Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 340/5317/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 340/5317/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 13.02.2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області, в якому просив суд: -визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу з 24.07.2002 по 10.06.2003 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992р. №256-04т «Про заходи щодо виконання Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в трьох кратному розмірі; -зобов`язати Управління МВС України в Кіровоградській області нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за період з 24.07.2002 по 10.06.2003 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992р. №256-04т «Про заходи щодо виконання Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в трьохкратному розмірі з урахуванням індексу інфляції в період невиплати грошового забезпечення з 24.07.2002 року. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 (суддя Кармазина Т.М.) відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження). Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 справу прийнято до свого провадження. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо нарахування індексу інфляції з 24.07.2002 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки спір у цій частині підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляд у відкритому судовому засіданні. Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання сторін про участь в справі в режимі відеоконференції. В судовому засіданні, з технічних причин, участь представників сторін у режимі відеоконференції не виявилась можливою, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що даний позов в частині виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24.07.2002 по 10.06.2003 з урахуванням індексу інфляції в період невиплати грошового забезпечення з 24.07.2002 року, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства в наслідок юрисдикційної належності розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства. Надаючи оцінку даним висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відповідно, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Зазначений висновок сформульований, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору. Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18. Спір у цій справі виник з причин не проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу УМВС України в Кіровоградській області. Отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є похідними від спору про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу з 24.07.2002 по 10.06.2003 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992р. №256-04т "Про заходи щодо виконання Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в трьохкратному розмірі. Тобто, у цьому випадку такі вимоги пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про належність розгляду цієї справи в частині стягнення інфляційних втрат за правилами цивільного судочинства. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірна ухвала суду про повернення позовної заяви є безпідставною та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року скасувати. Справу № 340/5317/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 29.05.25)