Постанова 4803 № 202/3612/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5492/25 Справа № 202/3612/22 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Макарова М.О., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 30.12.2003 року до 30.10.2012 року перебували у шлюбі. Від шлюбних відносин вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла 18-ти річного віку та навчається на другому курсі Дніпровського державного медичного університету на денній формі навчання, а тому потребує матеріальної допомоги батьків. На даний час дитина перебуває на утриманні позивача, однак остання самостійно не має можливості забезпечити достатній життєвий рівень доньки, що зумовило її звернусь до суду. Враховуючи наведене, позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи стягнення з 13 липня 2022 року до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 2 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову та до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Відзив сторонами подано не було. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява N 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява N 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом позивач повідомлений належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного листа. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч.ч.1,4 ст. 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з 30 грудня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2012 року у справі № 2/0417/7282/2012 (а.с.4). Від шлюбних відносин сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується належним чином завіреною копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 12.12.2017 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.3). Повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , перебуває на її утриманні, та відповідно до Довідок № 1003 від 12 липня 2022 року, № 1499 від 18.02.2025 року, виданої заступником декана та старшим інспектором Дніпровського державного медичного університету, ОСОБА_3 , є студенткою медичного факультету Дніпровського державного медичного університету ІV рівня акредитації, денної форми навчання, бюджетної форми навчання. Час вступу 01.09.2021 року, термін навчання 5 років 11 місяців (а.с.11). Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Положенням статті 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору. Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192і 194-197цього Кодексу. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Враховуючи наведене, позицію відповідача, який не заперечує щодо сплати аліментів, відсутність даних його незадовільного стану здоров`я чи матеріального стану, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утриманні їх спільної повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у ході розгляду справи не було надано довідку про розмір його доходів, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирахувати розмір стягнених аліментів у грошовому еквіваленті. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. При визначенні розміру аліментів, колегія суддів враховує обставини, визначені ч. 1 ст. 182 СК України, зокрема, його сімейний та майновий стан, в тому числі отримання ним постійного, систематичного доходу під час проходження служби в Збройних Силах України, наявність у нього батьків пенсійного віку, які потребують постійного лікування, потребу дитини в матеріальній допомозі, а також наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу, у зв`язку з чим доходить висновку про часткове задоволення позовних та стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 13 липня 2022 року (дня пред`явлення позову) та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. Колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги щодо присудження аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. У даному випадку, дитина проживає разом з матір`ю, яка звертаючись до суду із даним позовом про стягнення аліментів, обрала спосіб отримання аліментів саме в частці від доходу батька дитини, а не у твердій грошовій сумі. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням належних та достовірних доказів, наданих сторонами, враховуючи принципи справедливості і розумності, та часткового визнання позову відповідачем, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 13 липня 2022 року до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Такий розмір аліментів колегія суддів вважає обґрунтованим і достатнім, а також таким, що суттєво не вплине на майновий стан відповідача. Проте, колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції в частині стягнення аліментів не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не передбачено нормами СК України у відношенні повнолітніх дочки або сина. Згідно ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Також, окремо слід зауважити, що у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 164/299/21 зазначено щодо відсутності необхідності для встановлення мінімального розміру аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина - 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України, з огляду на те, що розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина встановлюється з урахуванням їх потреби у матеріальній допомозі та можливості надання утримання другим з батьків (стаття 198, частина друга статті 200 СК України). Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання з дня подання позову до суду, тобто з 13 липня 2022 року. Крім того, суд першої інстнації всупереч п. 7 ч. 1 ст. 264, ст. 430 ЦПК України не допустив рішення до негайного виконання. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. Стягнувши з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 13 липня 2022 року до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. На підставі вимог ст. п.7 ч.1 ст. 264, ст. 430 ЦПК України колегія вважає за можливе допустити негайне виконання судового рішення у межах сум платежів за один місяць. У відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Згідно із ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень. Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 13 липня 2022 року до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Допустити негайне виконання рішення у межах сум платежів за один місяць. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 09 червня 2025 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.О. Макаров І.А. Єлізаренко