Ухвала КЦС ВС № 467/1121/24

УХВАЛА 05 червня 2025 року м. Київ справа № 467/1121/24 провадження № 61-6769 ск25 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційні скарги фермерського господарства «Терра» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Терра» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, ВСТАНОВИВ: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив розірвати договори оренди землі від 21 січня 2014 року, укладені між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Терра» (далі - ФГ «Терра») щодо оренди земельної ділянки площею 1,1129 га з кадастровим номером 4820381000:13:000:0463 та земельної ділянки площею 5,0001 га з кадастровим номером 4820381000:13:000:0464. Посилався на те, що факт систематичного порушення договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати за 2021 - 2023 роки є підставою для розірвання таких договорів. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2025 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договори оренди земельних ділянок від 21 січня 2014 року, кадастровий №4820381000:13:000:0464, площею 5,0001 га, кадастровий №4820381000:13:000:0463, площею 1,1129 га, укладені між ОСОБА_2 та ФГ «Терра». У травні 2025 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ФГ «Терра» на постанову суду апеляційної інстанції, у якихзаявник просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Зі змісту положень пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України убачається, що у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендна плата у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим №4820381000:13:000:0463, площею 1,1129 га, становить 508,44 грн щорічно, а земельної ділянки з кадастровим №4820381000:13:000:0464, площею 5,0001 га, - 2 284,37 грн щорічно. За наведених обставин, ціна позову про розірвання договорів оренди земельних ділянок становить 8 378,43 грн (508,44 грн* 3) + (2 284,37 грн * 3). З огляду на вимоги пунктів 1, 8 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесятирозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000). Таким чином, зазначена справа є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухваленого у ній судового рішення судом касаційної інстанції. Касаційні скарги не містять мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Колегія суддів дослідила ціну та предмет позову, складність справи й не встановила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ФГ «Терра» подало касаційні скарги на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами фермерського господарства «Терра» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Терра» про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара