Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2010/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2010/24 Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 02 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Електромонтаж - ТС" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Електромонтаж - ТС" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : у лютому 2024 року приватне підприємство «Електромонтаж -ТС» (ПП «Електромонтаж - ТС») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області) в якому просило: -визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №7 від 31 січня 2024 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду, яким визначено обов`язок повернення приватним підприємством «Електромонтаж ТС» штрафні санкції в розмірі 116728,29 грн.; - стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн. 13 грудня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено те, що ГУ ПФУ у Вінницькій області на підставі направлення на проведення документальної перевірки від 18.01.2024 № 513/КПР та наказу від 17.01.2024 № 57 проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником ПП "Електромонтаж-ТС" страхових коштів Фонду соціального страхування України, за результатами якої складено акт від 18.01.2024 №0200-1102-3/4. У ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем: -п. 1 ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-ХІV (Закон №1105-ХІV) (зі змінами), а саме допомогу по вагітності та пологах ОСОБА_1 в сумі 233456,58 грн за період з 15.06.2023 по 18.10.2023 згідно з листком непрацездатності №8155021-2015378144-1.1 призначено та виплачено за місцем роботи за сумісництвом без обґрунтованої відмови з основного місця роботи в призначенні цієї страхової виплати. Допомогу призначено рішенням страхувальника від 15.06.2023 №

1. Страхові кошти отримано 28.09.2023 за заявою-розрахунком №37690847-2023-13 від 27.09.2023 та виплачено ОСОБА_1 за відомістю на виплату від 29.09.2023; - відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 18 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV (зі змінами) у разі надання застрахованій особі відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами у період відпустки без збереження заробітної плати допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, у зв`язку з чим, призначення, нарахування допомоги та подання заяви-розрахунка для отримання фінансування має здійснюватися за основним місцем роботи ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності №8155021-2015378144-1 за період з 15.06.2023 по 18.10.2023, який сформовано для страхувальника ТОВ "Житлово-експлуатаційне об`єднання"; - ч. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-ХІV (зі змінами), а саме: страхувальник прийняв неправомірне рішення про призначення допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 за місцем роботи за сумісництвом без обґрунтованої відмови з основного місця роботи в призначенні цієї страхової виплати. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 31.01.2024 № 7, згідно з яким позивача зобов`язано повернуто до ГУ ПФУ у Вінницькій області 233456,58 грн. неправомірно використаних страхових коштів, а також застосовано фінансові санкції у сумі 116728,29 грн. Загальна сума страхових коштів Фонду, які протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання рішення, що підлягають перерахуванню до ГУ ПФУ у Вінницькій області, становить 350184,87 грн. Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 2 Закон №1105-XIV роботодавець зобов`язаний: здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки. Відповідно до ст. 11 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Згідно ст. 12 Закону № 1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат: -допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною; - допомога по вагітності та пологах; - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві). Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №1105-XIV страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтями 33, 34 вказаного Закону встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV визначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Згідно ст. 6 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право, зокрема перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів. Із матеріалів справи встановлено, що наказом від 01.12.2014р. № 127-ос ОСОБА_1 була прийнята на ТОВ Житлово-експлуатаційне об`єднання на посаду диспетчера аварійно-диспетчерського відділу. Згідно наказу ТОВ Житлово-експлуатаційне об`єднання № 11-к з 09.03.2023р. по 09.09.2023 р. ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку згідно з рішенням ЛКК №25, протокол №14 від 21.02.2023 р. З 08.03.2023 р. ОСОБА_1 була прийнята на ПП Електромонтаж-ТС на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи за сумісництвом, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 4/23-1 про прийняття на роботу від 07.03.2023. На підставі наказу (розпорядження) № 59-ос ОСОБА_1 з 21.07.2023 звільнено з ТОВ Житлово-експлуатаційне об`єднання. Згідно наказу № 6-23-К від 21.07.2023 ОСОБА_1 з 24.07.2023 була прийнята на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи ПП Електромонтаж-ТС на основне місце роботи. Наказом ПП Електромонтаж-ТС №15/06(бух) від 15.06.2023 р. на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.06.2023 їй надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами на 126 календарних днів з 15 червня 2023 р. по 18 жовтня 2023 року на підставі листка непрацездатності № 8155021- 2015378144-1.1. Рішенням страхувальника ПП Електромонтаж-ТС від 15.06.2023 р. №1 було призначено виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 в розмірі 100%. Відповідно до бухгалтерської довідки від 28.09.2023 р. було проведено виправлення лічильної помилки при обчислення середньої заробітної плати для нарахування суми лікарняних за листком непрацездатності № 8155021-2015378144-1.1, за результатами виправлення помилки нарахована сума лікарняних за листком непрацездатності № 8155021-2015378144-1.1 становить 233456,58 грн. 27.09.2023р. через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України було подано заяву-розрахунок №37690847-2023-13 про здійснення фінансування для надання допомоги по вагітності та пологах в сумі 233456,58 грн. Пенсійним фондом України було прийнято рішення про виплату вказаних коштів. Вказану допомогу було виплачено Пенсійним фондом України в сумі 233456,58 грн. 28.09.2023 за заявою-розрахунком № 37690847-2023-13 від 27.09.2023 р., що підтверджується випискою по поточному рахунку за період з 28.09.2023 р. по 29.09.2023. 29.09.2023р. кошти в рахунок виплати допомоги по вагітності та пологах перераховані на банківську картку ОСОБА_1 . Під час проведеної перевірки та прийнятті оскаржуваного рішення відповідач дійшов висновку, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що на час прийняття позивачем рішення № 1 від 15.06.2023 року про призначення ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологам, останньою не надано повідомлення страхувальника за основним місцем роботи ТОВ "ЖЕО" про відмову в призначенні допомоги по вагітності та пологам. Тобто, вказаним роботодавцем першочергово повинно бути реалізоване право позивача на призначення та отримання допомоги по вагітності та пологам або прийняте рішення про відмову у виплаті вказаної допомоги. Разом з тим, за увесь спірний період перебування ОСОБА_1 у відпустці по вагітності та пологам з 15.06.2023 по 18.10.2023 допомога по вагітності та пологам призначена та виплачена ПП "Електромонтаж -ТС", відповідно до рішення від 15.06.2023 року, яке станом на зазначену дату було місцем роботи ОСОБА_1 за сумісництвом. Відтак, уповноваженими особами ПП "Електромонтаж ТС" під час прийняття рішення від 15.06.2023 р. №1 про призначення виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 в розмірі 100% за період з 15.06.2023 по 18.10.2023 всупереч нормам Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV не здійснено контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат по вагітності та пологах, та прийнято вказане рішення без надання ОСОБА_1 усіх документів, необхідних для здійснення зазначеної страхової виплати. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ГУ ПФУ у Вінницькій області в порушення вимог ст. 6 Закону №1105-XIV не перевірено достовірність відомостей, поданих ПП «Електромонтаж ТС» для отримання страхових коштів, а саме виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологам і лише після виплати вказаної допомоги відповідачем здійснено перевірку правомірності їх виплати. Така бездіяльність відповідача призвела до покладення відповідальності за неправомірне використання страхових коштів на позивача, тоді як останній виконав свій обов`язок по направленню до ГУ ПФУ у Вінницькій області документів для проведення виплат такої допомоги, а фонд який здійснює безпосередню її виплату повинен був перевірити подані документи і в разі їх невідповідності відмовити у такій виплаті. Проте, таких дій відповідач не вчинив тим самим переклавши свою відповідальність на позивача. Крім того, як вже зазначалось вище згідно ст. 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України №439 від 26.06.2015 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, згідно п. 30 якого у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Відповідно до ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Тобто, в даному випадку застосуванню підлягають норми визначені Законом №1105-XIV, а не норми постанови Кабінету Міністрів України №439, оскільки закон має вищу юридичну силу ніж постанова. Відтак, вживання у ст. 22 Закону №1105-XIV єднального сполучника "або" вказує на виділення: одне поняття з кількох понять. Таким чином, використання «або» дозволяє стверджувати, що існує два можливих варіанти вибору, а не один, в даному випадку можливість виплати допомоги по вагітності та пологах саме за місцем роботи за сумісництвом (наймом). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано та не у відповідності до чинного законодавства, а тому наявні підстави для його скасування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. Стосовно відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 7570,0 грн. судового збору сплаченого за подання адміністративного позову - 3028,00 грн. та апеляційної скарги - 4542,00 грн. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 14.02.2024, додаткова угода в якій сторонами визначено розмір вартості наданих послуг в сумі 20000 грн. При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, що був предметом розгляду, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16). Так, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що підстави для надання таких послуг слугувало прийняття відповідачем рішення, яке визнано судом протиправним та скасовано. Тобто, позивачем не за власним бажанням був змушений звернутись до суду, а з підстав протиправних дій відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу приватного підприємства "Електромонтаж - ТС" задовольнити. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову. Адміністративний позов приватного підприємства "Електромонтаж - ТС" до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №7 від 31 січня 2024 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду, яким визначено обов`язок повернення приватним підприємством «Електромонтаж ТС» штрафні санкції в розмірі 116728,29 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь приватного підприємства «Електромонтаж ТС» судовий збір у сумі 7570,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.