Постанова 4854 № 420/27956/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27956/24 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Одеської митниці Державної митної служби України, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України №UA500080/2024/000083/2 від 17.07.2024р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України №UA500080/2024/000274. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000083/2 від 17.07.2024р. та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000274, прийняті Одеською митницею. Стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,4грн.. Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки позивачкою надано усі необхідні документи для розмитнення товару, а митницею не надано їм належної оцінки та визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 28.05.2024р. між ОСОБА_1 та компанією GOLD MOTORS GROUP укладено договір купівлі продажу транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , 2020 року випуску. 16.07.2024р. представником позивачки для здійснення митного оформлення товару, а саме:

1. Легковий автомобіль, такий що використовувався - 1шт.Торгівельна марка - VOLKSWAGEN модель PASSAT ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, номер двигуна - нема даних; об`єм двигуна - 1968 см3; колісна формула - 4х2тип, кузова седан, календарний рік виготовлення - 10/2020 р.; модельний рік - 2021 р.; загальна кількість місць, включаючи водія 5; КТЗ має пошкодження складових частин для усунення яких потрібен відновлювальний ремонт: деформація капоту, правого переднього крила, підсилювача переднього бампера. Розбиті арка правого переднього колеса, кріплення правого переднього колеса, підвіска та ходова частина правого переднього колеса, передній бампер, накладки переднього бампера, решітка радіатора. Ходова частина та підвіска потребують діагностики та ремонту. Затемнення хромованих деталей. Забруднення салону. Виробник: VOLKSWAGEN AG; Країна походження: Німеччина, подав до Одеської митниці МД за №24UA500080008475U0 (а.с.39). Для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією позивачкою подані наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 28.05.2024р. №GM030379-01; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 4.07.2024р. №330712; декларація про походження товару (Declaration of origin) від 28.05.2024р. №GM030379- 01; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 3.04.2024р. №2828-202404- 000947; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 9.07.2024р. №79-07; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 27.02.2001р. №КК 588624; договір про надання послуг митного брокера від 5.07.2024р. №Б/Н; довідку за №2024-13146 від 5.07.2024р., заяву від 8.07.2024р., платіжну квитанцію від 4.07.2024р.. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачка додатково надала відповідачу наступні документи: коносамент. Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, які підтверджують митну вартість товару. Так, Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за №UA500080/2024/000083/2 від 17.07.2024р.. (а.с.37). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачці картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000274 (а.с.38). Позивачка не погоджується із вказаним рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважає їх протиправними та такими, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність прийнятих спірних рішень, з урахуванням підстав, з якими позивачка просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. У той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500080/2024/000083/2 від 17.07.2024р., підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що подані позивачкою документи містять розбіжності, а саме: - у інвойсі продавцем зазначено, що доставка автомобіля в Україну коштує 1 600Дол.США, що, за наявною у митного органу інформацією, може відповідати тільки вартості морського перевезення від порту Incheon Korea (KR) до порту розвантаження Constanta (RO), який зазначено у CMR як місце завантаження товару на автомобіль. Отже, вантажно - розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України, не враховані при декларуванні митної вартості товару; - у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Щодо відсутності документів на підтвердження факту витрат на транспортування, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інвойсу за №GM030379-01 від 28.05.2024р. доставка до України становить 1 600дол.США. Відповідно до додатку до інвойсу за №GM030379-01 від 28.05.2024р. сторони погодили, що умовою поставки є CPT Чорноморськ. Відповідно до правил Інкотермс-2020 умови поставки СРТ (Carriage Paid To) - фрахт/перевезення сплачено до (назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Отже, відповідно до умов Контракту та правил тлумачення терміну СРТ обов`язок оплатити витрати на перевезення товару до названого місця призначення покладається на постачальника товару, та при поставці товару такі витрати закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивачки не підлягали. Окрім того, з коносаменту (non-negotiable waybill) вбачається, що товар, зокрема, ТЗ VOLKSWAGEN, модель PASSAT 2,0 GT ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , 2020р., прямує транзитом до України. Крім того, вказано FREIGHT PREPAID, що означає, що витрати по перевезенню товару було сплачено за передоплатою. З огляду на вищенаведене, судова колегія зазначає, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення, про що також правильно вказав суд першої інстанції. Щодо ненадання позивачкою документів про підтвердження відсутності або наявності витрат на страхування покупцем до кордону України, то апеляційний суд зазначає наступне. Як вже було зазначено вище, поставка товару відбувалась за базисом «CPT». При цьому, умови поставки за базисом «CPT» не передбачають безумовний обов`язок покупця або продавця здійснити страхування товару. За приписами п.7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Судова колегія зазначає, що оскільки умови поставки за базисом CPT не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, відтак підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачкою для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч.2 ст.53 МКУ, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану у митних деклараціях. Що стосується обраного митним органом методу митної вартості, то судова колегія зазначає наступне. Так, відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. За змістом ст.64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачкою є необґрунтованим. Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 4.09.2018р. у справі №818/1186/17. Отже, вказані позивачкою при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачкою у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Висновки відповідача про заниження позивачкою митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару. Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару. При цьому, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування рішення Одеської митниці за №UA500080/2024/000083/2 від 17.07.2024р. та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці за №UA500080/2024/000274. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025р.залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.А. Шевчук