Ухвала КАС ВС № 440/10681/24

УХВАЛА 02 червня 2025 року м. Київ справа № 440/10681/24 адміністративне провадження № К/990/21625/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/10681/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, установив: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2024 року № 00119302405 в частині суми збільшеного грошового зобов`язання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування» 494 616,89 грн, з них за податковими зобов`язаннями - 395 691,51 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 98 923,38 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2024 року № 00119342405 в частині суми збільшеного грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується з фізичних осіб за результатом річного декларування» 41 218,08 грн з них за податковим зобов`язаннями - 32 974,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 243,61 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, позов задоволено. 15 квітня 2025 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у якій заявниця просила стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково: прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у сумі 5 000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник покликається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язковими умовами для відкриття касаційного провадження є: зазначення норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; посилання на постанову Верховного Суду, у якій викладено правовий висновок щодо правильного застосування цієї норми; наведення висновку судів попередніх інстанцій, що суперечить відповідному правовому висновку; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що переглядається, та у справі, в якій Верховним Судом сформульовано відповідний висновок. Натомість подана касаційна скарга не відповідає наведеним вимогам, оскільки фактично містить лише виклад обставин справи, цитування положень нормативно-правових актів, а також незгоду скаржника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що обґрунтовується загальними посиланнями на порушення норм матеріального та процесуального права. Таким чином, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав рішення та конкретні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не навів обґрунтування подібності таких правовідносин. Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено. Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови. Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права. Щодо додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, Суд зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті. Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій. Перевіркою змісту касаційної скарги, поданої у цій справі, встановлено, що вона не містить жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн. Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України. Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/10681/24 повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О. О. Шишов