Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21669/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21669/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 05 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28 жовтня 2024 року №103550002574 щодо відмови ОСОБА_1 у переведені з 21 жовтня 2024 року на пенсію за віом відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 09 жовтня 2024 року № 190 та № 191, починаючи з 21 жовтня 2024 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт зазначає, що так, як за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до трудової книжки, виданої 29.10.1982 БТ-11 №1923136(додається), на ім`я ОСОБА_1 , стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, у порядку визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців немає, винесено рішення про відмову у зв`язку з відсутністю права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та 21 жовтня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою №15749 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За результатами розгляду заяви та доданих не неї документів, за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення від 28 жовтня 2024 року №103550002574, яким відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки згідно трудової книжки, виданої 29 жовтня 1982 року НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 03 квітня 1993 року по 29 квітня 2024 року працювала на різних посадах у Бориспільській митниці Державної митної служби України, Київській обласній митниці Державної митної служби України, митному пості «Бориспіль-аеропорт», має спеціальні звання «Радник митної служби 1 рангу», «Радник податкової та митної справи 1 рангу». Всього у ОСОБА_1 страхового стажу 40 років 3 місяці 27 днів. Страховий стаж зараховано по 28 лютого 2023 року. Стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, у порядку визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, не має. Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. На підставі частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII (далі Закон України №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-IV. Закон України №889-VIII набрав чинності з 01 травня 2016 року, а розділом «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону закріплено, що Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 рок №3723-ХІІ, (далі Закон України № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України №889-VIII, втратив чинність. Згідно з пунктом 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. На підставі пункту 12 зазначеного розділу для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Як визначено статтею статті 37 Закону України № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право (…) жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз зазначених положень свідчить, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 цієї правової норми та розділом «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України №889-VIII, а саме: - досягнення певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та наявність передбаченого законодавством страхового стажу; - наявність стажу державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку робота на посадах державних службовців; а також наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 у справі № 822/524/18, Верховним Судом у постановах від 02 квітня 2020 року у справі № 687/545/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17. Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України №889-VIII пенсійним органом визначена відсутність у неї необхідного стажу державної служби, оскільки до стажу державної служби періоди її роботи на посадах працівника митної служби не зараховуються. Відповідно до пункту 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Стаж державної служби до набрання чинності Законом України №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі Порядок № 283) та додатку до нього. Згідно пункту 5 названого Порядку обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. На підставі пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): - на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України № 3723-XII, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; - на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; - на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495 (далі МК України). Відповідно до пункту 2 статті 546 МК України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України. Згідно частини 1 статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. На підставі частини 1 статті 569 МК України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Таким чином, митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів. Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25 червня 1991 року №1262-XII визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до статті 7 указаного Закону в Україні посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 03 квітня 1993 року по 29 квітня 2024 року працювала на різних посадах у Бориспільській митниці Державної митної служби України, Київській обласній митниці Державної митної служби України, митному пості «Бориспіль-аеропорт», має спеціальні звання «Радник митної служби 1 рангу», «Радник податкової та митної справи 1 рангу». Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року №839 (далі Порядок №839). На підставі пункту 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. Відповідно до пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Аналіз вище зазначених положень свідчить, що посадові особи контролюючих органів, у цьому випадку митного органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №

306. Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII. Згідно з частиною 1 статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, позивач відповідає всім необхідним вимогам, визначеним частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-XIIІ, пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, тому має право на призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України № 3723-XII. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 28 жовтня 2024 року №103550002574 щодо відмови ОСОБА_1 у переведені з 21 жовтня 2024 року на пенсію за віом відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII є протиправним. У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України №1058-ІV. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Як убачається з матеріалів справи, позивач підтвердила право на призначення пенсії на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, із заявою про призначення пенсії звернулася 21 жовтня 2024 року. З матеріалів справи убачається, що при поданні заяви про переведення на пенсію держслужбовця від 21 жовтня 2024 року позивачем, з-поміж іншого, були подані довідки про заробітну плату від 09 жовтня 2024 року № 190 та №

191. Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок №622). Пунктом 4 названого порядку передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно пункту 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Так, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям визначені положеннями постанови правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі Постанова №1-3). Судом встановлено, що подані позивачем довідки складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Оскільки відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за останньою займаною нею посадою державної служби, з якої вона була звільнена, суд дійшов висновку, що вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 09 жовтня 2024 року № 190 та № 191, починаючи з 21 жовтня 2024 року, суд першої інстанції обрав належний та необхідний у даному випадку спосіб захисту. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.