LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова ККС ВС944/3932/20

від 27.05.2025 · Кримінальна

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 року м. Київ справа № 944/3932/20 провадження № 51-1297км23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , виправданої ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), прокурора ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 62019140000000245 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки м. Жовкви Львівської області, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувалася у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, та зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 , працюючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту «Краковець» Львівської митниці ДФС (далі - ВМО № 4 МП «Краковець» Львівської митниці ДФС), будучи службовою особою та представником влади, якій відповідно до Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної фіскальної служби України, надано дозвіл на роботу з АСМО «Інспектор» митного поста «Краковець» із логіном користувача бази даних «U066150», перебуваючи на роботі, згідно графіку виходу на роботу, у період з 20:00 01 вересня до 08:00 02 вересня 2016 року, тобто на митному посту «Краковець» на вул. Михайла Вербицького, 54 в смт Краковець Яворівського району Львівської області, у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець-Корчова», маючи регламентований доступ до комп`ютерної мережі митних органів АСМО «Інспектор-2006», діючи умисно в інтересах третьої особи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 02 вересня 2016 року о 07:49 змінила наявну в АСМО «Інспектор-2006» інформацію стосовно транспортного засобу та його митного режиму шляхом внесення з використанням службового комп`ютера до АСМО (ПІК) «Інспектор-2006» та збереження недостовірної інформації про виїзд за межі митної території України через пункт пропуску «Краковець-Корчова» під керуванням водія ОСОБА_8 транспортного засобу «Ауді А6» н.з. НОМЕР_1 (реєстраційний номер Республіки Польща), кузов НОМЕР_2 , при цьому вказаний транспортний засіб та громадянин того дня в пункті пропуску «Краковець - Корчова» кордон України у напрямку виїзду не перетинали, у зоні митного контролю митного поста «Краковець» не перебували, митне оформлення та митний контроль не проходили. На підставі вказаної недостовірної інформації, яку було збережено в модулі «Перетин кордону транспортним засобом», у подальшому не було порушено строку тимчасового ввезення ОСОБА_8 транспортного засобу для особистого користування на митну територію України, передбаченого ст. 380 Митного кодексу України, що сприяло уникненню ним відповідальності за вчинення митного правопорушення. Також ОСОБА_5 , перебуваючи на своєму робочому місці в митному пості «Краковець» Львівської митниці ДФС, будучи службовою особою державного органу - Львівської митниці ДФС, та представником влади, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи ( ОСОБА_8 ) у вигляді ухилення від сплати обов`язкових митних платежів, не вивезення транспортного засобу за межі митної території України у встановлені законодавством України строки, діючи умисно в інтересах третьої особи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без здійснення митних формальностей 02 вересня 2016 року о 07:49 змінила наявну у АСМО «Інспектор-2006» інформацію стосовно транспортного засобу та його митний режим шляхом внесення до «Електронного журналу пасажирського пункту пропуску» АСМО (ПІК) «Інспектор-2006 та збереження недостовірної інформації про виїзд за межі митної території України через пункт пропуску «Краковець-Корчова» транспортного засобу «Ауді А6» н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , хоча вказаний автомобіль та громадянин того дня в пункті пропуску «Краковець-Корчова» кордон України у напрямку виїзду не перетинали, в зоні митного контролю митного поста «Краковець» не перебували, митне оформлення та митний контроль не проходили. Унаслідок зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи ( ОСОБА_8 ) було спричинено тяжкі наслідки у виді недоотримання державою митних платежів у сумі 259 528, 06 грн. Вироком Яворівського районного суду Львівської областівід 13 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 362, ч. 2 ст. 364 КК. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року цей вирок було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора беззадоволення. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 вересня 2023 року вказану ухвалу апеляційного суду було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При новому перегляді вироку Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2024 року залишив це рішення без змін. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд належним чином не розглянув доводів апеляційної скарги прокурора, детально їх не проаналізував і не дав вичерпної відповіді на кожен довід, а в своєму рішенні обмежився лише посиланням не правильність висновків суду першої інстанції. Вказує, що в ухвалі апеляційного суду неправильно відображено зміст обвинувачення висунутого ОСОБА_5 та об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК. Стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не дав належної оцінки інформації Державної прикордонної служби України про те, що автомобіль «Ауді А6» н.з. НОМЕР_1 не перетинав державний кордон України на виїзд і не повертався на територію України у період із 01 по 02 вересня 2016 року, а також Акту за результатами звірки про пропущені транспортні засоби, що прослідували на в`їзд в Україну (виїзд з України) у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» у період з 20:00 01 вересня до 08:00 02 вересня 2016 року, з якого вбачається, що при виїзді з України ОСОБА_8 з автомобілем «Ауді А6» останні по контрольному талону на територію України не поверталися. Звертає увагу на те, що факт одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи шляхом використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби доводиться тим, що внаслідок дій ОСОБА_5 . ОСОБА_8 отримав вигоду у вигляді звільнення від обов`язку сплатити обов`язкові митні платежі. Також зауважує на тому, що при новому перегляді вироку апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду зазначених у постанові від 28 вересня 2023 року та вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні в повному обсязі та залишив поза увагою докази, які мають значення для об`єктивного з`ясування обставин справи. Вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону участь ОСОБА_5 при апеляційному розгляді провадження в режимі відеоконференцзв`язку з невідомого пристрою і з невідомого приміщення, та ненадання стороні обвинувачення копії клопотання про її участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції. На думку прокурора, при новому перегляді вироку апеляційний суд не усунув порушень допущених місцевим судом і не дав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, а тому оскаржувана ним ухвала не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК. У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 наводить аргументи щодо законності цього судового рішення і просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни. Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу. Виправдана ОСОБА_5 та її захисник заперечили проти задоволення скарги і просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни. Мотиви Суду Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке. Суд не перевіряє оскаржуване рішення в частині законності виправдання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 362 КК, оскільки під час попереднього касаційного розгляду суд касаційної інстанції у постанові від 28 вересня 2023 року зазначив про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях щодо відсутності в її діях складу цього кримінального правопорушення, а під час новогоапеляційного розгляду прокурор змінив свої вимоги і просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий лише в частині обвинувачення її за ч. 2 ст. 364 КК. За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість під час перегляду судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. Положеннями ст. 370 КПК визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з приписами ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. У касаційній скарзі прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить Суд надати доказам у справі іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як згідно з положеннями кримінального процесуального закону перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду не відноситься. Висновок місцевого суду у вироку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу інкримінованого злочину та необхідність виправдати її за цим обвинуваченням було зроблено на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, наданих сторонами, яким цей суд дав належну оцінку. Вирок районного суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним і обґрунтованим. Як убачається зі змісту вироку, місцевий суд дійшов такого висновку на підставі: показань виправданої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; змісту посадової інструкції ОСОБА_5 ; Акта за результатами звірки про пропущені транспортні засоби, що прослідували на в`їзд в Україну (виїзд з України) у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» в період з 20:00 01 вересня до 08:00 02 вересня 2016 року; даних, які містяться в протоколах слідчих дій та інших письмових доказах у своїй сукупності. Обґрунтовуючи свій висновок про необхідність виправдання ОСОБА_5 за висунутим обвинуваченням суд першої інстанції у вироку вказав, що сторона обвинувачення не довела в суді поза розумним сумнівом її винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів. Зокрема, суду не було надано будь-яких прямих чи непрямих доказів, які б у своїй сукупності, послідовності та взаємному зв`язку однозначно спростовували факт перебування ОСОБА_8 і автомобіля «Ауді А6» у зазначений час в зоні проходження митного контролю ВМО № 4 МП «Краковець» Львівської митниці ДФС. Цей висновок є належним чином умотивованим і ґрунтується на ретельно перевірених у судовому засіданні доказах, зміст яких викладено у вироку, в тому числі й на аналізі доводів сторони захисту про недопустимість і неналежність окремих доказів наданих стороною обвинувачення. У поданій апеляційній скарзі, вимоги якої були змінені під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції, прокурор зазначав про невідповідність висновків суду, викладених у вироку місцевого суду, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК та призначити їй відповідне покарання. Окрім того, просив апеляційний суд повторно дослідити докази у справі та допитати потерпілого і свідків. Відповідно до приписів ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. Згідно з положеннями ч. 2 цієї норми при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких цю скаргу визнано необґрунтованою. Спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що місцевий суд ретельно перевірив надані в судовому засіданні докази та з додержанням вимог ст. 94 КПК оцінив кожний із них з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу інкримінованого злочину. При цьому, з урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, дослідивши повторно докази у кримінальному провадженні за клопотанням прокурора, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про те, що внесення відомостей щодо ОСОБА_8 та автомобіля «Ауді А6» до АСМО «Інспектор» було здійснено ОСОБА_5 відповідно до її повноважень і в межах посадових обов`язків. Такі дії були вчинені нею правомірно і жодних порушень у цих діях судом не встановлено. Доводи сторони обвинувачення про те, що остання вчиняла їх за фактичної відсутності ОСОБА_8 та вказаного транспортного засобу в зоні митного контролю не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Дослідивши «Акт за результатами звірки про пропущені транспортні засоби», що прослідували на в`їзд в Україну (виїзд з України) у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» в період з 20:00 01 вересня до 08:00 02 вересня 2016 року апеляційний суд встановив відсутність розбіжностей у відомостях наданих прикордонною та митною службами щодо кількості транспортних засобів, які в цей проміжок часу перетинали митний та державний кордон України. Також апеляційний суд дослідив «Акт про результати перевірки з окремих питань» від 24 липня 2019 року, яка проводилась за рішенням Львівської митниці ДФС, та дійшов висновку, що цей доказ не підтверджує внесення відповідних відомостей у систему АСМО «Інспектор» ОСОБА_5 за фактичної відсутності ОСОБА_8 і транспортного засобу під час процедури митного оформлення, а навпаки вказує на те, що ОСОБА_8 та інші особи подавали посадовим особам митного поста « Краковець» Львівської митниці ДФС необхідні документи для здійснення пропуску, а посадові особи митниці, відповідно, здійснювали митні формальності та вносили відповідну інформацію в АСМО «Інспектор». Після завершення митного оформлення посадовими особами проставлявся відтиск закріплених за ними ОНП на контрольному талоні, який свідчив про завершення митного оформлення транспортних засобів, а контрольний талон передавався водію. Однак водії транспортних засобів, отримавши на руки контрольні талони і достеменно знаючи, що в базу даних митниці вже внесено інформацію про проходження ними митного контролю, приховували контрольні талони і самовільно виписували собі новий контрольний талон (який не є номерним), на якому вказували аналогічні дані і звертались до іншого працівника митниці з проханням про необхідність повернення транспортного засобу в Україну під різними надуманими приводами. Інший інспектор митниці, пересвідчившись про відсутність у контрольному талоні відмітки про завершення митних процедур, здійснював повернення транспортних засобів в Україну. За результатами цієї перевірки державним інспекторам митної служби ставиться в вину лише незабезпечення належного контролю за дотриманням режиму зони митного контролю (контроль за виїздом транспортного засобу з зони митного контролю), при оформленні транспортних засобів у напрямку виїзду з України по смузі руху «Зелений коридор». Однак такі дії не інкримінуються ОСОБА_5 стороною обвинувачення. Крім того, ані законодавством, ані посадовими обов`язками не встановлено обов`язку митних інспекторів контролювати подальший рух транспортних засобів після завершення процедури митного оформлення, зокрема перевіряти їх фактичний виїзд за межі території України. Про внесення інспекторами митниці, в тому числі і ОСОБА_5 в АСМО «Інспектор-2006» інформації про здійснення митного оформлення транспортних засобів за їх фактичної відсутності в зоні митного контролю, на що вказує прокурор у доводах скарги, в Акті жодним чином не зазначено, а тому цей доказ не може підтвердити того, що ОСОБА_5 внесла відповідні відомості до автоматизованої системи за фактичної відсутності ОСОБА_8 , без проходження ним процедури митного контролю та оформлення. Надав апеляційний суд у своєму рішенні і відповідну оцінку показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зазначивши про те, що надані ними показання в суді жодним чином не підтверджують факт відсутності ОСОБА_8 під час здійснення митних формальностей ОСОБА_5 , оскільки ці свідки не були безпосередніми очевидцями чи учасниками події. Також апеляційний суд дав обґрунтовану відповідь і на доводи скарги прокурора щодо інформації Державної прикордонної служби України про те, що в зазначений період часу автомобіль «Ауді А6» не перетинав державний кордон України, вказавши в ухвалі, що поняття «проходження митних формальностей» та «перетин державного кордону» не є рівнозначними процесами, а тому ця інформація жодним чином не підтверджує факту відсутності ОСОБА_8 під час здійснення щодо нього митних формальностей у зоні митного контролю. Ураховуючи наведене, доводи прокурора в касаційній скарзі про неправильну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій доказів наданих стороною обвинувачення Суд визнає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону. Разом із тим є безпідставним висновок апеляційного суду в ухвалі про те, що стороною обвинувачення в суді не було доведено в чому саме полягає особиста зацікавленість ОСОБА_5 при вчиненні інкримінованих їй дій з огляду на відсутність у справі даних про її знайомство з ОСОБА_8 та наявність будь-якої домовленості з останнім, оскільки факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв`язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально-правового значення для кваліфікації дій службової особи за відповідною частиною ст. 364 КК. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем за цією нормою настає і у випадку, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій (висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 лютого 2025 року у справі № 757/11969/18-к). Проте цей висновок, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи і зміст оскаржуваного судового рішення, не впливає на законність останнього. Що стосується наведених у касаційній скарзі інших доводів, то в них прокурор по суті дає власну оцінку зібраним у справі доказам вважаючи, що вони доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, відмінну від тієї, що їм надали суди першої та апеляційної інстанцій, однак при цьому не конкретизує у чому саме полягають істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені апеляційним судом, за наявності яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню. Згідно з положеннями ст. 92 КПК обов`язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що в своїй прецедентній практиці під час оцінки доказів він керується критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey, п. 282), яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Ухвала суду апеляційної інстанції є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК. Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні мотиви та положення закону, якими керувався цей суд ухвалюючи своє рішення. Під час касаційної перевірки матеріалів провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі й тих, на які вказував прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів не встановила. Тому підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_5 без зміни. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ___________________ __________________ _________________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»