Постанова 4856 № 560/11783/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11783/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 03 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання дій протиправними та скасування прийнятого рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (58)" у Хмельницькій області, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо постановки, продовження або зняття з оперативно-профілактичних обліків засуджених та ув`язнених при начальнику Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про продовження перебування на профілактичному обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як «схильного до втечі», згідно протоколу № 12 від 01 травня 2024 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 21.08.2005 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (58)". Згідно з протоколом №12 від 01.05.2024 засідання комісії щодо постановки, продовження або зняття з оперативно-профілактичних обліків засуджених при начальнику державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", комісією прийнято рішення про продовження перебування на оперативно - профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 , як "схильного до втечі". Не погодившись з вказаним рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними (ч.2 ст.1 КВК України). Статтею 3 КВК України встановлено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання. Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань (ст.5 КВК України). Відповідно до статті 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Основи правового статусу засуджених визначають приписи ст.7 КВК України, відповідно до яких держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється. Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018р., які обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. Пунктом 1 розділу XXIII цих Правил встановлено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень. Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, лікарняних закладах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки. Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу. У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку. Постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснюються комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки. Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є Протокол №12 від 01.05.2024 про продовження перебування на оперативно-профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 , як "схильного до втечі". Як встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до Ізяславського районного суду Хмельницької області з заявою про неправомірні дії працівників адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", пов`язані з постановленням засудженого на профілактичний облік як "особи, схильної до втечі", та застосування кайданків. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 липня 2016 року у справі №675/1299/15к (провадження №1-в/675/3/2016) в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13.12.202 у справі №675/1299/15к (провадження №11-кп/792/644/16) ухвалу Ізяславського районного від 15 липня 2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 залишено без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, як зазначено вище, засіданням профілактичної комісії вирішено залишити ОСОБА_1 на профілактичному обліку серед тих осіб, що "схильні до втечі", що підтверджується протоколами засідання комісії державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» №41 від 26.12.2017 та державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» №55 від 16.07.2018, №20дск від 30.11.2021. Відповідно до протоколів засідань комісії щодо постановки, продовження або зняття з оперативно-профілактичних обліків засуджених та ув`язнених при начальнику державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", № 2 від 02.01.2024, №5 від 30.01.2024, №8 від 29.02.2024, №11 від 02.04.2024 та №12 від 01.05.2024, було розглянуто доцільність перебування на профілактичному обліку, зокрема засудженого ОСОБА_1 , який перебуває на оперативно-профілактичному обліку установи як "схильний до втечі". Вирішено продовжити перебування ОСОБА_1 на оперативно-профілактичному обліку установи як "особа, що схильна до втечі". Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" (Протокол №72 від 10.11.2023), яким ОСОБА_1 оголошено догану та сувору догану; - визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 10.11.2023 про оголошення ОСОБА_1 «догани»; - визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 10.11.2023 про оголошення ОСОБА_1 «суворої догани». Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/21501/23 від 22 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 560/21501/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.