Ухвала КАС ВС № 380/18427/21

ф УХВАЛА 02 червня 2025 року м. Київ справа № 380/18427/21 адміністративне провадження № К/990/20525/25 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 380/18427/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просила: - стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2020 по 20.10.2021 та з 22.12.2021 по 21.02.2022; - стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №380/876/21 пров.№А857/14610/21 з 21.10.2021 по 21.12.2021. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71024 (сімдесят одна тисяча двадцять чотири) гривні 98 коп. (до утримання податків та інших обов`язкових платежів). Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 12279 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 08 коп. (до утримання податків та інших обов`язкових платежів). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 380/18427/21 в частині задоволення позовних вимог скасовано частково та прийнято постанову, якою: Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 12279 (дванадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 08 коп. (до утримання податків та інших обов`язкових платежів). В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу. Ухвалами Верховного Суду від 02 квітня 2025 року та від 05 травня 2025 року касаційні скарги Міністерства юстиції України повернуто особі, яка її подала. 13 травня 2025 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній правовий висновок у справах в яких виплати, отримані працівником на підставі рішення суду про поновлення на роботі, яке згодом було скасовано, не підлягають поверненню, що спричиняє завдання збитків Державному бюджету та призводять до незаконного збагачення. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Однак скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, що є обов`язковою умовою при зверненні на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, у зв`язку з чим Суд відхиляє таке посилання. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Водночас, у зв`язку з поверненням касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України, Суд не вирішує питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 380/18427/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська