Постанова Львівський апеляційний суд № 457/643/25

Справа № 457/643/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В. Т. Провадження № 33/811/784/25 Доповідач: Березюк О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Ловінського Д.В., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Ловінського Д.В. на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 16 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 16.05.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривні. Згідно постанови суду 13.04.2025 року о 13.17 год. у м. Трускавець по вул. Мазепи, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, розширені зінниці очей, різка зміна шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння відмовився. Захисник Ловінський Д.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що в працівників поліції не було жодних підстав проводити огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, працівники поліції жодним чином не озвучували виявлені ознаки наркотичного сп`яніння в ОСОБА_1 та не повідомляли на стан якого саме сп`яніння буде проведено огляд, останньому не було вручено направлення для проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, та складені працівниками поліції документи містять суперечності щодо встановлених обставин події. Розглянувши матеріали справи № 457/643/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №299247 від 13.04.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.2), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, озвучення пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, яка озвучувалася кілька разів, на що ОСОБА_1 категорично відмовився (а.с.5), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 13.04.2025 року для проходження огляду на стан сп`яніння, яким зафіксовано факт відмови останнього від проходження медичного огляду (а.с.7). Апеляційний суд вважає надуманими мотиви відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність. Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками місцевого суду. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті. Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Ловінського Д.В., апеляційний суд не знаходить. Керуючись ст.294 КУпАП,- постановив: Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 16 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Ловінського Д.В. без задоволення. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Березюк О.Г.