Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9284/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9284/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року (суддя Бойко О.Я., м. Одеса, повний текст рішення складений 07.04.2025) про відмову у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов`язання оформити та направити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення,- В С Т А Н О В И В: 31.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просив: - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо відмови підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020, а саме: відмови у визначенні розміру посадового окладу та окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення 50 відсоткового розміру (3350 грн.) мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 із визначенням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, як наслідок, додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням шляхом множення 50 процентного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2023 (3350 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із збереженням в процентному вимірі надбавки за особливості проходження служби (50%) та премії (290%) в тих розмірах, які встановлено у попередній довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 28.01.2025 за № 6001.1-595/6017/5. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №420/30387/24 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 40 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року пенсії ОСОБА_1 ; стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. В подальшому позивач звернувся до відповідача щодо виготовлення йому такої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, як наслідок, додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначити шляхом множення 50 процентного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2023 (3350 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт, а розміри надбавки за особливості проходження служби (50%) та премії (365%) зберегти в тих розмірах, які встановлено у попередній довідці від 28.01.2025 за № 6001.1-595/6017/5, проте відповідач своїм листом відмовив йому у виготовленні такої довідки у зв`язку з відсутністю правових підстав. Таким чином, позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови в оформленні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, в якій посадовий оклад та оклад за спеціальним званням визначено шляхом застосування 50 процентного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2023 (3350 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт протиправними та такими, що порушують його право на належний розмір пенсії з 01.01.2023. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з виникненням спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в адміністративній справі, де набрало законної сили рішення суду. Мотивуючи своє рішення суд виснував, що позивач фактично оскаржує неналежним чином виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №420/30387/24, що полягає у застосуванні при обчисленні складових грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, - 2684,00 грн, замість 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2023, - 3350,00 грн. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про можливість його звернення для вирішення спірних правовідносин не з позовом, а із заявою в порядку ст. 383 КАС України, і, як наслідок, про відмову у відкритті провадження. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі суд першої інстанції виходив з наявності у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду, що набрало законної сили у справі №420/2971/20. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що порядок виконання судового рішення підлягає перевірці згідно статті 383 КАС України. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною першою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина третя статті 382-3 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 КАС України). Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст. ст. 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15. Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Отже, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. З рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №420/30387/24 вбачається, що спірним було наявність у позивача права на визначення посадового окладу і окладу за військовим званням в довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Підставою для звернення до суду із даним позовом стали доводи позивача про наявність у нього права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020, а саме визначенні розміру посадового окладу та окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення 50 відсоткового розміру (3350 грн.) мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови. Отже, висновок суду першої інстанції щодо наявності у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду, що набрало законної сили, є помилковим, оскільки предмет спору та підстави звернення до суду у даній справі та у справі № 420/30387/24 не збігаються. З огляду на викладене безпідставним є посилання суду першої інстанції на приписи ст. 383 КАС України. Оскільки судом першої інстанції неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання ухвала суду про закриття провадження підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що призвело до передчасного вирішення питання, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року про відмову у відкриті провадження у справі скасувати, а справу №420/9284/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов