Постанова Львівський апеляційний суд № 441/975/24

Справа № 441/975/24 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О. В. Провадження № 33/811/533/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Неофіти Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на АДРЕСА_1 , на постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору. Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 08.04.2024 о 11 год. 52 хв. на 24 км + 900 м автодороги Н-13, керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння і зокрема, різка зміна забарвлення шкірного пориву обличчя, тремтіння пальців рук, був зупинений поліцейським, в порушення вимог п. 2.5 ПДРУкраїни, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився, що зафіксовано на нагрудну відеокамеру поліцейського. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що він керував транспортним засобом. Вважає, що зупинення транспортного засобу здійснено з порушенням, тому подальші дії поліцейських були неправомірними. Звертає увагу на скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1855203 від 08.04.2024 про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також вказує, що матеріали справи не містять точної інформації про час вчинення правопорушення, оскільки у протоколі зазначено час керування 11:52 год. 08.04.2024, а на записі з нагрудних відеокамер події відбувались у проміжку часу з 10:59:45 08.04.2024 по 11:32:57 08.04.2024 і на такому відсутня інформація про точний час керував. Апелянт наголошує, що протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, оскільки в такому відсутня інформація про свідків, участь яких у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Також не прибув до Рівненського міського суду Рівненської області для участі в засіданні в режимі відеоконференції. Захисник Неофіта Д.Б., в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Захисник Неофіта Д.Б. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити. Також, просив закрити провадження справі зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Заслухавши виступ захисника Неофіти Д.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ААД № 752685 від 08 квітня 2024 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: різка зміна шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинивши транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та звернули увагу, що він керував автомобілем із не увімкненим ближнім світлом фар. Під час спілкування із ОСОБА_1 , поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, але ОСОБА_1 відмовився від огляду. Після чого поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та повідомив, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування, повідомив працівникам поліції, що їде з м. Львова до м. Турки. Доводи захисника про те, що поліцейські не залучили свідків під час огляду, не може бути підставою для скасування постанови. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про проходження огляду, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАП не є обов`язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність часу вчинення правопорушення, апеляційний суд такі до уваги не бере, оскільки розбіжності у часі вчинення правопорушення із часом відображеним на відеозаписі може бути пов`язана із неточністю налаштування нагрудних відеокамер працівників поліції, разом з тим такі не впливають на правильність висновку судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не спростовує його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Що стосується вимог захисника про закриття провадження у зв`язку з закінченням строку накладення вказаного адміністративного стягнення, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та особу винного, призначив останньому безальтернативне адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. При цьому, апеляційний суд зауважує, що вказане правопорушення не є триваючим і як встановлено ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Як зазначено у протоколі серії ААД №752685, датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказано 08 квітня 2024 і річний строк накладення адміністративного стягнення фактично закінчився б 08 квітня 2025 року, проте, судове рішення суддею суду першої інстанції у даній справі постановлено 31 березня 2025 року, тобто, адміністративне стягнення було накладено на останнього в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 31 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.