Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/189/24

Справа № 299/189/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 06 червня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Тетяна Емілівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2024 року у складі судді Надопти А.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, встановив: У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надає послуги з розподілу природного газу, а відповідач є споживачем таких послуг. Відповідні послуги надаються на підставі типового договору розподілу природного газу. Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є акт встановлення лічильника газу №1616 від 15.11.2017 та споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить зміна показників лічильника в сторону збільшення та підтверджується фінансовим станом. АТ «ОГС «Закарпатгаз» свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало Боржнику послуги з розподілу природного газу. Однак, Боржник не виконав взяті на себе зобов`язання та не сплатив вартість розподілу природного газу за період листопад 2020 року - вересень 2023 року. Розрахована до сплати вартість природного газу, яку боржник на підставі зазначеного вище договору має сплатити Оператору ГРС АТ «Закарпатгаз» становить 16645 грн. 77 коп. Зазначав, що відповідачем оплата боргу в добровільному порядку не здійснювалась, а тому позивач змушений звертатися в суд для стягнення боргу в примусовому порядку. Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 16645 грн.77 коп. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2024 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» 16 645,77 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Вирішено питання про судові витрати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Тетяна Емілівна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності договірних правовідносин між сторонами. Стверджує, що не укладав договору розподілу природного газу. Вказує, що позивачем не надано жодного доказу, що у АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» в межах села Підвиноградів Берегівського району Закарпатської області на законних підставах перебуває газорозподільна система. Зазначає, що до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу, який здійснений на підставі Постанов НКРЕКП №2766 від 30.12.2020 та №2742 від 22.12.2021. Разом з тим, вказує, що вказані постанови не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, а тому безпідставним є розрахунок заборгованості, здійснений на їх підставі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З даних фінансового стану зазначеного рахунку вбачається споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів природного газу. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, тобто є оператором газорозподільної системи. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Стаття 38 Закону України «Про ринок природного газу» передбачає, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Частиною 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У відповідності до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини. Стаття 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Згідно з п.5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу. Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ). Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу (п.п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем). Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу. Крім того, згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498. Пунктом 1.3 зазначеного типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За змістом п. 2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є акт встановлення лічильника №1869 від 15.11.2017 та споживання газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується фінансовим станом абонента, в якому відображено зміну показників лічильника по особовому рахунку № НОМЕР_1 в сторону збільшення та сплату відповідачем послуг з розподілу природного газу. Сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 509/3536/15-ц., від 14.02.2018 у справі № 639/10591/14-ц; від 17.01.2019 у справі №486/156/17, від 01.11.2021 у справі № 591/4825/20. Таким чином, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу. За договором розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірах, строки та порядку, визначені цим договором. Згідно абзацу 2,3 п.1 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань. Пунктом 5.2. договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, для визначення об`єму розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 взято дані комерційного вузла обліку газу. За змістом п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як різниця за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1 Типового договору). Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року. Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Згідно п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. За положеннями п.4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем для побутових споживачів на об`єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні планових об`ємів споживання, що розраховується виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 Кодексу ГРМ. Відповідно п.6.7 розділу VI Типового договору розподілу природного газу у разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить серед іншого, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Таким чином споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 638/11589/15-ц. Згідно розрахунку заборгованості за надання послуги розподілу природного газу сума заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу газу за період із листопада 2020 року по вересень 2023 року становить 16645,77 грн. Даний розрахунок заборгованості здійснено відповідно до методики, встановленої Кодексом газорозподільних систем, встановлених тарифів на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», об`ємів спожитого відповідачем природного газу, умов Типового договору розподілу природного газу, а тому такий є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, який підтверджує наявну заборгованість відповідача. Щодо доводів апеляційної скарги, що Постанови НКРЕКП №2766 від 30.12.2020 та №2742 від 22.12.2021 не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 117 Конституції України визначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Державна реєстрація нормативно-правових актів в Україні на час виникнення спірних правовідносин була унормована Указом Президента України від 03.10.92 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731, Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації, затвердженим наказом Мін`юсту України від 12.04.2005 №34/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 12.04.2005 за №381/10661) (зі змінами), які передбачають, зокрема, що на державну реєстрацію не подаються акти спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм (п. п. "д" п. 5 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі Закону) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п. 1,3 ч. 2 ст. 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Відповідно до ч. 9 ст. 14 Закону рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Апеляційним судом встановлено, що НКРЕКП встановлювала та змінювала тарифи на послуги, які надає АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»» із розподілу природного газу постановами від 30.12.2020 №2770, від 22.12.2021 №2748, а не як помилково зазначає апелянт постановами від 30.12.2020 №2766, від 22.12.2021 №2742. Ці постанови не є нормативно-правовими актами в розумінні наведеного вище законодавства, які б підлягали державній реєстрації Міністерством юстиції України. Інші ж питання взаємовідносин сторін щодо їх суті та змісту регулювалися законами, прийнятими відповідно до них нормативними актами, зареєстрованими належним чином, а також договором розподілу природного газу. Отже, вказані постанови не підлягали обов`язковій реєстрації у Міністерстві юстиції України, а тому доводи апелянта у вказаній частині є безпідставними та необґрунтованими. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлені позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Естінко Тетяна Емілівна, залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 06 червня 2025 року. Головуючий: Судді: