Постанова 4873 № 925/1545/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2025 р. Справа№ 925/1545/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Барсук М.А. Руденко М.А. секретар судового засідання Медведєва К.І. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виштак Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025 у справі № 925/1545/24 (суддя Гладун А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінотел» до Фізичної особи-підприємця Виштак Світлани Володимирівни про стягнення 803 751,74 грн ВСТАНОВИВ: 17.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінотел» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виштак Світлани Володимирівни про стягнення 803751,74 грн, зокрема 671064,00 грн безпідставно набутих коштів, 36543,95 грн 3% річних та 96143,81 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовано помилковим, при відсутності договірних відносин та зустрічного зобов`язання, перерахуванням позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, внаслідок чого відповідач набув кошти без достатньої правової підстави. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.02.2025 по справі № 925/1545/24, позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Виштак Світлани Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінотел» 671 064,00 грн боргу, 26 366,80 грн 3% річних, 88 718,63 грн інфляційних втрат, 11 792,25 грн витрат зі сплати судового збору, 34 233,50 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено. Установивши, що між сторонами у справі відсутні правовідносини, за якими позивач мав сплатити відповідачу грошові кошти у розмірі 671064,00 грн, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, отримав та зберіг кошти позивача без достатньої правової підстави, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку його повернути, у зв`язку з чим визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 671064,00 грн. Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено період для таких нарахувань. Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 88718,63 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2023 до 30.11.2024 та 26366,80 грн 3% річних за період з 26.08.2023 до 16.12.2024. Крім того витрати позивача на професійну правничу допомогу суд поклав на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 34233,50 грн (97,81%). Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, Виштак Світлана Володимирівна через підсистему «Електронний суд» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025 по справі № 925/1545/24 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач, перераховуючи кошти відповідачу, знав, що між ними відсутні зобов`язання, а тому поведінка позивача є суперечливою, а потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для неї наслідків. Скаржник вказував, що Виштак Світлана Володимирівна жодної продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінотел» не постачала, ніяких господарських відносин з позивачем не мала, ні в 2020 році, ні раніше, ні після 2020 року, видаткових накладних не підписувала та фактично з 2014 року проживає за кордоном, а в Україну приїздила на короткий термін. На переконання скаржника, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи в ситуації, коли перебуваючи за межами України, Виштак С.В. нічого не знала про розгляд Господарським судом Черкаської області позову ТОВ «Бінотел» до неї. Виштак С.В. не приймала участі під час розгляду справи у суді першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки перебувала за межами України і, відповідно, не отримувала ні позовної заяви, ні повісток з викликом до суду, не могла подати у суд першої інстанції своїх заперечень та доказів, як то визначено у ч. 3 ст. 80 ГПК України, а тому долучає такі докази до апеляційної скарги. Також Виштак С.В. не погодилась із стягнутими із неї витратами на правничу допомогу у сумі 34233,50 грн, вказуючи, що такий розмір є завищеним, не обґрунтованим, не пропорційним до предмета спору та не підтверджений належними доказами. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 матеріали апеляційної скарги Виштак Світлани Володимирівни у судовій справі № 925/1545/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виштак Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025 у справі № 925/1545/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.04.2025. 01.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінотел» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1545/24 11.02.2025 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. На переконання позивача, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи в ситуації, коли відповідач нічого не знала про розгляд позову, у зв`язку з чим була об`єктивно позбавлена можливості захищатися від позову, є безпідставними, так як в матеріалах справи наявні довідки поштового відділення зв`язку з позначкою про неможливість вручення документів у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою адресата вважається належним повідомленням сторони. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.2019 у справі № 906/142/18; від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17. Крім того позивач вказував, що суд повідомляв відповідача 07.01.2025 про розгляд справи за її участю через офіційну сторінку Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет (а.с. 51). Позивач критично оцінив доводи скаржника про те, що відповідач дізнався про зміст судового рішення через застосунок «Дія» і не міг дізнатися про виклик відповідача до суду у такий ж спосіб. На переконання позивача, поведінка відповідача, яка полягає у отриманні значних сум коштів, уникнення відповідей на претензії, а згодом, після судового рішення припинення нею статусу фізичної особи-підприємця свідчить, що така поведінка суперечить ознакам доброї совісті. Позивач вказував, що на думку стороннього спостерігача такі дії відповідача є недобросовісними, а отримання ним коштів та їх неповернення позивачу є безпідставним. Помилка адміністративного персоналу позивача з перерахунку коштів відповідачу не може виправдовувати незаконне збагачення останнього за рахунок іншої особи. Зворотній висновок суперечитиме загальним засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України). Разом з тим позивач звертав увагу апеляційного господарського суду на ту обставину, що відповідач намагається ввести суд в оману щодо нібито не підтвердження того, що зазначені кошти у платіжних інструкціях були перераховані саме на рахунок Виштак С.В. , натомість жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власної позиції відповідач не надає, в тому числі і щодо відсутності будь-яких інших банківських рахунків окрім того рахунку, інформацію щодо якого надав відповідач. Долучена скаржником до апеляційної скарги довідка щодо нібито поточного банківського рахунку відповідача жодним чином не спростовує факт перерахування грошових коштів на банківський рахунок саме Виштак С.В. за реквізитами, які були наявні у позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем також повідомлено, що між Адвокатським об`єднанням «Еторум» та позивачем укладено Договір про надання правничої (юридичної) допомоги, відповідно до якого попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000,00 грн, підтвердження якого будуть надані до суду у відповідності до вимог ГПК України. 04.04.2025 від Виштак Світлани Володимирівни до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказу, в якому відповідач просив поновити строк на подання до суду доказу - листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.03.2025 №19/20429-25-Вих з інформацією про перетин Виштак С.В. державного кордону України; долучити до матеріалів справи як доказ лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.03.2025 №19/20429-25-Вих з інформацією про перетин Виштак С.В. державного кордону України та дослідити зазначений доказ під час судового засідання з розгляду апеляційної скарги. Мотивуючи клопотання про поновлення строку на подання доказу, відповідач вказував, що сторона відповідача не могла подати зазначений доказ під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки Виштак С.В. не приймала участі в судових засіданнях суду першої інстанції з об`єктивних причин, а також не могла подати зазначену інформацію разом з апеляційною скаргою, так як на момент подання апеляційної скарги ще не було отримано зазначену інформацію від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка була отримана лише 02.04.2025. 24.04.2025 від представника Виштак Світлани Володимирівни - адвоката Дашко Юрія Івановича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання надати можливість участі адвоката Дашко Юрія Івановича по справі № 925/1545/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 заяву Виштак Світлани Володимирівни від 24.04.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. 29.04.2025 від Виштак Світлани Володимирівни до Північного апеляційного господарського суду двічі надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, мотивовані зайнятістю одного із уповноважених представників скаржника в іншому судовому розгляді та необхідністю ознайомлення із матеріалами даної справи іншому уповноваженому представнику. У судовому засіданні 30.04.2025 оголошено перерву до 28.05.2025. 15.05.2025 від представника Виштак Світлани Володимирівни , адвоката Дашка Юрія Івановича, до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання надати можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 заяву адвоката Виштак Світлани Володимирівни від 20.05.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. У судове засідання 28.05.2025 з`явились представники позивача та представник відповідача (в режимі відеоконференції). Розглянувши у судовому засідання 28.05.2025 клопотання Виштак Світлани Володимирівни про поновлення строку на долучення доказу, а саме листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.03.2025 №19/20429-25-Вих з інформацією про перетин Виштак С.В. державного кордону України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з огляду на таке. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача). Отже, колегія суддів зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинне містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. Відтак, додані відповідачем докази судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду в силу частини 8 ст. 80 ГПК України та ст. 269 ГПК України, у зв`язку не наведенням достатнього обґрунтування виняткових випадків, неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи представників позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Щодо доводів скаржника про неповідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи з посиланням на те, що Виштак С.В. перебувала за межами України та не знала про розгляд Господарським судом Черкаської області позову ТОВ «Бінотел» до неї, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частин 2,3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв ухвалу про відкриття провадження у справі та наступні процесуальні документи відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були повернуті на адресу суду у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою. Суд апеляційної інстанції зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасника спору є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б). Відповідно до пунктів 5, 9 частини 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) та 8) інформація для здійснення зв`язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та/або адреса електронної пошти належать до відомостей, які підлягають внесенню до Державного реєстру. На підтвердження адреси відповідача в матеріалах справи наявні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, з яких вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Білогрудівська, 15, кв. 21, за яким і були направлені відповідачу ухвали господарського суду. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15. Крім того, 07.01.2025 судом першої інстанції було здійснено повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до ст. 122 ГПК України. Враховуючи викладене, відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17. Саме скаржник несе всі ризики, пов`язані із не внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та до Єдиного демографічного реєстру актуальних відомостей щодо адреси свого проживання, або здійснення підприємницької діяльності. Таким чином доводи скаржника щодо формального розгляду справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу 21.02.2023 - 182188,00 грн, у підтвердження чого надав платіжну інструкцію №717 від 21.02.2023 з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdge R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг. р/ф №РФ-0168 від 06.02.2023 без ПДВ»; 21.02.2023 - 182188,00 грн, у підтвердження надав платіжну інструкцію №718 від 21.02.2023 з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdge R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг. р/ф №РФ-0169 від 13.02.2023 без ПДВ»; 21.02.2023 - 182188,00 грн, у підтвердження надав платіжну інструкцію №719 від 21.02.2023 з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ (сервер Dell PowerEdge R630 E5-2660 64 GB - 1 шт.), зг. р/ф №РФ-0170 від 20.02.2023 без ПДВ»; 01.03.2023 - 124500,00 грн, у підтвердження надав платіжну інструкцію №801 від 01.03.2023 з призначенням платежу: «оплата за ТМЦ (телекомунікаційний пристрій модем HUAWEI E173- 50 шт.), зг. р/ф №РФ-0171 від 01.03.2023 без ПДВ». Твердження позивача про те, що підстави перерахування ним коштів, а саме -рахунки- фактури №РФ-0168 від 06.02.2023, р/ф №РФ-0169 від 13.02.2023 р/ф №РФ-0170 від 20.02.2023 р/ф №РФ-0171 від 01.03.2023, не існували підтвердив і представник відповідача, адвокат Дашко Юрій Іванович у своїх усних поясненнях суду апеляційної інстанції. Більше того, погоджуючись із твердженням позивача про відсутність підстав для сплати відповідачу безготівкових грошових коштів у загальному розмірі 671064,00 грн., адвокат відповідача Дашко Ю.І. у апеляційній скарзі зазначив, що позивач, перераховуючи кошти відповідачу, знав, що між ними відсутні зобов`язання, а отже відповідач як потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для неї наслідків. Такі доводи апелянта апеляційним судом відхиляються за неспроможністю, з огляду на те, що за загальним принципом цивільного права ніхто не повинен отримувати вигоди за рахунок іншого. Суд звертає увагу на те, що положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Утримання відповідачем грошових коштів без наміру їх повернення та без зустрічного надання позивачу еквівалентного отриманій сумі товару чи послуг становить неправомірне збагачення відповідача за рахунок позивача. Водночас зобов`язання з повернення грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок відповідача виникло у нього в момент зарахування цих коштів на його рахунок, відкритий у банківській установі. Апелянт не спростовував тверджень позивача з приводу того, що банківський рахунок, на який позивач перераховув кошти, не належав відповідачу у справі. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач набув та зберігає майно (кошти) позивача без достатньої правової підстави, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку його повернути. Доводи апелянта, засновані на тому, що апелянт не проживала на території України, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції по суті спору. Щодо незгоди скаржника із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів встановила таке. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України). За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн позивачем долучено договір про надання юридичних послуг від 01.05.2024 №01/05/2024-3 (а.с. 69-71), додаткову угоду №4 від 09.12.2024 до договору про надання юридичних послуг від 01.05.2024 №01/05/2024-3 (а.с. 72), ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Бінотел» адвокатом Стадник Альоною Сергіївною від 23.12.2024 (а.с. 37), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Стадник А.С. (а.с. 38), ордер на надання правничої допомоги ТОВ «Бінотел» адвокатом Карнаух - Голодняк Оленою Володимирівною від 16.12.2024 (а.с. 24), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Карнаух - Голодняк О.В. (а.с. 23). Колегія суддів зауважує, що додатковою угодою №4 від 09.12.2024 до договору про надання юридичних послуг від 01.05.2024 №01/05/2024-3 сторони погодили фіксовану суму гонорару за надання правничої допомоги. Суд враховує правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. У зв`язку з чим доводи скаржника щодо відсутності доказів надання правової допомоги позивачу відхиляються судом за неспроможністю. За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду). Заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу позивача, викладені в апеляційній скарзі не містять аргументів, які могли би свідчити про не співмірність стягнутих судом першої інстанції судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 34233,50 грн. Дослідивши подані позивачем документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у розгляді справи у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано факту виконання адвокатом зазначених послуг. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо покладення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката на відповідача у розмірі 34233,50 грн (97,81%), який відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи. Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції правильно вирішив спір та прийняв за його результатами законне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів. Своєю чергою, суду апеляційної інстанції належить, зокрема, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За установлених обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Висновок суду Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін. Розподіл судових витрат В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Виштак Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025 у справі № 925/1545/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.02.2025 у справі № 925/1545/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1545/24 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 03.06.2025. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Барсук М.А. Руденко