Ухвала КАС ВС № 520/35260/23

УХВАЛА 03 червня 2025 року Київ справа №520/35260/23 адміністративне провадження №К/990/21545/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №520/35260/23 за позовом Приватного підприємства «ЮТА» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 19.05.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 19.05.2025. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Однак, скаржник до касаційної скарги документ про оплату судового збору не додав. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2024 - не більше 60560 грн). Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (26840 грн). Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2023 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 3274695,29 грн, відповідно, сплаті за подання позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 26840 грн. Отже, сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 53680 грн (26840 грн х 200 %). Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі 42944 грн (53680 грн х 0,8). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783 Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу - 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин. У касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового Кодексу України в розрізі звільнення позивача від фінансової відповідальності з підстав наявності форс-мажорні обставин, дія яких тривала з 24.02.2022 по 13.01.2023, за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між виникненням обов`язку і настанням форс-мажорних обставин. Просить взяти до уваги висновки, які сформулював Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21. Відповідач наполягає, що сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Однак, зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається висновку про те, що наданий позивачем Сертифікат ТПП є беззаперечним доказом існування форс-мажоврних обставин, як наслідок, звільняє позивача від відповідальності. Натомість, цей суд, застосувавши низку висновків Верховного Суду, дотичні до тих, на які посилається скаржник, зазначив, що наданий позивачем Сертифікат ТПП у сукупності з іншими наданими позивачем доказами і встановленими судом обставинами, свідчать про наявність форс-мажорних обставин, що в свою чергу, є підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства. Отже, в цій частині приведені скаржником доводи не є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, адже з них неможливо з`ясувати, в чому саме, на переконання скаржника, полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і яких саме. Крім того, у касаційній скарзі містяться також доводи про те, що суд попередньої інстанції проігнорував доводи відповідача, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом. На обґрунтування зазначеного посилається на постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, в якій Верховний Суд вирішував питання застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України, як такого який встановлює місячний строк для звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, щодо якого була проведена процедура адміністративного оскарження. Зазначає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду. Разом з тим, як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, у цій справі суд першої інстанції двічі постановляв ухвали про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду і відсутності підстав для його поновлення (від 21.02.2024 і від 09.10.2024). Однак, зазначені ухвали суду першої інстанції скасував апеляційний суд постановами від 15.04.2024, від 25.11.2024. Відповідно, доводи ГУ ДПС про ігнорування судами його доводів суперечать дійсним обставинам, що мають місце у цій справі. Крім того, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції враховували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, і зазначили, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України. Позиції судів розрізнилися виключно в питанні оцінки наведених позивачем причин пропуску строку: суд першої інстанції вважав, що наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними, натомість, суд апеляційної інстанції - поважними. Отже, в цій частині приведені скаржником доводи також не є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, адже з них неможливо з`ясувати, в чому саме, на переконання скаржника, полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і яких саме. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 520/35260/23 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI; - надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко