Постанова Одеський апеляційний суд № 947/744/22

Номер провадження: 33/813/1211/25 Номер справи місцевого суду: 947/744/22 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.06.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , встановив: Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496, 20 грн на користь держави. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 12 травня 2025 року через суд першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги яке обґрунтовано тим, що він не приймав участі у розгляді судом даної справи, копію постанови Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року отримав лише 06.05.2025 року, при цьому, посилається на те, що судом першої інстанції його не повідомлялось про розгляд справи та не вручалось оскаржувана постанова. У зв`язку з чим, він був позбавлений можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вказаною нормою визначено, що з дня винесення постанови починає обраховуватись строк на апеляційне оскарження. Відповідно до наведеної норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова суду ухвалена 27.05.2022 року. Отже, строк на апеляційне оскарження закінчився 06.06.2022 року. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 12 травня 2025 року через суд першої інстанції, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 39), а отже із пропуском встановленого статтею 294 КУпАП строку. Заявивши про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначив необґрунтовані належними та допустимими доказами існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення ним необхідних процесуальних дій у визначений законом строк, не залежали від його волевиявлення, та виникли протягом строку, який пропущено. Доказів про те, що судом чинились будь-які перешкоди в отриманні інформації чи копії судового рішення після оголошення в межах строку на апеляційне оскарження, скаржником не надано, і на такі обставини він не посилається. Зазначаючи про не направлення ОСОБА_1 судових повісток та оскаржуваної постанови необґрунтовано останнім належними доказами, не наведено конкретних обставин, за яких він не зміг реалізувати своє право на отримання копії постанови безпосередньо в суді першої інстанції або шляхом подачі відповідної заяви про її надіслання на його адресу засобами поштового зв`язку. При цьому відповідно до матеріалів справи встановлено наявність диску на якому міститься відеозаписи, стосовно фіксування правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про те, що матеріали справи за даним правопорушенням будуть спрямовані до Київського районного суду м. Одеси, а судове засідання відбудеться 20.12.2021 року о 10:00 год. (відеозапис «01411@2021111807524110.mp4», який міститься на диску 1/2 , а.с. 5). Зафіксоване ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ№ 046034 від 18.11.2021 року, підтверджується його власноручним підписом. Враховуючи досліджені матеріали справи апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 чітко було відомо про наявність даної справи, що вона перебувала на розгляді в Київському районному суді м. Одеси. Апеляційний суд зазначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані». Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Оскільки жодних обставин непереборної сили, які можуть свідчити про наявність протягом двох років одинадцяти місяців та п`ятнадцяти днів з дати ухвалення оскаржуваної постанови перешкод для подання апеляційної скарги на неї у клопотанні ОСОБА_1 зазначено не було, а зазначені підстави неможливості своєчасного звернення до суду не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2022 року. Крім того, слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду. Разом з тим, ставлячи питання про поновлення строку, апелянт не вказує про існування в нього об`єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що унеможливили або значно ускладнили апелянту своєчасно цікавитись про стан розгляду справи за відомим йому протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що складений відносно нього, та відповідно своєчасно оскаржити судове рішення від 27.05.2022 року. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що з дати ухвалення оскаржуваної постанови минув значний проміжок часу (три місяці), крім того апелянт був обізнаний про складання протоколу відносно нього (а.с.2), про розгляд справи відносно нього сповіщався належним чином, про що свідчить власноручний підпис в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2), отже апеляційний суд вважає, що апелянтом не обґрунтовано належним чином поважних і виключних причин пропуску строку на оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року, а тому в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови стороні слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути апелянту. Інших доказів, які свідчать про існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та які могли бути підставою для його поновлення, матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд наголошує, що положеннями ст. 294 КУпАП прямо визначено, що строк на апеляційне оскарження рахується з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії судового рішення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2022 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький