Постанова 4817 № 607/16474/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16474/24Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/817/457/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Дідух М.Є. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/16474/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», інтереси якої представляє адвокат Скакун Анна Олегівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року, ухваленого суддею Стельмащуком П.Я., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу , - В С Т А Н О В И В: у липні 2024 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПАТ «СК «Арсенал Страхування», позивач) звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення суми майнової шкоди в розмірі 20910,47 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 29.10.2019 між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №177134722, згідно якого ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з приводу експлуатації транспортного засобу «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 . 14.06.2020 в м. Тернополі на вул. О. Довженка, 9 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda Civic», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП відбулась в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Honda», д.н. НОМЕР_1 та водієм автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 обопільно, що підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/10172/20. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПАТ «СК «Арсенал Страхування» понесло збитки у розмірі 20910,47 грн. Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , були спричинені механічні пошкодження, його власнику завданий матеріальний збиток. Згідно Звіту №846, наданого ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, завданого ТЗ «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , склала 44820,94 грн. 26.08.2021 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» перерахували кошти в межах ліміту договору ОСЦПВ №177134722 в розмірі 20910,47 грн. На підставі пп. в) п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Отже з відповідача підлягають стягненню кошти в розмірі 20910,47 грн. Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про відшкодування збитку з додатком копій необхідних документів. Проте, відповідач залишив дану претензію без уваги. За наведених підстав просить позов задовольнити. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПАТ «СК «Арсенал Страхування» Скакун А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» страхове відшкодування у розмірі 20 910, 47 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що 29.10.2019 між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №177134722, згідно якого ПАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок експлуатації транспортного засобу «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 . 14.06.2020 в м. Тернополі на вул. О. Довженка, 9 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda Civic», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП відбулась в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Honda», д.н. НОМЕР_1 та водієм автомобіля «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 обопільно, що підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/10172/20. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПАТ «СК «Арсенал Страхування» понесло збитки у розмірі 20910,47 грн., оскільки внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , були спричинені механічні пошкодження, відповідно його власнику завданий матеріальний збиток. Згідно Звіту №846, наданого ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, завданого ТЗ «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , склала 44820,94 грн. 26.08.2021 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» перерахували кошти в межах ліміту договору ОСЦПВ №177134722 в розмірі 20910,47 грн. На підставі пп. в) п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування мас право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Отже з відповідача підлягають стягненню кошти в розмірі 20910,47 грн. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції не було взято до уваги пояснення матері відповідача ОСОБА_2 , де зазначається, що її син ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія. З метою додаткового підтвердження слів страхувальника ОСОБА_2 , зазначених в заяві про настання події позивачем було додатково зроблено адвокатський запит до Головного сервісного центра МВС з запитом щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 посвідчення водія станом на 14.06.2020 (копія запиту до апеляційної скарги надається). Як вбачається із відповіді 20.02.2025 Головного сервісного центру МВС, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 на право керуванням транспортними засобами категорії А,В (після навчання - вперше) ОСОБА_1 отримав 21.09.2021. Таким чином, станом на 14.06.2020 (дату ДТП) відповідач не мав посвідчення водія. Крім того, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення також вбачається, що ОСОБА_1 14.06.2020 в м.Тернопіль керував транспортним засобом без посвідчення водія, чим порушив вимоги ПДР України. Однак, якість даної постанови є нечитабельною, тому її не було надано до суду першої інстанції. Представник позивача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» - Мірошнікова Х.А. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету, однак подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника, на підставі наявних доказів у справі. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить відповідно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0601146219997. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 1.п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів того, що відповідач на момент скоєння ДТП керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, а відтак відсутнє порушене право позивача на отримання зворотної вимоги від відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пп. б) п.1 ч.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв як на час ДТП, так і на день звернення із позовом до суду, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом Тобто, умовою виникнення права на регресний позов визначено настання двох обставин: виплата страховою компанією страхового відшкодування потерпілій особі та, якщо особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, або яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особа, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки «Honda Civic», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 застрахована за полісом страхування № 177134722 у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Строк дії договору з 18.04.2020 по 17.04.2021 включно. Страхова сума за шкоду заподіяну майну 130000,00 грн. Розмір франшизи 1500,00 грн. Із постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2021 у справі № 607/10172/20 вбачається, що 14.06.2020 о 20 год. 45 хв. в м. Тернополі по вул. Довженка, 9 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Пежо Партнер», номерний знак « НОМЕР_2 », не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, при виїзді з житлової зони, не надав дорогу та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Хонда Цівік», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.2.3(б), 10.2 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 268423 від 14.06.2020. 14.06.2020 о 20 год. 45 хв. в м. Тернополі по вул. Довженка, 9 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Хонда Цівік» номерний знак « НОМЕР_1 », не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, під час виконання маневру обгону, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Пежо Партнер», номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.2.3(б), 10.1 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 268023 від 14.06.2020. Вказаною постановою справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. У мотивувальній частині постанови також вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід визнати винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 08.06.2021 вищевказану постанову суду залишено без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Власником транспортного засобу «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . 17.06.2020 ОСОБА_2 подала до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНЗТ №177134722, яка мала місце 14.06.2020 о 20 год. 46 хв. у м. Тернополі на вул. Довженка,

9. У графі детальний опис події остання зазначила, що «14.06.2020 о 20.46 год. на перехресті вулиць Довженка та прилягаючої до неї вулиці у м. Тернополі відбулось ДТП за участі автомобіля Пежо Партнер н.з. НОМЕР_2 та автомобіля Хонда Сівік н.з. НОМЕР_1 , яким керував її син ОСОБА_1 без посвідчення водія. На місце викликали працівників поліції. Син має хороші навики водіння, оскільки багато годин їздив з учбовою їздою». Звітом №846 від 29-30 червня 2020 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, станом на 29.06.2020 становить 44820,94 грн. 25.08.2021 ОСОБА_3 звернувся із заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування. 25.08.2021 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» складений страховий акт № 109.01755620-1 та проведений розрахунок суми страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу марки «Peugeot», н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , згідно з якими сума страхового відшкодування становить 20910,47 грн. (з урахуванням заподіяння шкоди сукупними діями двох осіб та вирахуванням франшизи за договором в розмірі 1500 грн.) Указана сума виплачена потерпілому, що підтверджується платіжною інструкцією № 47950205 від 26.08.2021 та реєстром безготівкових термінових переказів № 457 від 26.08.2021. У випадку заподіяння шкоди третім особам під час ДТП особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом, проте не має посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, такий випадок є страховим і, як наслідок, у страховика виникає обов`язок здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. При цьому, права страховика у такому випадку захищені підпунктом «б» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 Закону № 720-ІХ, яким передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Тобто, на позивача як на страховика покладається обов`язок довести, що ДТП сталася із вини особи, яка не мала посвідчення на право керування транспортним засобом та керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність пов`язана із експлуатацією якого застрахована, тобто особа неправомірно експлуатувала транспортний засіб. В свою чергу, адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами встановлена статтею 126 КУпАП. Разом з тим, як вбачається із наявних у матеріалах справи відповіді з НПУ (а.с.9-10), згідно якої відомості про складений адміністративний протокол за ст.126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 відсутні. Крім того, у розділі відповіді з НПУ «2-й учасник ДТП», яким є ОСОБА_1 , у графі «кваліфікація водія учасника ДТП» зазначено «Індивідуальний власник, який має право керування транспортним засобом». Також, як вбачається із постанов Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2021 та Тернопільського апеляційного суду від 08.06.2021 у справі про адміністравтивне правопорушення ОСОБА_1 (а.с.59-64), відсутні будь - які посилання на те, що відповідач керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії. Разом з тим, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 705976 від 14.06.2020, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом відповідної категорії. До апеляційної скарги представник ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», долучає копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.06.2020, серія ДП18 № 705976, яка є нечитабельною та відповідь Головного сервісного центру МВС від 20.02.2025, згідно якої вбачається, що в ЄДР МВС містяться відомості про видачу 21.09.2021 посвідчення водія серії НОМЕР_3 на право керуванням транспортними засобами категорії А, В (після навчання вперше (ПДР, ТВ) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, апеляційний суд не може прийняти нові докази, додані до апеляційної скарги позивачем, та звертає увагу заявника на таке. Відповідно до вимог частин 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з частиною 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій ст. 83 цього кодексу. Частина 8 ст. 83 ЦПК України визначає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з вимогами частини 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Частинами першою-третьою ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18). Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем клопотання про прийняття нових доказів через неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з наданням відповідних доказів, не заявлялись при поданні апеляційної скарги, а тому в апеляційного суду були відсутні під час підготовки справи до апеляційного розгляду підстави для вирішення питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, які були долучені до апеляційної скарги (постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ДП18 № 705976 від 14.06.2020, відповідь Головного сервісного центру МВС від 20.02.2025). Доводи представника заявника, що суд не врахував письмових пояснень страхувальника автомобіля «Honda Civic», н.з. НОМЕР_1 , (матері відповідача) ОСОБА_2 , викладені нею у повідомленні останньої про ДТП, в яких вона вказала, що її син ОСОБА_1 керував автомобілем без посвідчення водія, колегія суддів відхиляє, оскільки такий доказ самостійно не відповідає ознакам достовірності та є суб`єктивним викладом матері відповідача, а також достатності, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні докази, якими було б установлено, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом було здійснено без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»). При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», інтереси якої представляє слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на заявника в межах ним понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», інтереси якої представляє залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в межах ним понесених сум. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 09 червня 2025 року. Головуючий Н. М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів