Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/4181/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/4181/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В. Категорія 70 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 року м.Житомир Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Григорусь Н.Й. суддів Талько О.Б., Коломієць О.С. секретаря судового засідання Болейко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/4181/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі в с т а н о в и в : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти. Однак, відповідачем судове рішення належним чином не виконується та згідно із розрахунком від 23.02.2024 №43040/23.12-24, наданим Корольовським ВДВС у м. Житомирі ЦМУ МЮ (м. Київ), заборгованість зі сплати аліментів складає 108 159,60 грн станом на 01.02.2024. Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 108 159,60 грн пені за прострочення сплати аліментів. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 93 636, 13 грн та вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі 20 000 грн. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що наведений позивачем розрахунок неустойки (пені) є надуманим та обчислений по невірній формулі. Крім того, наявні підстави для зменшення розміру пені. Вказує, що його син ОСОБА_6 , народжений у другому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 , має захворювання, яке потребує постійного лікування, на що він витрачає кошти, оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Сам він також має ряд захворювань, проходить постійні курси лікування. Крім того, на його утриманні перебуває батько ОСОБА_7 , 1961 р.н., який страждає на серцево-судинні хвороби, потребує вартісного лікування, на яке йому власних коштів не вистачає. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Зазначає, що відповідач неправильно тлумачить ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки проведений ним розрахунок пені є помилковим, так як пеня ним нарахована лише за місяць, а не весь період (повну кількість днів прострочки). Відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів як і підстави для її зменшення не доведені належними, допустимими та достовірними доказами. Підстави, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, не були заявлені в суді першої інстанції, а відтак не були предметом дослідження. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , його представники ОСОБА_8 та адвокат Трубчанінов С.О. (в режимі відеоконференції) доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. В судовому засіданні представник позивача адвокат Маковій О.Є. апеляційну скаргу вважав необґрунтованою та в її задоволенні просив відмовити. Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи позивач в судове засідання не з`явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно із частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць Х кількість днів заборгованості Х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та зазначено про необхідність обчислення пені за прострочення сплати аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів. У Постанові Верховного Суду України № 754/4461/21 від 09 листопада 2022 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяці, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов`язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов`язань. За змістом частини 2 ст.197 ЦПК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7-9). Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2021 у справі №296/7890/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.09.2020 і досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 10-13). Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.08.2022 у справі №296/8057/21 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно дітей (а.с. 16- 19). Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 29.02.2024, складеним ст. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі ЦМУ МЮ (м. Київ) Федоренко П. вбачається, що станом на 01.02.2024 (за період з 01.08.2021 по 31.01.2024) борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів складав 108 159,60 грн (а.с. 14-15). 08.03.2022 ОСОБА_2 перерахував на рахунок Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ЦЗМУ МЮ кошти у розмірі 3 500 грн, що стверджується платіжною інструкцією АТ КБ Приватбанк 0.0.2480604777.1 (а.с. 40). 14.04.2022 відповідач перерахував на рахунок Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ЦЗМУ МЮ кошти у розмірі 7 000 грн, що стверджується платіжною інструкцією АТ КБ Приватбанк 0.0.2515324340.1 (а.с. 40 звор.). 26.08.2022 відповідач перерахував на рахунок Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира ЦЗМУ МЮ кошти у розмірі 8 000 грн, що стверджується платіжною інструкцією АТ КБ Приватбанк 0.0.2655184190.1 (а.с. 41). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.07.2024, складеним ст. державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі ЦМУ МЮ (м. Київ) Федоренко П. станом на 01.07.2024 (за період з 01.08.2021 по 30.06.2024) борг відповідача зі сплати аліментів складає 93 636,13 грн (а.с. 58-59). Батько відповідача ОСОБА_7 (62 роки), 15.04.2024 проходив медичне дослідження (біопсію) в КПН «Обласне паталогоанатомічне бюро» Житомирської обласної ради (а.с. 37, 39). Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ч. 3 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача як платника аліментів на користь позивача як отримувача цих аліментів пені за прострочення зі сплати аліментів у розмірі сукупної заборгованості, яка відповідно до довідки-розрахунку від 10.07.2024 станом на травень 2024 року складала 93 636,13 гривень. При цьому судом враховано, що приписами частини 1 статті 196 СК України право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів обмежено розміром 100 % заборгованості по аліментам. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору. Так, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів обрахований місцевим судом відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України та правових висновків наведених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 (справа №333/6020/16-ц). Підстави для зменшення розміру пені не доведені відповідачем належними та допустимими доказами в суді першої інстанції, а подані до апеляційного суду (про хворобу дитини від другого шлюбу та власну хворобу відповідача) не можуть бути прийняті, оскільки ОСОБА_2 не повідомляв про них у відзиві на позовну заяву, а відтак вони не досліджувались судом. Отже, доводи щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 06 червня 2025 року.