Постанова 4857 № 380/1004/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1004/24 пров. № А/857/17883/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 380/1004/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та стягнення коштів,- суддя в 1-й інстанції Костецький Н. В., час ухвалення рішення 28 червня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 28 червня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 23 червня 2023 року №1976-ОД Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП в частині пункту 11; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання в липні 2023 року з його грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за вересень 2022 року в розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок); стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за вересень 2022 року у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 червня 2023 року №1976-ОД Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання в липні 2023 року з грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за вересень 2022 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за вересень 2022 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що невиконання позивачем бойового наказу та відмова вибувати в район угрупування Об`єднаних Сил службовими розслідуваннями підтверджено та встановлено, позбавлено додаткової винагороди згідно з чинним законодавством, яке розписано у наказах на завершення службових розслідувань. Апелянт зазначає, що, беручи до уваги матеріали службового розслідування, необхідно прийти до висновку, що військовою частиною було всебічно та належно проведено розслідування, згідно з яким наказом командира військової частини НОМЕР_1 факти відмови виконання бойового наказу (відмови та вибувати в район та виконувати бойові розпорядження) підтверджено, усі стягнення накладено згідно з чинним законодавством. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до 25 травня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по мобілізації. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 березня 2023 року №78 позивач виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із подальшим проходженням ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року №1440-АД призначено службове розслідування для з`ясування причин і умов невиконання військовослужбовцями, в тому числі позивачем, вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань, а також встановлення ступеня вини військовослужбовців та посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. 23 червня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №1976-ОД Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП, відповідно до якого під час проведення службового розслідування встановлено, що згідно з наданими копіями медичних документів та пояснення старшого сержанта ОСОБА_1 стало відомо, що він не вибув у районі зосередження підрозділів, у зв`язку із відрядженням у навчальний центр в АДРЕСА_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 вересня 2022 року №265, з розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 не ознайомлений. З 01 жовтня 2022 року переведений в І стрілецьким батальйон. Згідно з рішенням військово-лікарської комісії старший сержант ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби. Відповідно до вказаного наказу причинами та умовами, що сприяли невиконанню військовослужбовцями вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 №1372 щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання за призначенням є порушення вимог ст.11 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України з боку, зокрема, старшого сержанта ОСОБА_1 , які не вибули в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 для виконання завдань за призначенням, тим самим не виконали вимоги бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП. Згідно з п.11 наказу від 23 червня 2023 року №1976-ОД помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби за невиконання вимог бойовою наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 OKIП доручено утримати додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року в повному обсязі та провести коригування раніше виплаченого грошового забезпечення. Суму переплати грошового забезпечення в розмірі 30000,00 гривень старшому сержанту ОСОБА_1 занести в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 , а також в книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_1 . Командиру мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 доручено направити копію матеріалів службового розслідування до командира військової частини НОМЕР_2 для прийняття рішення про притягнення до повної матеріальної відповідальності старшого сержанта ОСОБА_1 . Вважаючи протиправним пункт 11 наказу відповідача від 23 червня 2023 року №1976-ОД, позивач звернувся у суд із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодних дисциплінарних стягнень, які передбачені ст.48 Дисциплінарного статуту до позивача не застосовувались, а також не містить відомостей про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого п.48 Статуту, і оскаржуваний наказ №1976-ОД. При цьому, саме лише посилання у наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу, а тому у відповідача були відсутні підстави для утримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168, з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 . Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3), який продовжувався і триває до сьогодні. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. За змістом ст.5, 6, 8 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан. Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Згідно зі ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців. За змістом ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме: невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни чи громадського порядку. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, зі змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до ст.1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Згідно зі ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За змістом ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно зі ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). За змістом ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Стаття 84 Дисциплінарного статуту передбачає, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Відповідно до ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці. Згідно зі ст.87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Матеріалами справи стверджується, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 червня 2023 року №1976-ОД Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 » від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП за невиконання вимог бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 №1372 ОКП утримано додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року в повному обсязі та проведено коригування раніше виплаченого грошового забезпечення. Суму переплати грошового забезпечення в розмірі 30000 грн старшому сержанту ОСОБА_1 занесено в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 , а також в книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, жодних дисциплінарних стягнень, які передбачені ст.48 Дисциплінарного статуту, до позивача не застосовувалось. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу №1976-ОД, такий містить лише посилання на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, а тому колегія суддів вважає, що підстави для утримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 у відповідача були відсутні. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок №608). Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин). Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. За змістом п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Відповідно до абз.1 п.1 Розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Згідно з абз.2 п.3 Розділу ІІІ Порядку №608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 Розділу III). До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (пункт 14 Розділу III). За змістом п.3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Відповідно до п.1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку №608). Згідно з п.3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк. За змістом ст.97, 98 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку. Відповідно до ст.92 Дисциплінарного статуту якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира. Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року №1440-АД "Про призначення службового розслідування для з`ясування причин і умов невиконання вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП". Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 червня 2023 року №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП» утримано додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року в повному обсязі та проведено коригування раніше виплаченого грошового забезпечення. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що службове розслідування всупереч вимог статті 85 Дисциплінарного статуту тривало більш ніж 8 (вісім) місяців, внаслідок чого відповідачем порушено строк накладення дисциплінарного стягнення. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано належної оцінки поясненням старшого сержанта ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах службового розслідування про те, що позивач не вибув у район зосередження підрозділів, у зв`язку із відрядженням у навчальний центр у АДРЕСА_1 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 вересня 2022 року №265, а з 01 жовтня 2022 року позивач переведений в І стрілецький батальйон, а також те, що позивач згідно з рішенням військово-лікарської комісії є обмежено придатним до військової служби. Доказів протилежного відповідачем до суду надано не було. Крім того, колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що причинного зв`язку між подією та діями старшого сержанта ОСОБА_1 не встановлювалися, як і не аналізувалися умови, що сприяли такій поведінці позивача. Таким чином, службовим розслідуванням не було достеменно з`ясовано, чи вчиняв позивач порушення військової дисципліни, а також не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Щодо доводів апелянта про те, що судом безпідставно не прийнято до уваги ті обставини, що матеріали службового розслідування відправлені до Державного бюро розслідувань для встановлення кримінальної відповідальності позивача, то колегія суддів враховує, що факт вчинення кримінального правопорушення встановлюється у судовому рішенні, постановленому в порядку кримінального судочинства. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічні норми містить стаття 2 Кримінального кодексу України. Принцип невинуватості особи вина особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна бути доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, однак такі рішення суду, вирок відсутні. Крім того, у п.11 оскаржуваного наказу зазначається про коригування раніше виплаченого грошового забезпечення, а саме: утримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року. Можливість утримання грошового забезпечення передбачена положеннями Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Відповідно до ст.10 зазначеного Закону відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Разом з тим, у спірних правовідносинах утримання з позивача додаткової винагороди не обумовлено заподіянням позивачем відповідачу шкоди та не пов`язано з притягненням позивача до матеріальної відповідальності, тобто станом на липень 2023 року повноважень щодо утримання з позивача матеріальної шкоди відповідач не мав. Крім того, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, з наступними змінами) (надалі Порядок). За змістом п.13, 14 розділу І Порядку грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України. Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Таким чином, у спірних правовідносинах здійснене відповідачем утримання з позивача додаткової винагороди з грошового забезпечення за інші періоди прямо суперечить п.13 Розділу І Порядку. Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності у діях позивача дисциплінарного правопорушення, тому відсутні підстави для утримання у липні 2023 року додаткової винагороди за вересень 2022 року з грошового забезпечення позивача і з метою захисту порушеного права позивача такі правильно стягнути з відповідача на користь останнього. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі №380/1004/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.