Постанова 4852 № 160/9197/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9197/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.11.2023 №0343520704, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на прибуток; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.11.2023 №0343550704, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 23.11.2023 №0343570704, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» зменшено розмір від`ємного значення; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 23.11.2023 №0343212410, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» донараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 23.11.2023 №0343580704, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» застосовано штрафну санкцію за не складення та не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 23.11.2023 №0343192410, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» застосовано штраф за подання не в повному обсязі звіту про виплату винагороди на користь платників податків фізичних осіб. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2023 року № 0343520704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2023 року № 0343550704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 23 листопада 2023 року № 0343570704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 23 листопада 2023 року № 0343212410. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 23 листопада 2023 року № 0343580704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 23 листопада 2023 року № 0343192410. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Нафто-Трейд» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 30 280 грн. Відповідачем на рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що встановлені порушення не спростовані при розгляді справи в суді першої інстанції, а судом не надано належної оцінки поданим сторонами доводам та доказам. Так, відповідачем наголошено, що документальне оформлення операцій з виділення активів та зобов`язань ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Стіл Глобал Теінт» (попередня назва ТОВ «Скай Торг Груп»), ТОВ «Квінтер Топ 21» (попередня назва ТОВ «Сент Торг Груп») та ТОВ «Кларікс Бетон» (попередня назва ТОВ «Сент ЮА 2022») не створює реальної зміни активу та пасиву позивача в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується. У зв`язку з чим, суму зменшеної кредиторської заборгованості слід врахувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло свого відображення у фінансовій звітності ТОВ «Нафто-Трейд» та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Крім того, у зв`язку з документальним оформленням фактично неіснуючих операцій з виділення активів та, зобов`язань ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Стіл Глобал Теінт» (попередня назва ТОВ «Скай Торг Груп»), ТОВ «Квінтер Топ 21» (попередня назва ТОВ «Сент Торг Груп») та ТОВ «Кларікс Бетон» (попередня назва ТОВ «Сент ЮА 2022») позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ внаслідок незастосування останнім п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України. Також перевіркою встановлено відсутність реального характеру господарських операцій по списанню палива, використання в його оподатковуваних операціях, свідчить підтвердженими доказами та доводами, а саме: відсутністю належним чином оформлених первинних документів, що списання палива на транспортування, через що неможливо зробити висновок щодо використання списаного палива ТОВ «Нафто-Трейд» у відповідному періоді. Отже, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК позивачем занижено дохід по операціям із такого списання та в порушення п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по ТМЦ, що не використані в господарській діяльності підприємства. Стосовно заниження ТОВ «Нафто-Трейд» фінансового результату до оподаткування через відображення дебіторської заборгованості ТОВ «ВІТАНА» станом 01.01.2020 позиція відповідача полягає в тому, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №160/8779/21 було підтверджено протиправність списання ТОВ «Нафто-Трейд» дебіторської заборгованості по контрагенту-покупцю ТОВ «ВІТАНА», однак фінансовий результат, визначений у фінансовій звітності на суму 1803490,50 грн не може включатися до складу витрат у 2021 році, а може збільшитися у періоді виникнення законних підстав, тобто у періоді набрання законної сили рішенням суду. Також відповідачем наголошено на відсутності помилок в розрахунках фінансового результату до оподаткування, оскільки таке порушення виявлено контролюючим органом шляхом зіставлення даних бухгалтерського обліку та даних звітів податкових декларацій з податку на прибуток. Відповідачем зазначено, що засновнику ТОВ «Нафто-Трейд» виплачено доходи у вигляді дивідендів, згідно з протоколами загальних зборів учасників, однак в порушення п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, з урахуванням пп. 164.2.8, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України не було нараховано, утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб з суми, яка виплачується учаснику понад 50 відсотків прибутку, що розподіляється, оскільки така виплата є доходом учасника, відмінним від дивідендів, та підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18%. Скаржник зазначає, що у ході проведення перевірки встановлено документальне оформлення операцій з виділення активів та зобов`язань ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» до ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ТЕІНТ», ТОВ «КВІНТЕР ТОП 21», ТОВ «КЛАРІКС БЕТОН», проте сукупність обставин, що характеризують дані операції, встановлює відсутність принципу привалювання «сутністю над формою» з огляду на: -відсутність документів щодо фактичного переміщення матеріальних активів (до перевірки не надано жодного первинного документу підтверджуючого фактичне транспортування товару від ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» до ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ТЕІНТ», ТОВ «КВІНТЕР ТОП 21», ТОВ «КЛАРІКС БЕТОН», коли та де здійснювались навантажувально - розвантажувальні роботи, договори з перевізниками та інше ); -відсутність працюючих та об`єктів оподаткування у підприємства нібито «правонаступника» (звітність за формою 1ДФ до ДШ за місцем реєстрації не подавалась), звітність за формою 20-ОПП не подано, інформація щодо наявності місць зберігання - відсутня; -відсутність будь-яких рахунків у банках «правонаступника» (згідно аналізу бази даних ДПС з моменту реєстрації платника відсутня інформація щодо відкриття жодного банківського рахунку); -невідповідність виду діяльності «переданим» товарам на баланс ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ТЕІНТ»; -відсутність ліцензії на право торгівлі або зберігання пального; -відсутність будь-якої господарської діяльності з моменту створення «правонаступника» по теперішній час; -на теперішній час директори ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ТЕІНТ», ТОВ «КВІНТЕР ТОП 21», ТОВ «КЛАРІКС БЕТОН» є директорами та/або головними бухгалтерами ще багатьох підприємств; -підприємства - «правонаступники» створені лише для документального оформлення виділу без реального руху активів та зобов`язань. Таким чином, на думку скаржника, документальне оформлення операції виділення на ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ТЕІНТ», ТОВ «КВІНТЕР ТОП 21», ТОВ «КЛАРІКС БЕТОН» не створює реальної зміни активу та пасиву ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується. Так, суму зменшеної кредиторської заборгованості - 141 068 475,47 грн. слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Враховуючи вищевикладене, в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ, ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 141 068 475,47 грн., в т.ч. за за 3 кв. 2020 - 41 070 263,26 грн., 1 кв. 2021 - 20 764 223,78 грн., 3 кв. 2022 - 79 233 988,43 грн. Відповідно до вищенаведеного, в порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПКУ ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД», занижено податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 20 200 323 грн. Щодо порушень позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134 , п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті яких занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 121111 351,9 грн, скаржник зазначає, що у ході проведення перевірки, встановлено, що методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках Дт 93 «Витрати на збут» та Кт 203 «Паливо» відображено списання палива на витрати на збут у загальній сумі 121 111 351,9 грн., в т.ч. в 2020 році в сумі 34 166 754 грн. (2 638 811 л), в 2021 році 14 292 563,88 грн. (766 911 л), в 2022 році 48 331 357,61 грн. (1 159 174 л), в 1 пів. 2023 року 24 320 676,41 грн. (680 773 л). Суми податкового кредиту по придбанню палива віднесено до складу податкового кредиту в повному обсязі у відповідному періоді. Відповідно до наданих пояснень ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» повідомило, що списання ПММ проведено згідно актів списання та для списання палива підприємство використовує документ, щ0 підтверджує витрачання ПММ, а саме первинний документ, що за своєю природою є аналогом подорожнього листа. Це внутрішній документ, який встановлює норми витрат з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів. Однак, підприємством конкретно не зазначено який це саме документ, проте, до перевірки надано товарно-транспортні накладні в яких зазначено лише місце навантаження та місце розвантаження, кількість вантажу, який перевозиться. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять жодних даних щодо показників одометра, руху пального, пройдену відстань. Згідно з наказом Мінінфраструктури та Мінекономрозвитку від 10.12.2023 №1005/1454 типову форму подорожнього вантажного автомобіля скасовано. Натомість на думку судових органів, подорожні листи не є обов`язковими (Рішення ВАСУ від 21.09.2017 №К/800/34426/16), однак для списання пального все одно потрібен документ, який буде фіксувати роботу автомобіля і списання ним ПММ. Тобто, для підтвердження списання пального ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» повинно було розробити власний документ, який відображав би дані про автомобіль, маршрут, дані одометрів, руху пального, пройдену відстань, час роботи автомобіля. У наданих поясненнях ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» при списанні паливно-мастильних матеріалів керується наказом від 02.01.2018 №30, де затверджені норми на кожний автомобіль окремо. Також до перевірки ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» надано розшифрування списання паливно- мастильних матеріалів в розрізі кожного автомобіля окремо . Згідно наданого до перевірки наказу від 02.01.2018 №30 щодо норм списання пального та наданого підприємством пройденого кілометражу та використаного пального кожним автомобілем окремо проведено розрахунок правильності списання пального. Так, згідно проведеного розрахунку встановлено перевищення норми списання пального в залежності від автомобіля від 1.76 разів до 3,49 разів. ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» надано акти списання паливно-мастильних матеріалів. Згідно наданих актів списання встановлено невідповідність даних зазначених в актах даним бухгалтерського обліку по рахунку 203 «Пальне» та рахунку 93 «Витрати на збут», а саме за даним бухгалтерського обліку списано пального у кількості 5 245 669 л вартістю 121 1113 51,9 грн., натомість згідно актів списання 5 129 963,47 л вартістю 119 868 101,64 грн. Тобто, встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку первинним документам наданих до перевірки. Про відсутність реального характеру господарських операцій по списанню палива, в т.ч. використання в його в оподатковуваних операціях, свідчить підтвердженими доказами та доводами, які описані вище, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (списання значної кількості палива на вантажні автомобілі, яка перевищує норми затверджені наказом від 02.01.2018 №3 0 щодо норм списання пального, а саме від 1,76 до 3,49 разів); - відсутність первинних документів обліку (належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт використання та списання палива на транспортування), до перевірки надані товарно-транспортні накладні без зазначення даних щодо показника одометра, руху пального, пройдену відстань, час роботи автомобіля - відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Окко-Бізнес» Компанія», ТОВ «Окко-Бізнес Контракт», ТОВ «Окко-Бізнес Партнер», ТОВ «Параллель-М» у такій кількості та вартості, як списано на витрати. Враховуючи вищевикладене, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 121 111 351,9 грн. Щодо порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» не здійснено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або виявлено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів таких податкових накладних, внаслідок порушень детально описаних вище, скаржник зазначає, що к ході проведення перевірки встановлено списання палива на витрати на збут. У порушення п.189.1 ст.189, абз.«г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ по ТМЦ, що не використані в господарській діяльності підприємства (відсутністю належним чином оформлених первинних документів, що списання палива на транспортування, завищення норм витрат та відсутності придбання у відповідних кількостях пального), які придбані впродовж січня 2020 - червня 2023 року та які в бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється списано у виробництво палива методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках Дт 203 «Паливо» та Кт 93 «Витрати на збут» протягом січня 2020 - червня 2023 року, на суму ПДВ 23 227 522,00 грн. Скаржник щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт використання та списання палива на транспортування, зазначає, що у ході проведення перевірки, встановлено, що методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках Дт 93 «Витрати на збут» та Кт 203 «Паливо» відображено списання палива на витрати на збут у загальній сумі 121111351,9 грн. У ході проведення перевірки підприємству надано запити від 21.09.2023 №2 та від 16.10.2023 №11 щодо використання у господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів та надання підтверджуючих документів. До перевірки надано пояснення що ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» здійснює придбання пального у різних контрагентів та заправляється на автозаправних станціях ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Окко- Бізнес Компанія», ТОВ «Окко-Бізнес Контракт», ТОВ «Окко-Бізнес Партнер», «TЦB «Параллель-М». Згідно даних ЄРПН та бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів у вказаних контрагентів У позові ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» також зазначає про те, що заправка ПММ відбувалася не лише на АЗС, а й окремо поза межами АЗС у різних контрагентів, однак доказів надання зведених даних щодо таких заправок, до перевірки не надавалось. ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» повідомило, що списання ПММ проведено згідно актів списання та для списання палива підприємство використовує документ, що підтверджує витрачання ПММ, а саме первинний документ, що за своєю природою є аналогом подорожнього листа. Це внутрішній документ, який встановлює норми витрат з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів. Однак, підприємством конкретно не зазначено який це саме документ, в той же час до перевірки надано товарно-транспортні накладні в яких зазначено лише місце навантаження та місце розвантаження, кількість вантажу, який перевозиться. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять жодних даних щодо показників одометра, руху пального, пройдену відстань. Таке конкретне зазначення, а саме, що електронний документ «Звіт по ТТН та ОСВ 631» та «Звіт по видатковим накладним реалізованого палива покупцям (списання палива по PH та ОСВ 361, Звіт по ТТН), є лише у позові. ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» повинен був надати у паперовому вигляді. Однак «Звіт по ТТН та ОСВ 631» та «Звіт по видатковим накладним реалізованого палива покупцям (списання палива по PH та ОСВ 361, Звіт по ТТН) під час перевірки у паперовому вигляді надано не було. У наданих поясненнях ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» зазначено, що при списанні паливно- мастильних матеріалів позивач керується наказом від 02.01.2018 №30, де затверджені норми на кожний автомобіль окремо. Також до перевірки ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» надано розшифрування списання паливно-мастильних матеріалів в розрізі кожного автомобіля окремо та акти списання паливно-мастильних матеріалів. У ході перевірки встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку первинним документам наданим до перевірки, що дало підстави вважати відсутнім реального характеру господарських операцій по списанню палива, у т.ч. використання в його в оподатковуваних операціях. Щодо заниження фінансового результату по оподаткуванню «прибуток/або збиток, визначений у фінансовій звітності на суму 1 803 490,50грн., скаржник зазначає, що аналізом даних дебіторської заборгованості позивача станом на 01.01.2020 (початок періоду, що перевіряється) по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» встановлено невідповідність сум заборгованості (станом на 31.12.2019 - період, що перевірений попередньою плановою перевіркою) по контрагенту-покупцю ТОВ «ВІТАНА». ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 (акт № 924/04-36-07-19/328123 83 від 19.03.2021 з додатками) за даними додатку І «Реєстр суб`єктів господарювання, з якими платник податків ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД», перебував у господарських відносинах» до Довідки про загальну інформацію, сума дебіторської заборгованості станом на 31.12.2019 по ТОВ «ВІТАНА» складає 0 грн. Згідно наданих до даної перевірки даних бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 01.01.2020 по дебетовому с-до відображено неправомірну дебіторську заборгованість. Вказана заборгованість включена до складу витрат у 2021 році наступним подвійним записом у бухгалтерському обліку Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Дт 79 «Фінансові результати» - 1 803 490,50 грн. У ході перевірки встановлено заниження позивачем Фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму І 803 490,50 грн. Щодо рішення суду, на яке посилається позивач щодо неправомірності списання безнадійної дебіторської заборгованості, зазначаємо що Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року у справі № 160/8779/21 набрала законної сили 09.02.2022 року. Отже фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 1 803 490,50 грн. не може включатися до складу витрат у 2021 році, а може збільшитися у періоді виникнення законних підстав, тобто у періоді набуття ' чинності рішенням суду. Щодо заниження фінансового результату по оподаткуванню «прибуток/або збиток, визначений у фінансовій звітності на суму 992 049 грн., скаржник зазначає, що у ході проведення перевірки ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» встановлено невідповідність бухгалтерського обліку та податкового обліку за 2020 та 2021 роки. Різниця між даними бухгалтерського обліку та даними Звіту податкової декларації з податку на прибуток Фінансовий результат до оподаткування складає 678 048,55 грн. ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» занижено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 992 049 грн , у т.ч. за 4 кв.2020 року на суму 314 000 грн., за 4 кв. 2021 року на суму 678 049 грн. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134 ПКУ, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 992 049 грн , у т.ч. за 4 кв.2020 року на суму 314 000 грн., за 4 кв. 2021 року на суму 678 049 грн. ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» не скористалось правом щодо надання пояснень про фактичні обставини вчинених податкових правопорушень. Щодо встановлення відсутності складання та не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, скаржник зазначає, що у ході перевірки встановлено не складання та не реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ, а саме податкових накладних по операціям з використанням товарів не в господарській діяльності підприємства, що є порушенням пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Відсутність обов`язку реєстрації податкових накладних через незгоду з встановленими у ході перевірки порушеннями, викладеними в п. 3.1.2.1. акту перевірки, податковим законодавством не передбачена. Щодо не нарахування, неутримання та не перерахування до бюджету ПДВ на загальну суму 502 320,00 грн., скаржник зазначає, що документальною перевіркою встановлено, що засновникам ТОВ "НАФТО-ТРЕЙД" ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з часткою у статутному капіталі 50,00% кожний, виплачено доходи, згідно протоколів зборів учасників ТОВ "НАФТО- ТРЕЙД". Виходячи з визначення терміна «дивіденди» (пп. 14.1.49, п. 14.1 ст. 14 ПКУ), розподіл чистого прибутку між учасниками, в якості дивідендів, повинен відбуватись в межах їх долі в статутному капіталі, тобто в межах 50 відсотків суми, що підлягає розподілу згідно протоколів зборів учасників ТОВ «Нафто - Трейд», Сума доходу, яка виплачується учаснику понад 50 відсотків прибутку, що розподіляється, є доходом учасника, відмінним від дивідендів, та підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% у відповідності до п, 167.1 ст. 167 з урахуванням пп, 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Деталізовані відомості виплати учасникам ТОВ «Нафто - Трейд» доходів шляхом розподілу чистого прибутку ТОВ «Нафто - Трейд», також розрахунок доходів, що не є дивідендами та розрахунок ПДФО, як різниця в ставках (18% «-» 5%) за період з 01.01.2020 по 30.06.2023, наведені у додатку №17 до акту перевірки. У порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, з урахуванням п.п. 164.2.8, пп. 164.2.20 п. 164.2, ст. 164 ПКУ, підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 502 320,00 грн. за період з 03.02.2020 по 26.06.2023. ТОВ «Нафто - Трейд» вільно (без правових обмежень) використовувало грошові кошти, що надходили на поточні рахунки підприємства. До перевірки не надані документи, які підтверджують сплату ПДФО з інших, ніж дивіденди, доходів. Не дотримання правил та норм визначених 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п.п. 164.2.8, пп. 164.2.20 п. 164.2, ст. 164 ПКУ, є умисними діями посадових осіб ТОВ «Нафто - Трейд», які винні у вчиненні податкового правопорушення в частині не сплати податку на доходи фізичних осіб з інших доходів за період з 03.02.2020 по 26.06.2023 року в сумі 502 320,00 грн. Подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку за формою 4ДФ за II квартал 2022 року, за ІІІ квартал 2022 року, IV квартал 2022 року, за І квартал 2023 року та ІІ квартал 2023 року тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. Скаржник зазначає, що в ході перевірки підприємству надано запити від 11.09.2023 №1, від 21.09.2023 №2, від 27.09.2023 №3,від 27.09.2023 №4, від 28.09.2023 №5, від 29.09.2023 №6, від 29.09.2023 №7, від 02.10.2023 №8, від 02.10.2023 №9, від 02.10.2023 №10, від 16.10.2023 №11, від 19.10.2023 №12 (на підставі п.73.3. cm. 73 ПКУ контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження). На запити документи надано не в повному обсязі. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначено, зокрема, що беручи до уваги фактичні обставини справи та наявні докази в матеріалах справи, суд зробив обґрунтований висновок, що виділ ТОВ «Скай Торг Груп», ТОВ «Сент Торг Груп» та ТОВ «Сент ЮА 2022» із ТОВ «Нафто-Трейд», в розумінні положень частини 4 статті 4 Закону №755-IV є завершеним, а операції з реорганізації ТОВ «Нафто-Трейд» шляхом виділу нових юридичних осіб: ТОВ «Скай, Торг Груп», ТОВ «Сент Торг Груп» та ТОВ «Сент ЮА 2022» не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу в цій частині. Також безпідставними вважає твердження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області стосовно того, що у ТОВ «Стіл Глобал Теінт» (попередня назва ТОВ «Скай Торг Груп»), у ТОВ «Квінтер Топ 21» (попередня назва ТОВ «Сент Торг Груп») та у ТОБІ «Кларікс Бетон» (попередня назва ТОВ «Сент ЮА 2022») відсутні розрахункові рахунки в установах банку, звітність за формою 20-ОПП не подано, інформація щодо наявності місць зберігання відсутня, з огляду на те, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження означеної податкової інформації відповідачем! не надано, як і не надано доказів того, що контролюючий орган вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідних запитів платникам податку. Державна реєстрація новоутворених підприємств, як юридичних осіб, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, а тому висновки податкового органу про виникнення у позивача обов`язку включення до складу доходів сума кредиторської заборгованості по отриманим товарам, яка фактично була передані новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом, є передчасними. Розглядаючи аналогічний спір, Верховний Суд в постанові від 10.10.2023 у справі №480/7472/21 зазначив, що позивач зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт використання та списання палива на транспортування є протиправними та недоведеними. Позивач зазначає, що відображення суми 1 803 490,50 грн у фінансовій звітності у період з 01.01.2020 року по 4 квартал 2021 року, як дебіторської заборгованості судом було беззаперечно встановлено, встановлено, що 10.12.2018 між ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «ВІТАНА» укладено договір поставки нафтопродуктів № 1251218. ТОВ «Нафто-Трейд» зобов`язалось поставити ТОВ «ВІТАНА» нафтопродукти, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору). ТОВ «Нафто-Трейд» поставило, а ТОВ «ВІТАНА» прийняло за видатковою накладною №РН-0000583 від 04.04.2019 дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 38700 літрів на суму 926865,00 грн, за видатковою накладною № РН-0000593 від 04.04.2019, дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 38690 літрів на суму 926625,50 грн, всього 1853490,50 грн. Листом від 23.04.2019 №11 ТОВ «ВІТАНА» зобов`язалося оплатити поставлений товар в сумі 1853490,50 грн у строк до 06.05.2019. Оскільки ТОВ «ВІТАНА» в повному обсязі не виконало зобов`язання згідно з умовами Договору поставки №1251218, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 1803490,50 грн основного боргу, 19023,12 грн пені, 1 630,55 грн з урахуванням 3% річних. Так, рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2019 у справі №923/420/19, яке набрало законної сили 11.09.2019, позов ТОВ «Нафто-Трейд» задоволено частково та стягнуто з ТОВ «ВІТАНА» на користь ТОВ «Нафто-Трейд» 1 803 490,50 грн основного боргу. Вказана заборгованість включена до складу витрат у 2021 році наступним подвійним записом у бухгалтерському обліку Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Дт 79 «Фінансові результати» - 1803 490,50 грн. ТОВ «Нафто-Трейд» занижено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 1 803 490,50 грн, у т.ч. за 4кв. 2021 року на суму 1 803 490,50 грн. Також позивач зазначає, що відповідачем зазначено, що в ході проведену перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» встановлено невідповідність бухгалтерського обліку та податкового обліку за 2020 та 2021 роки. Разом з тим, невідповідність цифр в акті випливає із Рахунку 90 «Собівартість реалізації», в якому зазначена цифра 783 370 209 грн, замість 783 307 219 грн, та із рахунку 93 «Витрати на збут»: в Акті перевірки 60 604 745,04 грн, а згідно бухгалтерського обліку 61 381 735,01 грн. Під час розгляду в суді означені розбіжності в обрахунках відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не пояснено та не обґрунтовано походження наведених ним сум і в апеляційній скарзі по справі №160/9197/24. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 23.11.2023 №0343580704, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 62 206,75 грн, звертає увагу, що в цій частині «порушення податкового законодавства» є похідним від донарахування податку на додану вартість, протиправність якого встановлена судом, відповідно, відсутні підстави для донарахування штрафної санкції позивачу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, відтак, останнє також підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що між засновниками ТОВ «Нафто-Трейд» та юридичною особою ТОВ «Нафто Трейд» було укладено договори відступлення права вимоги грошового зобов`язання. Так, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов`язання. Кредитором у цьому зобов`язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов`язанні є саме ТОВ. Тобто боржником є ТОВ, а кредитором - Учасник ТОВ. Нарахування дивідендів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було здійснено пропорційно до частки в статутному капіталі відповідно до протоколів зборів учасників, розпоряджень, а також наданих оборотів з рахунку 671, НОМЕР_3 , 6426, журналу-ордеру по рахунку 671, 6411, а отже в даному випадку нарахування ПДФО не виникає. Також, ТОВ «Нафто-Трейд» не згодне із застосуванням контролюючим органом штрафної санкції у розмірі 50% при формуванні податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток та податку на додану вартість. Від позивача надійшли додаткові пояснення, в обґрунтування яких, зазначено, зокрема, що протокол допиту свідків не може бути доказом, що підтверджує факт фіктивності окремих господарських операцій між суб`єктами господарювання, у податкових спорах, що розглядаються адміністративними судами. Також зазначає, що у експертному висновку зазначено, що дослідження не підтверджується висновки акта №3622/04-36-04-04/32812383 від 27.10.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області що порушення не доведені, є лише припущенням контролюючого органу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року та прийнято у справі нове судове рішення, яким ТОВ «Нафто-Трейд» у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20 березня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд», скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №160/9197/24, а справу направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. Відповідачем подано додаткові пояснення, в яких, крім зазначених доводів, посилається на те, що під час розгляду в апеляційній інстанції відповідачем долучено клопотанням від 21.11.2024 до матеріалів цієї адміністративної справи відповідь Бюро економічної безпеки України із урахуванням ст.222 КПК України отриманої інформації щодо стану розгляду кримінального провадження від 14.02.2024 та наданих копій документів за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст. 212 КК України по ТОВ «Нафто-Трейд». У відповіді БЕБ повідомлено, зокрема, що в ході досудового розслідування встановлюються обставини ухилення службовими особами ТОВ «Нафто-Трейд» від сплати податків та зборів в особливо великих розмірах, під час виділення із вказаного підприємства нових трьох підприємств ТОВ «Скай, Торг Груп», ТОВ «Сент Торг Груп» та ТОВ «Сент ЮА 2022» передавши їм активи та пасиви у вигляді частини майна в т.ч. готової продукції (пальне). Під час слідства зібрані докази, які дають підстави вважати, що мета створення під час виділу із ТОВ «Нафто-Трейд» вказаних нових суб`єктів господарювання не мало мети подальше здійснення ними господарської діяльності. Також відповідачем направлено додатковий запит до Департаменту Бюро економічної безпеки від 29.04.2025 посприяти в отриманні інформації та доказової бази та отримано відповідь від 15.05.2025 відповідно до якої повідомлено, що відомості зазначені в акті планової документальної перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» від 27.10.2023, який оскаржується в адміністративній справі №160/9197/24, досліджуються під час досудового розслідування в кримінальному провадженні від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. На теперішній час слідство у вказаному кримінальному провадженні триває, для визначення розміру матеріальних збитків призначено ряд судових експертиз, які знаходяться на виконанні, окрім цього на виконанні компетентних органів Грузії знаходиться запит про міжнародну правову допомогу. Позивачем також подано додаткові пояснення, в яких, зокрема, посилається на те, що доданий відповідачем лист не надає жодної інформації, яка може бути використана судом по цій справі. Сам правоохоронний орган звертає увагу, що здійснюються процесуальні дії. Відповідно до вимог КПК оцінка доказів, зібраних у межах кримінальної справи, належить до компетенції слідчого та суду. Також зауважено, що відповідач в поясненнях фактично посилається на постанову суду апеляційної інстанції, яка скасована постановою Верховного Суду та доводи відповідача прямо суперечать висновка викладеним Верховним Судом у постанові від 20.03.2025 по цій справі. Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. ТОВ «Нафто-Трейд» зареєстровано 06 лютого 2004 року, номер запису 12031200000001377 та на момент перевірки перебувало на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. В період з 11 вересня 2023 року по 20 жовтня 2023 року посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до підпункту 20.14 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 та підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2023 рік, на підставі наказу від 22 серпня 2023 року № 3923-п була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Нафто-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДПС, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів установлених законом за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року. За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт № 3622/04-36-07-04/32812383 від 27 жовтня 2023 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нафто-Трейд» (код ЄДРПОУ 32812383)» (далі Акт перевірки). Згідно висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суми податку на прибуток на загальну суму 47 695 567 грн, в т.ч., за 1 кв. 2020 року 2 061 126 грн, за 2 кв. 2020 року 3 118 821 грн, за 3 кв. 2020 року 7 952 850 грн, за 4 кв. 2020 року 466 387 грн, за 1 кв. 2021 року 4 378 457 грн, за 2 кв. 2021 року 1 116 581 грн, за 3 кв. 2021 року 342 957 грн, за 4 кв. 2021 року 918 904 грн, за 1 кв. 2022 року 698 266 грн, за 2 кв. 2022 року 2 989 188 грн, за 3 кв. 2022 року 17 191 281 грн, за 4 кв. 2022 року 2 083 028 грн, за 1 кв. 2023 року 2 296 479 грн, за 2 кв. 2023 року 2 081 242 грн; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 35 216 527 грн, в т.ч. за березень 2020 року 2 193 771 грн, за квітень 2020 року 1 456 289 грн, за травень 2020 року 374 014 грн, за липень 2020 року 8 458 781 грн, за березень 2021 року 983 583 грн, за квітень 2021 року 2 145 659 грн, за липень 2021 року 581 184 грн, за серпень 2021 року 3 223 502 грн, за вересень 2021 року 629 988 грн, за жовтень 2021 року 1 486 386 грн, за листопад 2021 року 34 171 грн, за лютий 2022 року 964 176 грн, за березень 2022 року 75 833 грн, за травень 2022 року 1 081 423 грн, за вересень 2022 року 6 783 145 грн, за жовтень 2022 року 667 131 грн, за листопад 2022 року 1 815 274 грн, за грудень 2022 року 576 407 грн, за січень 2023 року 377 236 грн, за лютий 2023 року 285 118 грн, за березень 2023 року 242 147 грн, за квітень 2023 року 121 031 грн, за травень 2023 року 371 906 грн, за червень 2023 року 288 372 грн та завищення залишку від`ємного значення з ПДВ в сумі 95 082 грн, в т.ч. за червень 2023 року 95 082 грн; відповідно до пунктів 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 ПК України буде застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію та несвоєчасну податкових накладних; підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, пункту 49.18 статті 49, пункту 103.9 статті 103 ПК України в частині неподання до податкового органу за місцем реєстрації платника податків Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (Додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2022 рік; пункту 176.2 статті 176 ПК України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 за № 111/26556, подання не у повному обсязі та недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, податку і сум утриманого з них податку за період, що перевірявся, що призвело до невідображення доходів фізичних осіб та сум утриманого з них податку, з ознакою доходу « 127»: за І квартал 2020 року на суму доходу 171 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 30 780 грн, за II квартал 2020 року на суму доходу 80 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 14 400 грн, за І квартал 2020 року на суму доходу 162 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 29 160 грн, за III квартал 2020 року на суму доходу 162 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 29 160 грн, за ІІ квартал 2021 року на суму доходу 155 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 27 900 грн, за IV квартал 2021 року на суму доходу 263 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 47 340 грн, І квартал 2022 року на суму доходу 55 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 9 900 грн, за ІІ квартал 2022 року на суму доходу 663 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 119 340 грн, за III квартал 2022 року на суму доходу 425 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 76 500 грн, за IV квартал 2022 року на суму доходу 390 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 70 200 грн, за І квартал 2023 року на суму доходу 868 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 156 240 грн, за ІІ квартал 2023 року на суму доходу 632 000 грн та суму утриманого з нього податку у розмірі 113 760 грн. підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, з урахуванням підпунктів 164.2.8, 164.2.20 пункту 164.2, статті 164 ПК України, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 502 320 грн за період з 03 лютого 2020 року по 26 червня 2023 року; пункту 1) частини другої статті 6, частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, що призвело до неповної сплати ЄСВ за період з 20 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року на загальну суму 35 844,60 грн, у тому числі: за квітень 2023 року у сумі 15 248,20 грн, за травень 2023 року у сумі 15 248,20 грн, за червень 2023 року у сумі 5 348,20 грн. На підставі висновків Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 23 листопада 2023 року № 0343520704, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 61 016 176 грн (у тому числі 47 695 567 грн за основним платежем, 13 320 609 грн за штрафними санкціями); форми «Р» від 23 листопада 2023 року № 0343550704, яким ТОВ «Нафто-Трейд» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 52 824 790,50 грн (у тому числі 35 216 527 грн за основним платежем, 17 608 263,50 грн за штрафними санкціями); форми «В4» від 23 листопада 2023 року № 0343570704, яким ТОВ «Нафто-Трейд» зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 95 082 грн; форми «Д» від 23 листопада 2023 року № 0343212410, яким ТОВ «Нафто-Трейд» донараховано штраф з податку на доходи фізичних осіб разом на суму 635 974,85 грн; форми «ПН» від 23 листопада 2023 року № 0343580704, яким до ТОВ «Нафто-Трейд» застосовано штрафну санкцію за нескладення та нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН на загальну суму штрафу 62 206,75 грн; форми «ПС» від 23 листопада 2023 року № 0343192410, яким до ТОВ «Нафто-Трейд» застосовано штраф в сумі 1 020 грн за подання не в повному обсязі звіту про виплату винагороди на користь платників податків фізичних осіб. Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 12 грудня 2023 року ТОВ «Нафто-Трейд» було подано скаргу до ДПС України. 08 лютого 2024 року Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 3253/6/99-00-06-01-01-06, яким податкові повідомлення рішення від 23 листопада 2023 року № 0343520704, № 0343550704, № 0343570704, № 0343212410, № 0343580704 та № 0343192410 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Нафто-Трейд» без задоволення. Фактично порушення, встановлені контролюючим органом, які слугували підставою для збільшення розміру грошового зобов`язання та зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість полягали у заниженні підприємством податку на прибуток з підстав проведення трьох виділів нових підприємств; завищенні витрат по ТМЦ, що невикористані в господарській діяльності підприємства (відсутністю належним чином оформлених первинних документів, списання палива на транспортування, завищення норм витрат та відсутності придбання у відповідній кількості пального); невідповідності даних щодо наявної дебіторської заборгованості по ТОВ «Вітана»; невідповідності бухгалтерського обліку та податкового обліку за 2020-2021 роки. Також перевіркою встановлено не складання і не реєстрація податкових накладних по операціям з використанням товарів не в господарській діяльності; нездійснення оподаткування ПДФО за ставкою 18%, що призвело до подання не в повному обсязі звіту про виплату винагороди на користь платників податків фізичних осіб. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Щодо наявності порушення податкового законодавства в частині підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого позивачем занижено дохід від будь-якої діяльності у загальній сумі 141 068 475,47 грн та порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 20 200 323 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського кодексу України (далі ГК України чинного станом на час ухвалення судами рішень) суб`єкт господарювання господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства. Відповідно до частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Згідно з частиною 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Частиною 3 статті 109 ЦК України передбачено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. За змістом статті 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII (далі - Закон №2275-VIII) виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього. Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон № 755-IV) у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. За змістом підпункту 98.1.4. пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується. Відповідно до пункту 98.3. статті 98 ПК України реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов`язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками контролюючого органу така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте контролюючим органом у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію. У силу пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю. За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами виходячи з вартості їх придбання. Так, положеннями підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 198.7. статті 198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства. Отже, характерна ознака реорганізації перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво. Виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. У відповідності до пункту 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно приписів ст. 8 Закону, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства та визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі. Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом; Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №

73. Відповідно до П(С)БО, баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал. За змістом приписів п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Отже, розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи, та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов`язків), що передаються даною юридичною особою новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу. Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який неможливо визнати цивільно-правовим договором для цілей оподаткування. Відповідачем у ході проведення перевірки встановлено документальне оформлення операції з виділення активів та зобов`язань ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Стіл Глобал Теінт» (попередня назва ТОВ «Скай Торг Груп»), до ТОВ «Квінтер Топ 21» (попередня назва ТОВ «Сент Торг Груп»), до ТОВ «Кларікс Бетон» (попередня назва ТОВ «Сент ЮА 2022»), проте сукупність обставин, що характеризують дані операції, встановлює відсутність принципу превалювання «сутність над формою». Матеріали справи свідчать, що відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» від 02 червня 2020 року № 02/06 було прийнято рішення про виділ з ТОВ «Нафто-Трейд» ТОВ «Скай Торг Груп» та передачу ТОВ «Скай Торг Груп» активів та пасивів у вигляді частини майна ТОВ «Нафто-Трейд» та частини зобов`язань, що не входять до складу статутного капіталу Товариства, згідно з передавальним актом та розподільчим балансом. Згідно розподільчого балансу від 08 липня 2020 року, який затверджений Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» від 08 липня 2020 року № 08/07, ТОВ «Скай Торг Груп» були передані у приватну власність частина активів (запаси) та пасивів (поточна кредиторська заборгованість). За інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, - ТОВ «Скай Торг Груп», код ЄДРПОУ: 43700609 є правонаступником ТОВ «Нафто-Трейд». У подальшому назву ТОВ «Скай Торг Груп» замінено на ТОВ «Стіл Глобал Теінт». Так, ТОВ «Скай Торг Груп» передані активи (запаси) на загальну суму 41 070 263,26 грн та пасиви (поточна кредиторська заборгованість по довгостроковим зобов`язанням) на загальну суму 41 070 263,26 грн. Фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Скай Торг Груп» підтверджується актом приймання-передачі товару від 08 липня 2020 року, на якому містяться підписи сторін. Також, фактична передача кредиторської заборгованості від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Скай Торг Груп» підтверджується актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від 08 липня 2020 року, на якому містяться підписи сторін. Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» від 11 січня 2021 року № 11/01 було прийнято рішення про виділ з ТОВ «Нафто-Трейд» ТОВ «Сент Торг Груп» та передачу ТОВ «Сент Торг Груп» активів та пасивів у вигляді частини майна ТОВ «Нафто-Трейд» та частини зобов`язань, що не входять до складу статутного капіталу Товариства, згідно з передавальним актом та розподільчим балансом. Згідно розподільчого балансу від 30 березня 2021 року, який затверджений Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» № 30/03-21 від 30 березня 2021 року, ТОВ «Сент Торг Груп» були передані у приватну власність частина активів (запаси) та пасивів (поточна кредиторська заборгованість). За інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, - ТОВ «Сент Торг Груп», код ЄДРПОУ: 44294023 є правонаступником ТОВ «Нафто-Трейд». У подальшому назву ТОВ «Сент Торг Груп» замінено на ТОВ «Квінтер Топ 21». Так, ТОВ «Сент Торг Груп» передані активи (запаси) на загальну суму 20 764 223,78 грн та пасиви (поточна кредиторська заборгованість по довгостроковим зобов`язанням) на загальну суму 20 764 223,78 грн. Фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Сент Торг Груп» підтверджується актом приймання-передачі товару від 30 березня 2021 року, на якому містяться підписи сторін. Також, фактична передача кредиторської заборгованості від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Сент Торг Груп» підтверджується актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від 30 березня 2021 року, на якому містяться підписи сторін. Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» від 15 вересня 2022 року № 15/09-1 було прийнято рішення про виділ з ТОВ «Нафто-Трейд» ТОВ «Сент Юа 2022» та передачу ТОВ «Сент Юа 2022» активів та пасивів у вигляді частини майна ТОВ «Нафто-Трейд» та частини зобов`язань, що не входять до складу статутного капіталу Товариства, згідно з передавальним актом та розподільчим балансом. Згідно розподільчого балансу від 15 вересня 2022 року, який затверджений Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» № 15/09 від 15 вересня 2022 року, ТОВ «Сент Юа 2022» були передані у приватну власність частина активів (запаси) та пасивів (поточна кредиторська заборгованість). За інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, - ТОВ «Сент Юа 2022», код ЄДРПОУ: 44658532 є правонаступником ТОВ «Нафто-Трейд». У подальшому назву ТОВ «Сент Юа 2022» було замінено на ТОВ «Кларікс бетон». ТОВ «Сент Юа 2022» передані активи (запаси) на загальну суму 79 233 988,43 грн та пасиви (поточна кредиторська заборгованість по довгостроковим зобов`язанням) на загальну суму 79 233 988,43 грн. Фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Сент Юа 2022» підтверджується актом приймання-передачі товару від 15 вересня 2022 року, на якому містяться підписи сторін. Також, фактична передача кредиторської заборгованості від ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Сент Юа 2022» підтверджується актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від 15 вересня 2022 року, на якому містяться підписи сторін. Отже, позивачем під час проведення перевірки було надано контролюючому органу такі документи: розподільчі баланси про передачу частини майна, прав та обов`язків ТОВ «Нафто-Трейд» до ТОВ «Скай Торг Груп», ТОВ «Сент Торг Груп» та ТОВ «Сент Юа 2022», затверджені протоколами загальних зборів учасників, акти про передачу-приймання ТМЦ, акти прийому-передачі кредиторської заборгованості згідно з розподільчим балансом, договори про надання поворотної фінансової допомоги, а також відповідні реєстраційні документи щодо створення виділених підприємств, що відображено в акті перевірки. Чинним законодавством не передбачено будь-які типові документи для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей під час виділу. Документом, який підтверджує факт передачі матеріальних активів, є акт прийому-передачі, який повинен відповідати вимогам первинного документу (ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV). Відповідач не посилається на недоліки зазначених первинних документів, наданих позивачем. Отже, виходячи із положень ПК України, наведені операції не є постачанням товарів або продажем (реалізацією) товарів, відтак такі операції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, операції з реорганізації ТОВ «Нафто-Трейд» шляхом виділу нових юридичних осіб: ТОВ «Скай Торг Груп», ТОВ «Сент Торг Груп» та ТОВ «Сент ЮА 2022» не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу в цій частині. Щодо посилання скаржника на документальне оформлення операції виділення активів та зобов`язань не створює реальної зміни активу і пасиву в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується, відсутності в операції принципу превалювання «сутністю над формою», колегія суддів зазначає, що вказані висновки ґрунтуються на припущеннях без дослідження первинних документів. При цьому, як зазначалось, позивачем наданні первинні документи як до суду так і під час перевірки. Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами. Відповідно до акта перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам. Стосовно посилання скаржника на те, що директор ТОВ «Стіл Глобал Теінт» (попередня назва ТОВ «Скай Торг Груп») Танділашвілі Ніка є директором та/або головним бухгалтером ще 95 підприємств та директор ТОВ «Квінтер Топ 21» (попередня назва ТОВ «Сент Торг Груп») Хуцішвілі Іліа є директором та/або головним бухгалтером ще 131 підприємств, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не спростовують безпідставність і необґрунтованість висновку податкового органу про фактичну відсутність передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Трейд» до суб`єктів господарювання, що офіційно зареєстровані в результаті виділення. Щодо посилання скаржника на те, що у ТОВ відсутні розрахункові рахунки в установах банку, звітність за формою 20-ОПП не подано, інформація щодо наявності місць зберігання відсутня, колегія суддів зазначає, що відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження зазначеної податкової інформації не надано, та не підтверджено вчинення дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідних запитів платникам податку. Також, згідно п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах підлягають платники податків за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку. Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування. Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль. У постанові Верховний Суд від 15.05.2023 у справі № 520/5732/202, від 21.07.2020 у справі №826/14197/17, зазначив, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. При цьому, неподання платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій, але жодним чином не впливає на ведення господарської діяльності, та не може свідчити про те, що за вказаною адресою не проводилась господарська діяльність або такий об`єкт не використовувався. Отже, неподання повідомлення за формою № 20-ОПП вказує на порушення обов`язку повідомити про здійснення господарської діяльності за місцезнаходженням, але жодним чином не спростовує факту проводження господарської діяльності за об`єктом та його використання у такій діяльності. Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація новоутворених підприємств, як юридичних осіб, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, а тому висновки податкового органу про виникнення у позивача обов`язку включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості по отриманим товарам, яка фактично була передана новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом, є передчасними. За положенням частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Так, Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у цій справі № 160/9197/24, зокрема, дійшов висновку, що оцінивши, вказані первинні документи що виділу з ТОВ «Нафто-Трейд» нових підприємств і передачі їм товару та кредиторської заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність і необґрунтованість висновку податкового органу про фактичну відсутність передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Трейд» до суб`єктів господарювання, що офіційно зареєстровані в результаті виділення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 480/7472/21 Щодо посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, суд звертає увагу не таке. За частинами 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини 1 та 2 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. При цьому матеріали кримінального провадження згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є обов`язковими для адміністративного суду. Слід також звернути увагу і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, якою відступлено від висновку Верховного Суду України щодо поширення на податкові правовідносини норму статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). У цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Тобто Велика Палата Верховного Суду вказала, що навіть наявність вироку не може бути беззаперечним доказом порушень податкового законодавства, такий вирок має оцінюватися адміністративним судом разом з іншими наданими доказами, і лише на підставі оцінки сукупності доказів суд має дійти висновку про наявність чи відсутність порушень, на які вказує контролюючий орган. Водночас, у вказаній постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, який був сформульований у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Висновок Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. Суд зазначає, що вирок або інше судове рішення у кримінальному провадженні, яким було б встановлено обставини щодо спору у цій справі, відсутній. Статтею 74 КАС України врегульовано питання щодо допустимості доказів, за правилами якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Протоколи слідчих дій, допитів (надання пояснень) можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протоколи не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в суді, суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України). Суд звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень, в яких не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для висновку про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства. З цього приводу Верховний Суд висловлював подібну правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018, від 6 листопада 2018 року (справа №822/551/18), у справах №826/11085/18, №816/809/17, № 802/2231/17-а, у справі № 815/749/17 від 16 січня 2024 року. Щодо наявності порушення податкового законодавства в частині підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого позивачем занижено дохід від будь-якої діяльності у загальній сумі 121 111 351,90 грн та порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 23 227 522 грн, суд зазначає наступне. Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі - Наказ №43). У відповідності до п.1.1 розділу 1 Наказу №43 основною є базова норма на пробіг автомобіля - на 100 км. Залежно від моделі та здійснюваної роботи транспортного засобу, додатково слід ураховувати: - норму на виконання транспортної роботи (ураховує додаткову витрату палива при русі автомобіля з вантажем) - на 100 тонно-кілометрів (т*км); - норму на одну тонну спорядженої маси (ураховує додаткову витрату палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); - норму на поїздку з вантажем (ураховує збільшення витрати палива, пов`язане з маневруванням та виконанням операцій навантаження та розвантаження) - на одну поїздку; - норму на пробіг при виконанні спеціальної роботи - на 100 км; - норму на роботу спеціального обладнання, установленого на автомобілях, - на годину або на виконану операцію; - базову норму на роботу автономного (незалежного) обігрівача - на одну годину його роботи. За пунктом 1.9 Наказу №43 прямо передбачено, що підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива. Для розрахунку загальної нормативної витрати палива перелічені нормативи коригують за допомогою поправочних коефіцієнтів, які допомагають врахувати дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори (розділ 3 Наказу №43). Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству (підп.3.5.8 п.3.5 розділ 3 Наказу №43). Отже, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів. Наказ №43 взагалі не містить імперативних норм, порушення яких може трактуватися, як порушення вимог податкового законодавства. Висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності реального характеру господарських операцій по списанню палива, зокрема за таких обставин: - неможливість здійснення ТОВ «Нафто-Трейд» зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (списання значної кількості палива на вантажні автомобілі, яка перевищує норми затверджені наказом від 02 січня 2018 року № 30 щодо норм списання пального, а саме від 1,76 до 3,49 разів); - відсутність первинних документів обліку (належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт використання та списання палива на транспортування), до перевірки надані товарно-транспортні накладні без зазначення даних щодо показника одометра, руху пального, пройдену відстань, час роботи автомобіля; - відсутнє придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Окко-Бізнес Компанія», ТОВ «Окко-Бізнес Контракт», ТОВ «Окко-Бізнес Партнер», ТОВ «Параллель-М» у такій кількості та вартості, як списано на витрати. Матеріалами справи підтверджують, що ТОВ «Нафто-Трейд» використовує норми для витрат на транспортний засіб, визначені наказом підприємства від 02 січня 2018 року №

30. Пунктом 5 наказу ТОВ «Нафто-Трейд» № 30 від 02 січня 2018 року визначено, що для врахування дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів установлено підвищуючі коефіцієнти коригування норм витрат паливо та умови їх застосування (%). ТОВ «Нафта-Трейд» до перевірки та суду надавались первинні бухгалтерські документи: акти списання ПММ, ТТН, звіти по товарно-транспортним накладним від постачальника (звіти по вхідним ТТН та ОСВ 631), звіти по видатковим накладним реалізованого палива покупцям (Списання палива по РН та ОСВ 361, звіти по ТН). Так, ТОВ «Нафто-Трейд» на запит Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надавало відповідь, в якій зазначалось, що для заправки транспортних засобів використовується паливо, придбане у різних контрагентів, та заправка на автозаправних станціях ТОВ «Лівайн Торг», ТОВ «Окко-Бізнес Компанія», ТОВ «Окко-Бізнес Контракт», ТОВ «Окко-Бізнес Партнер», ТОВ «Параллель-М». Згідно даних бухгалтерського обліку ПММ, куплених для експлуатації транспортних засобів, останні обліковуються як ТМЦ на рахунку 281 з переміщенням як паливо на субрахунок 203 «Паливо» з оформленням накладної на внутрішнє переміщення з урахуванням наказу підприємства №

30. Відповідно до договорів зберігання нафтопродуктів ТОВ «Янко» зобов`язується за оплату надавати ТОВ «Нафто-Трейд» послуги з прийому, зливу, відвантаження і зберігання нафтопродуктів. Згідно з даними бухгалтерського обліку TOB «Нафто-Трейд» було придбано ПММ за період з 2020 по 1 півріччя 2023 року на загальну суму 2 401 736 989 грн у кількості 109 087 168 літрів. Паливно-мастильні матеріали придбавались позивачем у таких контрагентів, як ТОВ «Енергія-Паливо», ТОВ «Автоком», ТОВ «Енерджи Трейдс», ТОВ «Євростандарт», АТ «Укргазвидобування», ТОВ «Альянс Енерго Трейд», інші. Всього більше 60 контрагентів, які поставляли позивачу ПММ. Вказане підтверджується копіями реєстрів суб`єктів господарювання, з якими платник податків ТОВ «Нафто-Трейд» за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року перебувало у господарських відносинах та журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року. Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, що проведені позивачем розрахунки списання палива здійснено виходячи із обсягів використання пального на підставі даних, зафіксованих у первинних документах бухгалтерського обліку, які не перевищують норм списання, що зафіксовані в наказі № 30 від 02 січня 2018 року. Щодо посилання скаржника на неможливість прийняття документів з огляду на їх надання позивачем не в паперовому, а в електронному вигляді, колегія суддів наступне. Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Як вірно зазначено судом першої інстанції, приписи ПК України не містять заборони щодо подання платником податків до перевірки первинних бухгалтерських документів в електронному вигляді. За частиною 2, 6 статті 3 Закону № 996-XIV, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі … Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.5, 2.12 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Електронний документ створюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Таким чином, за положенням Закону № 996-XIV та Положення № 88, первинні документи можуть складатись як у паперовому так і електронному вигляді. Первинні документи ТОВ «Нафто- Трейд», на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік та встановлено, що останні складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З огляду на викладене, висновки відповідача про відсутність придбання паливно-мастильних матеріалів у такій кількості та вартості, як списано на витрати, не відповідають дійсності та є передчасними, що підтверджується висновками у постанові Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 160/9197/24, які є обов`язковим для суду відповідно до частини 5 статті 353 КАС України. Щодо наявності порушення податкового законодавства в частині заниження фінансового результату по оподаткуванню прибуток/або збиток, визначений у фінансовій звітності на суму 1 803 490,50 грн по контрагенту-покупцю ТОВ «Вітана», суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до положень підпункту 14.1.257 згаданого пункту, вважається, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 5 НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. 10.12.2018 між ТОВ «Нафто-Трейд» та ТОВ «ВІТАНА» укладено договір поставки нафтопродуктів №1251218. ТОВ «Нафто-Трейд» зобов`язалось поставити ТОВ «ВІТАНА» нафтопродукти, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору). Датою поставки товару вважається дата товарно-транспортної накладної, або видаткової накладної (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 4.2. договору оплата товару здійснюється не пізніше строку, узгодженого сторонами в додатку до договору, а коли поставка товару здійснюється без складання додатку - по факту поставки. ТОВ «Нафто-Трейд» поставило, а ТОВ «ВІТАНА» прийняло за видатковою накладною №РН-0000583 від 04.04.2019 дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 38700 літрів на суму 926865,00 грн, за видатковою накладною № РН-0000593 від 04.04.2019, дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 38690 літрів на суму 926625,50 грн, всього 1853490,50 грн. Листом від 23.04.2019 №11 ТОВ «ВІТАНА» зобов`язалося оплатити поставлений товар в сумі 1853490,50 грн у строк до 06.05.2019. Оскільки ТОВ «ВІТАНА» в повному обсязі не виконало зобов`язання згідно з умовами Договору поставки №1251218, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 1803490,50 грн основного боргу, 19023,12 грн пені, 1 630,55 грн з урахуванням 3% річних. Так, рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2019 у справі №923/420/19, яке набрало законної сили 11.09.2019, позов ТОВ «Нафто-Трейд» задоволено частково та стягнуто з ТОВ «ВІТАНА» на користь ТОВ «Нафто-Трейд» 1 803 490,50 грн основного боргу. Отже, позивачем правомірно визначено суму 1 803 490,50 грн, як дебіторську заборгованість. Доказів, які вказують на те, що сума 1 803 490,50 грн не є дебіторською заборгованістю матеріали справи не містять. Щодо посилання скаржника на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №160/8779/21, яка набрала законної сили 09.02.2022 року, колегія суддів зазначає, що вказаною постановою встановлено виключно, що сума дебіторської заборгованості 1803490,50 грн. списана ТОВ «Нафто-Трейд» у 2019 році неправомірно. Таким чином, доводи та твердження контролюючого органу в цій частині необґрунтованими та безпідставними. Щодо посилання скаржника на заниження ТОВ «Нафто-Трейд» фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 992 049,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2020 року на суму 314 000,00 грн, за 4 кв. 2021 року на суму 678 049,00 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Згідно п. 7 П(С)БО №16 затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. У п. 17 (С)БО № 16 затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 визначено, шо витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Відповідно до п. 18 П(С)БО №16 затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого- загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення. Матеріали справи містять надані ТОВ «Нафто-Трейд» дані бухгалтерського обліку, податкові декларації з податку на прибуток, бухгалтерські довідки від 31.12.2020, від 31.12.2021 та роздруківки оборотів по рахунках 902, 92, 93, 951, 977, 361 за 2020-2021 роки (т. 1, а.с. 118-121). Щодо 2020 року, то відповідно до бухгалтерського обліку та податкової звітності у підприємства рахуються такі обороти: Всього доходів до бухгалтерського обліку за 2020 - 482 830 735 грн. Всього витрат відповідно до бухгалтерського обліку за 2020 - 480 173 286 грн. Рахунок 90 "Собівартість реалізації" - 428 302 586 грн. Рахунок 92 "Адміністративні витрати" - 1 402 285 грн. Рахунок 93 "Витрати на збут" - 49 595 566 грн. Рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності" - 0 грн. Рахунок 95 "Відсотки по кредиту" - 852 720 грн. Рахунок 97 "Інші витрати діяльності" - 20 129 грн. Фінансовий результат до оподаткування відповідно бух.обліку - 2 657 449 грн. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до податкової декларації з податку на прибуток - 2 683 448 грн. Відповідно до бухгалтерського обліку та звітності позивача, різниця між даними бухобліку та даними податкової декларації на прибуток: - (мінус) 25 999,00 грн. Щодо 2021 року, то відповідно до бухгалтерського обліку та податкової звітності у підприємства рахуються такі обороти: Всього доходів до бухгалтерського обліку за 2021 - 856 323 344 грн. Всього витрат відповідно до бухгалтерського обліку за 2021р - 851 600 008 грн. Рахунок 90 "Собівартість реалізації" - 783 307 219 грн. Рахунок 92 "Адміністративні витрати" - 1 568 770 грн. Рахунок 93 "Витрати на збут" - 61 381 735 грн. Рахунок 95 "Відсотки по кредиту" - 3 538 774 грн. Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями" - 1 803 510 грн. Фінансовий результат до оподаткування відповідно бух.обліку - 4 723 336 грн. Фінансовий результат до оподаткування відповідно до податкової декларації з податку на прибуток - 4 758 780 грн. Відповідно до бухгалтерського обліку та звітності позивача, різниця між даними бухобліку та даними податкової декларації на прибуток: - (мінус) 35 444,00 грн. Отже, позивачем задекларовано у 2020 та 2021 роках більше ніж в бухгалтерському обліку. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, невідповідність цифр в Акті перевірки за 2020 рік випливає із Рахунку 93 «Витрати на збут», в якому зазначена цифра 49 255 565,77 грн, замість 49 595 566,00 грн., а за 2021 рік із Рахунку 90 «Собівартість реалізації», в якому зазначена цифра 783 370 209 грн, замість 783 307 219 грн, та із рахунку 93 «Витрати на збут»: в Акті перевірки 60 604 745,04 грн, а згідно бухгалтерського обліку 61 381 735,01 грн. Зазначені розбіжності в обрахунках відповідачем, не пояснено та не обґрунтовано походження наведених ним сум у здійснених в Акті перевірки та відзиві обрахунках. Отже, відповідачем не доведено факт заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 992 049,00 грн, у т.ч. за 4 кв. 2020 року на суму 314 000,00 грн, за 4 кв. 2021 року на суму 678 049,00 грн. Щодо наявності порушення податкового законодавства в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 502 320 грн за період з 03 лютого 2020 року по 26 червня 2023 року, що призвело до подання не в повному обсязі звіту про виплату винагороди на користь платників податків фізичних осіб, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; Відповідно до підпункту 14.1.90 п. 14.1 ст.14 ПК України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; За положенням підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини). Зі змісту вказаної норми вбачається, що дивіденди - це частина прибутку, який розподіляється та фактично сплачується учасникам товариства. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 15.04.2020 року по справі № 826/24284/15. Підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що термін «пасивні доходи» для цілей розд. IV ПК України означає, зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів. Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм пункту 170.5 статті 170 ПК України. За п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Згідно підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165 .1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України). Доходи, зазначені в пункті 170.5 статті 170 ПК України, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1,167.5.2 і 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 167.5.1 пунктом 167.5 статті 167 ПК України ставку податку встановлено у розмірі 18% для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПК України. Відповідно до підпункту 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 ПК України ставку податку встановлено у розмірі 5% для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування). Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст. 167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капітал (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивіденді») даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. За приписами статей 510, 512, 513 ЦК України, у разі передання одним учасником ТОВ іншому учаснику ТОВ своїх прав такі учасники мають укласти договір відступлення права вимоги грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VII (далі - Закон №2275-VII) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників. Між засновниками ТОВ «Нафто-Трейд» та юридичною особою ТОВ «Нафто-Трейд» було укладено договори відступлення права вимоги грошового зобов`язання. У зв`язку із чим, після рішення про виплату дивідендів шляхом розподілу частини чистого прибутку пропорційно кожному учаснику (протоколи з індексом номера «двр») до ТОВ «Нафто-Трейд» від засновника надходило розпорядження про направлення частини коштів, що розподілені як дивіденди, іншому учаснику. Протоколом з індексом номера «дв», з урахуванням розпорядження, здійснювались виплати сум дивідендів. Відповідно до зазначених протоколів (з індексом номера «дв») було розподілено частину чистого прибутку, спрямовано його на виплату дивідендів учасникам товариства, тобто в протоколах було визначено саме про виплату зазначених сум. З протоколів з індексом номера «двр» видно, що зборами учасників приймалися рішення про виплату дивідендів шляхом розподілу частини чистого прибутку пропорційно кожному учаснику Товариства відповідно до частки в статутному капіталі. Копії протоколів з індексом номера «двр» надавалися ТОВ «Нафто-Трейд» до податкової перевірки (лист від 04.10.2023 №101706). Як було встановлено судами, під час перевірки надані протоколи про те, що зборами учасників приймалися рішення про виплату дивідендів шляхом розподілу частини чистого прибутку пропорційно кожному учаснику Товариства відповідно до частки в статутному капіталі (по 50%). Також матеріали справи містять розпорядження про направлення частини коштів, що розподілені як дивіденди, іншому учаснику. Вказані розпорядження містять зазначення про направлення коштів, нарахованих як дивіденди за договором відступлення права вимоги. Висновки про нерівномірний розподіл дивідендів посадові особи відповідача зробили на підставі протоколів зборів учасників ТОВ «Нафто-Трейд» з індексом номера «дв», що також не заперечується відповідачем. Проте, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було взято до уваги протоколи з індексом номера «двр», які передували протоколам з індексом номера «дв». З огляду на зазначене, нарахування здійснювалося пропорційно до частки у статутному капіталі, як того вимагає податкове законодавство. Щодо посилання скаржника на вимоги пункту 44.6 статті 44 ПК України, та відповідно відсутності підстав для врахування судом як належних доказів поданих позивачем документів, суд зазначає наступне. Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до абзацу 1 пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4). У постановах від 08 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі №640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки. При цьому, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 820/7105/16, від 24 березня 2021 року у справі № 820/2867/16, від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у спарві № 160/3364/19 дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення. Колегія суддів зазначає, що позивачем надані до суду документи та їх копії які належним чином засвідченні. Відповідач сумнівів в достовірності та відповідності наданих документів не висловлює. Як вбачається з матеріалів справи запити відповідача не містили вичерпного переліку документів витребуваних у позивача. Апелянт у скарзі не зазначає, які саме первинні документи були витребувані та не були надані до перевірки позивачем, а в подальшому надані до суду. Також, вимога пункту 44.6 статті 44 ПК стосується тих документів, які є підставою бухгалтерського та податкового обліку, інші документи знаходяться поза межами дії норми цього пункту, а саме стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу. Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі №420/5345/19, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20. Таким чином, з огляду на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 160/9197/24, які є обов`язковим для суду відповідно до частини 5 статті 353 КАС України, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було складено спірні податкові повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров