Постанова 4811 № 442/2320/25

Справа № 442/2320/25 Головуючий у 1 інстанції: Кущ Т.М. Провадження № 22-ц/811/1568/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА: Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2025 заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_5 , визнано неподаною і повернуто заявнику на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично вдався до вирішення заяви про видачу обмежувального припису до відкриття провадження та до ухвалення судом рішення проаналізував та дав оцінку доказам. Звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не відповідає. Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_5 , посилаючись на те, що останній систематично вчиняє відносно неї та їхніх неповнолітніх дітей домашнє насильство. Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2025 заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив про те, що заява подана без додержання вимог, викладених у ст.350-4 ЦПК України, та запропонував заявнику уточнити обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, у тому числі докази систематичності вчинення щодо ОСОБА_1 та дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відносно кожного окремо, домашнього насильства з боку ОСОБА_5 , та їх постійного спільного проживання за однією адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі докази притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, або вказати підтверджені належними доказами причини неможливості надати такі документи із поданням відповідного клопотання згідно з вимогами чинного законодавства. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 07.05.2025 про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду від 17.04.2025. Однак колегія суддів з цим висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до ч. 3ст. 294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Згідно п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Згідно ч. 2ст. 350-4 ЦПК Україниу разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першоїстатті 185 ЦПК України). Відповідно до частини другоїстатті 185 ЦПК Українив ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третястатті 185 ЦПК України). Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 виклала в ній обставини, якими вона обґрунтовує необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, які, на її думку, їх підтверджують. Колегія суддів звертає увагу, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20); від 25.01.2021 у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфре де ла Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Повертаючи заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права ОСОБА_1 на судовий захист. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено: 05.06.2025 Головуючий Судді