Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/157/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/157/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Рух справи. 07.01.2025 Новгород-Сіверська окружна прокуратура в інтересах держави звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом Чернігівської обласної ради, третя особа Комунальний заклад «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 93836, вартістю 7 470 125,69 грн, розташоване у підвальному приміщенні гуртожитку Комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород- Сіверський, Чернігівської області; - зобов`язати Чернігівську обласну раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 93836, вартістю 7 470 125,69 грн, розташоване у підвальному приміщенні гуртожитку Комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород- Сіверський, Чернігівської області. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наявності підстав та повноважень з управління об`єктами права комунальної власності, Чернігівською обласною радою, як власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 93836, впродовж тривалого часу не вжито заходів щодо оформлення права комунальної власності на майно, що створює передумови для зловживань при розпорядженні відповідним об`єктом і ризики для нормального функціонування такої захисної споруди, яка використовується для захисту життя та здоров`я здобувачів освіти, що особливо актуально у в період дії воєнного стану в України, а також може призвести до негативних наслідків, таких як руйнування приміщення протирадіаційне укриття та/або незаконного відчуження. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 93836, вартістю 7 470 125,69 грн, розташоване у підвальному приміщенні гуртожитку Комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород- Сіверський, Чернігівської області; зобов`язано Чернігівську обласну раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 93836, вартістю 7 470 125,69 грн, розташоване у підвальному приміщенні гуртожитку Комунального закладу «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород- Сіверський, Чернігівської області. Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має зобов`язання привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) з обліковим номером 93836 у належний стан для використання за цільовим призначенням стан, проте заходи щодо оформлення права власності ним не вживаються, що є припонами. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні позиції відповідача в суді першої інстанції, зокрема зазначено, що оскільки у період з 1991 року по березень 1998 року захисні споруди цивільного захисту не передавалися до комунальної власності, у тому числі з обліковим номером 93836, як окремі об`єкти нерухомого майна, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції. Після надходження справи ухвалою суду від 23.04.2025 призначено справу до слухання до слухання. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про правильність висновків суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Обставини справи. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на території Новгород-Сіверської міської об`єднаної територіальної громади за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський Чернігівської області, у будівлі гуртожитку Комунального закладу «Новгород - Сіверський медичний коледж» Чернігівської обласної ради (далі - КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж») знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93836, вартістю згідно із довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості 7 470 125, 69 грн. На вказану захисну споруду № 93836 КП «Новгород-Сіверське міжміське бюро технічної інвентаризації» 18.11.2014 розроблено технічний паспорт, згідно якого вбачається, що споруда знаходиться у підвальному приміщенні гуртожитку КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області. Крім того, розташування захисної споруди цивільного захисту № 93836 в підвальному приміщенні гуртожитку КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області, підтверджується інформацією КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» від 18.03.2024. У відповідності до облікової картки захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційне укриття № 93836 є собою приміщення вбудоване у будівлю гуртожитку КЗ «Новгород - Стаєрський медичний коледж», загальною площею 175,4 кв.м., місткістю 150 осіб, введене в експлуатацію у 1984 році та призначено для укриття працівників та студентів КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж». Крім того, згідно документів, наданих КП «Новгород - Сіверське МБТІ» від 08.11.2024, будівля КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж», розташована за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області, у підвальному приміщенні якої і перебуває оспорювана захисна споруда, знаходиться у власності Чернігівської обласної ради. Так, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 394172, гуртожиток, загальною площею 2447,8 кв.м. по вул. Б. Майстренка, 2а у м. Новгород - Сіверський Чернігівської області перебуває у власності територіальної громади міст, сіл, селищ Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та складається із наступних складових: будівля гуртожитку, 3-А, площею 2447,8 кв.м.; огорожа господарського двору 1; огорожа спортивного майданчику,

2. Рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VІІ «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області» затверджено перелік об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області станом на 01.01.2020 року, згідно якого до вказаного переліку включено нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області та його користувачем визначено КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж». Відповідно до пунктів 1.3. - 1.4. Статуту КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж», затвердженого начальником управління комунального майна Чернігівської обласної ради, КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і від імені територіальних громад повноваження засновника здійснює Чернігівська обласна рада. Згідно із пунктом 1.11 вказаного Статуту коледж розташований за адресою: вул. Захисників України, 29, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області. Відповідно до пункту 7.1 зазначеного вище Статуту майно Коледжу є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Чернігівської області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Коледжу складають основні та оборотні засоби, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником або уповноваженим ним органом (управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради), вартість яких відображається в самостійному балансі Коледжу. До майна Коледжу належать: 1) нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби тощо; 2) майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; 3) інші активи, визначені законодавством. КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» станом на сьогодні є діючим закладом освіти, має статус юридичної особи, проводить свою діяльність відповідно до Статуту. Тобто, будівля гуртожитку КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» та захисна споруда № 93836 (протирадіаційне укриття), яка розташована у підвальному приміщенні КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж», також перебуває у комунальній власності Чернігівської обласної ради, яка є уповноваженим органом на управління та розпорядження майном цього закладу. Відомості щодо реєстрації права комунальної власності Чернігівської обласної ради на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93836 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні. Відсутність реєстрації права власності Чернігівської обласної ради на захисну споруду № 93836 підтверджується в т.ч. інформацією КП «Новгород-Сіверське МБТІ», наданою листом від 08.11.2024 №

102. Крім того, перебування протирадіаційного укриття № 93836 у підвальному приміщенні гуртожитку КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж», розташованому за адресою: вул. Б. Майстренка, 2а, м. Новгород - Сіверський, Чернігівської області підтверджується інформацією з автоматизованої системи Головного управління ДСНС у Чернігівській області, актом складеним за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Новгород-Сіверським РВ Головного управління ДСНС у Чернігівській області щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 13.02.2020 №

28. На підставі зазначеного акту від 13.02.2020 № 28, складеного за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, Новгород-Сіверським РВ Головного управління ДСНС в Чернігівській області складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 26, у пунктах 7-9 якого вказано про необхідність усунення порушень при утриманні протирадіаційного укриття. Також факт розташування захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 93836 по вул. Б. Майстренка, 2а у м. Новгород - Сіверський Чернігівської області підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 93836 від 16.03.2023, 17.10.2023 та 08.03.2024, складеними комісією у складі представників Новгород-Сіверського РВ ГУ ДСНС України в Чернігівській області, Новгород - Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради. Вказаними актами стан готовності захисної споруди визначено, як «готова» до використання за призначенням. Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 4 вказаної статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 2 КАС України визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, за нормами вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад. За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Варто зауважити, що з огляду на завдання та функції прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що у випадку відсутності органу, який би міг захистити інтереси держави у визначений прокурором спосіб, останній, обґрунтувавши це, не позбавлений права звернення до суду із таким позовом самостійно у процесуальному статусі позивача. Такий висновок узгоджується також із змістом постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі №400/2496/23. Як правильно зазначив суд першої інстанції, за нормами КЦЗ України, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, органи ДСНС не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про зобов`язання привести захисну споруду у готовий до використання стан, а тому прокурор має, у спірному випадку, повноваження на здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався. Такий режим діє і на сьогодні. Згідно статті 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Приписи статті 3 Закону України «Про оборону України» визначають, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права. Пунктом 11 частини першої статті 18 КЦЗ України встановлено, що до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить організація та здійснення обліку об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту центральних органів виконавчої влади, а також суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб`єктів господарювання приватної форми власності, здійснення контролю за станом готовності таких об`єктів. Частиною першою статті 20 КЦЗ України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо. При цьому в силу положень частини восьмої статті 32 КЦЗ України фінансування заходів щодо проектування та будівництва об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об`єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Відповідно до частини шостої статті 32 КЦЗ України проектування, будівництво, пристосування i розміщення захисних споруд та об`єктів подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України «Про будівельні норми». Порядок №138 регламентує механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - фонд захисних споруд), включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд, ведення обліку сховищ і протирадіаційних укриттів (далі - захисні споруди), споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення. За визначеннями пункту 3 Порядку №138 балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об`єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); утримання об`єктів фонду захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням. Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Згідно пункту 11 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності. Строк приведення захисної споруди/споруди подвійного призначення в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди/споруди подвійного призначення, який не повинен перевищувати 24 години. Після приведення в готовність об`єктів фонду захисних споруд вони повинні утримуватися та експлуатуватися в такому стані на весь час дії рішення щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правого режиму надзвичайного стану та в особливий період. Приписи пункту 12 Порядку №138 визначають, що заходи контролю за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд спрямовані на визначення відповідності стану цих об`єктів вимогам законодавства, а також організацію, вжиття балансоутримувачами вичерпних заходів до усунення виявлених недоліків. До основних заходів контролю за станом готовності належать комплексні, контрольні та позапланові обстеження об`єктів фонду захисних споруд відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, затверджених МВС. Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог. Питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди) унормовано Вимогами. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Вимог споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог). Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 розділу VIII Вимог). Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд. Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках, зокрема, у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - нагляд). За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог (підпункт 4 пункту 2 розділу VI Вимог). Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 розділу VI Вимог). Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача. Відповідно до підпункту 8 пункту 2 розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди. Згідно підпункту 9 пункту 2 розділу VI Вимог за результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог. У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням. Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, частиною другою статті 10 якого обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону №280/97-ВР). Відповідно до частин першої та другої статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 60 Закону № 280/97-ВР районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Визначення місцезнаходження комунального підприємства, установи, організації, що перебуває в управлінні відповідної районної, обласної ради, яке зазначається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань при державній реєстрації зазначеного комунального підприємства, установи, організації як юридичної особи або державній реєстрації змін до відомостей про таку юридичну особу, здійснюється відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону №280/97-ВР). Висновки суду. Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок з утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням законодавець покладає, зокрема, на балансоутримувачів таких споруд. У свою чергу, існування недоліків в утриманні захисних споруд погіршують стан їх готовності, що не дає можливість віднести їх до таких, що готові до використання за призначенням. Матеріалами справи підтверджено перебування протирадіаційного укриття № 93836 у підвальному приміщенні гуртожитку КЗ «Новгород - Сіверський медичний коледж» та відсутність зареєстрованого права комунальної власності за Чернігівською обласною радою. Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури вважаючи таку бездіяльність Чернігівської обласної ради по відношенню до питання оформлення права комунальної власності на протирадіаційне укриття протиправною, звернувся до суду з цим позовом для захисту інтересів держави. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що органом уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Новгород-Сіверської територіальної громади, щодо неоформлення права комунальної власності, на яке виник спір у цій справі (а саме захисна споруда цивільного захисту-протирадіаційне укриття з обліковим номером №93836), на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді, є Чернігівська обласна рада, внаслідок чого саме відповідач має обов`язок щодо належного утримання протирадіаційного укриття з обліковим номером №93836, а не оформлення правоустановчих документів є перепонами для виконання обов`язків щодо утримання (ремонт, облаштування) і цього приміщення і використання за призначенням. Доводи апелянта на відсутність певних документів не приймається колегією суддів до уваги, оскільки така обставина не звільняє відповідача від покладених на нього чинним законодавством певної відповідальності щодо об`єкта цивільного захисту, зокрема щодо приведення цього об`єкту у належний стан для використання під час дії воєнного стану. Слід наголосити, що відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, відповідач зобов`язаний привести об`єкт цивільного захист у готовність до використання за призначенням з метою забезпечення можливості укриття для усіх, хто цього потребує. За наведених обставин, всі інші доводи апелянта не заслуговують уваги, а колегія суддів у цілому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, враховуючи також вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги, з огляду на принцип визначеності та застосовуючи положення ст.2 КАС України (завдання адміністративного судочинства). Таким чином, доводи апелянта не заслуговують уваги з вищевикладених норм. При прийнятті рішення до уваги прийнято постанову Верховного суду у справі № 400/2496/23, щодо можливості подачі таким позивачем таких позовних вимог і розгляду їх по суті. На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача. Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст виготовлено 02.06.2025. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чернігівської обласної ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж» Чернігівської обласної ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк