Постанова Харківський апеляційний суд № 624/1062/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 року м. Харків справа № 624/1062/24 провадження № 22-ц/818/2627/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - Кегичівська селищна рада Харківської області, відповідачка - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року в складі судді Куст Н.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року Кегичівська селищна рада Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2005 року на підставі договору дарування нежитлових будівель ОСОБА_1 набула у приватну власність нежитлову будівлю кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 121,5 м2, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування площею 0,0198 га кадастровий № 6323155100:03:017:0021 в АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 6323155100:03:017:0021 є комунальною власністю Кегичівської селищної ради. Станом на час звернення з позовом з боку ОСОБА_1 щодо врегулювання цивільно-правових відносин з приводу використання земельної ділянки не вчинялося, орендна плата не сплачується. Таким чином, ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2024 року належним чином, не оформила правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та в порушення вимог чинного законодавства фактично користувався земельною ділянкою, отримувала доходи від її використання, не сплачуючи жодних платежів за таке користування. Протиправні дії відповідача порушують право Кегичівської селищної ради, як власника земельної ділянки, у зв`язку з неодержанням доходу за її використання. При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не має прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки площею 0,0198 га кадастровий № 6323155100:03:017:0021, АДРЕСА_1 , тобто у порушення ст.125 ЗК України користується земельною ділянкою за цією адресою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшила вартість власного майна, а Кегичівська селищна рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Кегичівської селищної ради. Зазначив, що для розрахунку безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за користування земельної ділянки площею 0,0198 га, кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, розташованої в АДРЕСА_1 застосовується нормативна грошова оцінка актуальна станом на 2024 рік. Разом з цим, ставку орендної плати за використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування встановлено у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі рішення L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002. З урахуванням викладеного, Кегичівською селищною радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою комунальної власності Кегичівської селищної ради загальною площею 0,0198 га кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю, за період з 16 вересня 2020 року по 31 жовтня 2024 року. За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2020 рік з 16 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 3912,99 грн, за 2021 рік з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 13384,89 грн, за 2022 рік з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 13384,89 грн, за 2023 рік з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 13384,89 грн, за 2024 рік з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року - 11153,85 грн. Таким чином, загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 16 вересня 2020 року по 31 жовтня 2024 року, які підлягають стягненню, становить 55221,51 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області безпідставно збережені кошти у сумі 55221,51 грн та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року позов Кегичівської селищної ради Харківської області - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області безпідставно збережені кошти у сумі 38 922,01 грн ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області судовий збір у розмірі 2134,13 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати в частині задоволених вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка зареєстрована в державному реєстрі лише 17 квітня 2023 року та саме з цього часу земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав. Зазначила, що 05.07.2024 року право власності ОСОБА_1 на об`єкт будівництва, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності 0,0198 га, кадастровий номер 6323155100:03:017:0021 по АДРЕСА_1 , було припинено. Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження припинення речових прав відповідача була надана до суду, але не була судом врахована через те, що у графі «Тип об`єкта» державним реєстратором замість «нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було помилково зазначено «нежитлова будівля кафе «Зустріч»», хоча адреса об`єкта нерухомості була зазначена вірно: провулок Волошина, будинок б/н, селише Кегичівка, Берестинський р-н. Харківська обл. Пізніше, наприкінці лютого 2025 року державним реєстратором Герасименко Ю.В. виправлено зазначену вище помилку та внесено правильну назву об`єкта нерухомості - «нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »», але витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідними виправленнями (індексний номер витягу 415087091) був отриманий відповідачем тільки 25.02.2025 року, тобто вже після ухвалення судом рішення у справі. Тому просить суд взяти до уваги дану обставину і долучити у якості доказу до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав з індексним номером 415087091 від 25.02.2025 року. Отже, вона мала сплатити Кегичівській селищній раді безпідставно збережені кошти лише за період з 17.04.2023 року по 05.07.2024 року, тобто за 258 днів 2023 року та 187 днів 2024 року. Відповідно до її розрахунку, орендна плата за 1 день складає 36,36 грн у 2023 році та 36,57 грн у 2024 році. Тому розрахунок безпідставно збережених коштів має бути таким: (258 днів х 36,67 грн.) + (187 днів х 36,57 грн.) = 16 299,45грн. ОСОБА_1 визнала позовні вимоги позивача лише в частині суми 16 299,45 грн і 03 лютого 2025 року до ухвалення судом рішення у даній справі сплатила на рахунок Кегичівської селищної ради кошти в сумі 16 299,45 грн, надавши до суду банківську квитанцію про сплату коштів. 17 квітня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Кегичівська селищна рада Харківської області подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якій вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалася на те, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Тому, посилання відповідача на дату реєстрації речових прав, як на початкову дату для розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, є щонайменше надуманим та таким, що не відповідає обставинам справи. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити в частині сум стягнення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, мала сплатити за користування нею, зобов`язана, з урахуванням часткової сплати, повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору дарування нежитлових будівель від 06 вересня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Удовіченко С.О. та зареєстрований в реєстрі за №1462, ОСОБА_1 є власницею нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться в АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.25). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300802212024 від 15 листопада 2024 року, земельна ділянка площею 0,0198 га, кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, місце розташування - Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, провулок Волошина, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, дата державної реєстрації земельної ділянки- 16 вересня 2020 року. Згідно з умовних позначень опису меж - від А до А землі комунальної власності Кегичівської селищної ради (вул. Миру,30, (ринкова площа)) (а.с.10-15). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 404015299 від 15 листопада 2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, площею 0,0198 га, є приватною власністю Кегичівської селищної ради, що зареєстровано в реєстрі речових прав 17 квітня 2023 року (а.с.16). З витягу № НВ-9953647892024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14 листопада 2024 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6323155100:03:017:0021 становить 133 848,85 грн (а.с.24). Рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002, ставку орендної плати за використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування встановлено у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.18-23). За розрахунком позивача загальний розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу за період з 16 вересня 2020 року по 31 жовтня 2024 року становить 55 221,51 грн, з яких за 2020 рік з 16 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 3912,99 грн, за 2021 рік з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 13384,89 грн, за 2022 рік з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 13384,89 грн, за 2023 рік з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 13384,89 грн, за 2024 рік з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року - 11153,85 грн (а.с.17). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 386270959 від 10 липня 2024 року, право власності ОСОБА_1 на об`єкт: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4 », адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2968566663060, 05 липня 2024 року припинено (а.с.49). До суду першої інстанції ОСОБА_1 подала заяву про часткове визнання позивних вимог та надала квитанцію № 24 від 03 лютого 2024 року про сплату 16 299,50 грн, призначення: за користування земельною ділянкою 6323155100:03:017:0021 за період з 17 квітня 2023 року по 05 липня 2024 року (а.с.48). Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надала копію витягу з Державного реєстру речових прав № 415087091 від 25 лютого 2025 року, відповідно до якого право власності ОСОБА_1 на об`єкт: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3 », адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2968566663060, припинено 05 липня 2024 року (а.с.62). Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.5 статті 288 ПК України). У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20). Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20). У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17). У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості Саме такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20, від 23 квітня 2025 року у справі № 464/6766/23 (провадження № 61-16761св24). Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0198 га з кадастровим номером 6323155100:03:017:0021, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді смт Кегичівка, є комунальною власністю Кегичівської селищної ради Харківської області. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 листопада 2024 року № НВ-6300802212024, дата державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, площею 0,0198 га - 16 вересня 2020 року, а відтак земельну ділянку сформовано 16 вересня 2020 року. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що спірна земельна ділянка зареєстрована в державному реєстрі лише 17 квітня 2023 року та саме з цього часу земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав. Відповідачка не була власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не була суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 712/7879/22 (провадження № 61-13248св23). Матеріали справи свідчать про те, що дата державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0198 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6323155100:03:017:0021 - 16 вересня 2020 року та земельна ділянка знаходиться у комунальній власності. На підставі договору дарування нежитлових будівель від 06 вересня 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Удовіченко С.О. та зареєстрований в реєстрі за №1462, ОСОБА_1 є власницею нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться в АДРЕСА_1 . Разом із цим, договору оренди укладено не було, ОСОБА_1 користується земельною ділянкою без оформлення права користування. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкту нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено за період з 16 вересня 2020 року по 31 жовтня 2024 року включно в загальному розмірі 55 221,51 грн. Встановивши, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Кегичівської селищної ради Харківської області, зокрема, використовує її без належного оформлення права оренди, не сплачує орендну плату, отже за рахунок власника цієї земельної ділянки зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування нею, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 обов`язку повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Щодо розміру безпідставно збережених коштів, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України). Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 цього Закону). Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Суд першої інстанції вірно врахував, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, від 23 квітня 2025 року у справі № 464/6766/23 (провадження № 61-16761св24)). З витягу № НВ-9953647892024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14 листопада 2024 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6323155100:03:017:0021 становить 133 848,85 грн. Рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002, ставку орендної плати за використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування встановлено у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з розрахунком безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, площею 0,0198 га, без оформлення правовстановлюючого документу за період з 16 вересня 2020 року по 31 жовтня 2024 року становить 55 221,51 грн. Розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який є чинним та в установленому законом порядку ОСОБА_1 не спростований. Доказів того, що за визначений позивачем період для стягнення сум, діяла інша ставка річної орендної плати аніж 10%, матеріали справи не містять і ОСОБА_1 на спростування саме цієї ставки належних, достовірних та допустимих доказів не надано. В свою чергу до суду першої інстанції ОСОБА_1 подала заяву про часткове визнання позивних вимог та надала квитанцію № 24 від 03 лютого 2024 року про сплату 16299,50 грн, призначення: за користування земельною ділянкою 6323155100:03:017:0021 за період з 17 квітня 2023 року по 05 липня 2024 року. Також до суду першої інстанції ОСОБА_1 надала витяг з Державного реєстру речових прав № 386270959 від 10 липня 2024 року, право власності ОСОБА_1 на об`єкт: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4 », адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2968566663060, 05 липня 2024 року припинено. Однак, суд першої інстанції не прийняв його до уваги, оскільки даний витяг стосується про припинення речового права нежитлової будівлі кафе «Зустріч», а позовна заява стосується нежитлової будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надала копію витягу з Державного реєстру речових прав № 415087091 від 25 лютого 2025 року, відповідно до якого право власності ОСОБА_1 на об`єкт: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3 », адреса: АДРЕСА_1 , припинено 05 липня 2024 року. ОСОБА_1 зазначила, що 25 лютого 2025 року державним реєстратором Герасименко Ю.В. виправлено помилку та внесено правильну назву об`єкта нерухомості - «нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »», але витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідними виправленнями (індексний номер витягу 415087091) був отриманий відповідачем тільки 25.02.2025 року, тобто вже після ухвалення судом рішення у справі. Тому просить суд взяти до уваги дану обставину і долучити у якості доказу до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав з індексним номером 415087091 від 25.02.2025 року. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції витяг, з якого вбачається, що з 05 липня 2024 року право власності на нерухоме майно у неї припинено. Між тим, у даному витягу містяться помилки, зокрема щодо типу об`єкта, зазначено нежитлова будівля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та щодо адреси, зазначено АДРЕСА_1. У наданому до суду апеляційної витягу з Державного реєстру речових прав № 415087091 від 25 лютого 2025 року, вбачається, що помилки виправлені, а саме право власності ОСОБА_1 на об`єкт: нежитлова будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3 », адреса: АДРЕСА_1 , припинено 05 липня 2024 року. У вказаних витягах зазначено реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2968566663060, тобто це одне й теж саме нерухоме майно. З наданого Кегичівською селищною радою Харківської області до суду апеляційної відзиву на апеляційної інстанції вбачається, що позивач не висловлював своїх заперечень щодо вказаного доказу. Таким чином, колегія суддів приймає зазначений доказ до уваги, оскільки витяг з виправленими помилками отриманий відповідачкою 25 лютого 2025 року, тобто вже після ухвалення судового рішення та вважає, що причинами неподання скаржником зазначеного доказу у встановлений законом строк, є поважними. Виходячи з наведеного стягненню з відповідачки на користь позивача безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів підлягає за період з моменту формування земельної ділянки 16 вересня 2020 року по день припинення права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 05 липня 2024 року. Визначаючи розмір недоотриманого доходу від користування земельною ділянкою за період з 16 вересня 2020 року по 05 липня 2024 року колегія суддів, враховує площу займаної земельної ділянки ОСОБА_1 та вирахування цієї суми шляхом множення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на ставку річної орендної плати. Таким чином розмір загальний розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу за період з 16 вересня 2020 року по 05 липня 2024 року становить 34606,75 грн ((з 16 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 3912,99 грн + з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 13384,89 грн + з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 13384,89 грн + з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 13384,89 грн + з 01 січня 2024 року по 05 липня 2024 року (187 днів х 36,57 грн) - 6838,59 грн) - 16299,50 грн (вирахування вже сплаченої суми). Отже, установивши факт набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а також користування у вказаний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в розмірі 34606,75 грн. За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині сум стягнення, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги Кегичівської селищної ради Харківської області задоволено частково на 62,67%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1897,65 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 37,33%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1695,53 грн підлягає стягненню з Кегичівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 .. Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 202,12 грн (1897,65 грн - 1695,53 грн). Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року - змінити в частині сум стягнення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області безпідставно збережені кошти у сумі 34606,75 грн. Здійснити перерозподіл судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області судовий збір в розмірі 202,12 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова