,10 16 107,1714.10.202029.09. -13.10.2020151 380,612 4001 380,611 019.39 15 087,7827.10.202014.10.-26.10.2020131120.812 400 1 279,19 13 808.5913.11.202027.10.-12.11.2020171 341,412 400 1058.59 12 750.0027.11.202013.11. -26.11.2020141 020.002 400 1 380.00 11 370.0015.12.202027.11.-14.12.2020181 169.492 400 1 230.51 10 139.4912.01.202115.12-11.01.2021281 622.322 400 777.68 9 361.8113.01.202112.01.2021153,501 880 1 826.50 7 535.3121.01.202113.01.-20.01.20218344.471 000 655.53 6 879.78 Отже, після сплати ОСОБА_2 останнього платежу 21 січня 2021 року в розмірі 1000 грн непогашеною залишилась позика в розмірі 6 879.78 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання обов`язку боржником не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов`язаний його виконати у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги (частина 2 статті 530 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту. Наведена правова позиція щодо можливості пред`явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 753/2362/17; від 20 березня 2019 року у справі № 755/21936/15-ц; від 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18; від 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17 та від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. В справі що розглядається останній платіж на повернення суми позики був здійснений ОСОБА_2 21.01.2021 року, в розписці сторони погодили повернення боргу частинами без обумовленого кінцевого строку повернення, тому з 22.01.2021 року в позивача виникло право вимагати суми позики, яка залишилась не повернена. Відтак, з урахуванням приписів 1050 ЦК України, відповідач повинен сплатити проценти за користування позикою в розмірі 6 879.78 грн (яка залишилась не повернена), починаючи з 21.01.2021 року по 04.03.2024 року (по момент звернення до суду). Разом з тим, відповідач в суді першої інстанції просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, початок якого слід обраховувати з 21.01.2021 року (а.с.20-21). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сторонами не заперечується, що останній платіж був здійснений ОСОБА_2 21.01.2021 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 04.03.2024 року. Отже, апеляційний суд виснує, що з урахуванням положень статей 257, 1050, частини 2 статті 530 ЦК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування позикою за період з 04.03.2021 року по 04.03.2024 року (в межах строку позовної давності), натомість слід відмовити у стягненні процентів за період з 21.01.2021 року по 03.03.2021 року в зв`язку з пропуском строку позовної давності до цих вимог. Так, період з 04.03.2021 року по 04.03.2024 року налічує 1 095 днів, розмір неповернутої позики залишився 6 879.78 грн, розмір процентів за один день користування грошима становить 0,5714285% в день. Отже, розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 43 048 грн (6 879.78 х 0,5714285% х 1 095днів). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове. Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Тому рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про часткове задоволення позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Сауляком Євгеном Васильовичем, задовольнити. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 49 927.78 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 78 к.) гривень заборгованості за договором позики від 19 квітня 2019 року, яка складається з: 6 879.78 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 78 к.) гривень заборгованості за тілом позики та 43 048 (сорок три тисячі сорок вісім гривень) заборгованості за процентами за період з 04.03.2021 року по 04.03.2024 року. В задоволенні вимог про стягнення процентів за період з 21.01.2021 року по 03.03.2021 року відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09.06.2025 року. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає будинок АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає будинок АДРЕСА_2 Головуюча Т. М. Шемета Судді: Т. Б. Сало О. С. Панасюк