Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28427/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28427/24 Перша інстанція: суддя Скупінська О.В., Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Шевчук О.А. суддів Бойка А.В., Єщенка О. В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, просить: 1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області y вигляді обмеження максимальним розміром виплати перерахованої пенсії з 01.06.2024; 2) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області у вигляді позбавлення права на отримання індексації основного розміру пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі Постанова №118), починаючи з 01.06.2024; 3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити, починаючи з 01.06.2024 індексацію основного розміру пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 від основного розміру пенсії 49578,72 грн, що складає 6941,02 грн, відповідно до Постанови № 118; 4) зобов`язати відповідача утриматися від обмеження пенсії максимальним розміром та здійснювати її виплату без обмеження максимальним розміром з врахуванням: - індексації основного розміру пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 від основного розміру пенсії 49578,72 грн, що складає 6941,02 грн, відповідно до Постанови № 118, починаючи з 01.06.2024; - індексації основного розміру пенсії в сумі 1500 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі Постанова №185), починаючи з 01.03.2024. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Позивач просить врахувати, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання судового рішення, зумовлений не підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі нормативно-правового акта компетентного органу, а є наслідком визнання судом протиправним та нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2018 №103, через дію якого деякі види грошового забезпечення були враховані при перерахунку пенсії в неправильному розмірі. За таких підстав, на переконання позивача, після такого перерахунку пенсії територіальний орган Пенсійного фонду не мав законних підстав для виключення зі складу його пенсії індексації основного розміру пенсії. Також позивач вважає, що відсутні підстави для виплати пенсії з урахуванням обмеження її максимальним розміром, оскільки це суперечить рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, щодо встановлення обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області y вигляді обмеження максимальним розміром виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2024. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.06.2024 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №118 та Постановою №185. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.06.2024 індексації основного розміру пенсії відповідно до Постанови №

118. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до положень Закону № 2262-XII, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118, починаючи з 01.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Так, апелянт не погоджується із зобов`язанням суду першої інстанції провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром. Апелянт зауважує, що норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI) є чинними, не скасовані і саме, на підставі згаданого Закону, з 01.01.2017 були внесені зміни до статті 43 Закону №2262-XII щодо обмеження розміру пенсійних виплат. На переконання апелянта, під час проведення перерахунку пенсії позивача, територіальний орган Пенсійного фонду цілком правомірно застосував передбачені статтею 2 Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром. Також в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області зазначає про правомірність застосування положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025. Отже, як зазначає апелянт, перерахунок пенсії позивачу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, що діяло на час виникнення права на такий перерахунок, і на цей час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства та підстави для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області відсутні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність та необґрунтованість скарги, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін. Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами становлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 01.01.2014 отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-ХІІ із основним розміром пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №420/22295/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок, виданих Департаментом з питань виконання кримінальних покарань про розмір грошового забезпечення № 9/3-1053 від 31.05.2023, № 9/3-1054 від 31.05.2023, № 9/3-1055 від 31.05.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 за довідкою № 9/3-1053 від 31.05.2023, з 01.02.2022 за довідкою № 9/3-1054 від 31.05.2023 та з 01.02.2023 за довідкою № 9/3-1055 від 31.05.2023, виданих Департаментом з питань виконання кримінальних покарань про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідачем, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №420/22295/24, здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії та надано протоколи про перерахунок пенсії, а саме: - з 01.02.2021 (перерахунок на підставі рішення суду) підсумок пенсії за вислугу років позивача з надбавками складав 42208,85 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 42208,85 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 42208,85 (а.с.51); - з 01.02.2022 (перерахунок на підставі рішення суду) підсумок пенсії за вислугу років позивача з надбавками складав 49578,72 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 49578,72 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 49578,72 (а.с.52); - з 01.03.2023 (перерахунок на підставі рішення суду) підсумок пенсії за вислугу років позивача з надбавками складав 56804,21 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 56804,21 грн, Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 56804,21 (а.с.53); - з 01.06.2024 (перерахунок на підставі рішення суду) основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 56804,21, індексація базового ОСНП 2024 (56804,21*0,0796), 1500,00 грн. Підсумок пенсії позивача з надбавками складав 58304,21 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії становить 56804,21 грн, (а.с.54). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром виплати перерахованої пенсії та позбавлення його права на отримання індексації основного розміру пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що Постановами №118, №168 та №185 чітко визначено, що передбачене підвищення пенсії (індексація), враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII. За таких підстав, суд вважав, що ГУ ПФУ в Одеській області після проведеного перерахунку пенсії на виконання судового рішення, протиправно не виплачує позивачу індексацію, передбачену Постановами №118 та №185, а тому вважав, що позивач має право на відновлення порушених прав шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплати індексацію пенсії передбачену Постановами №118 та №185 з 01.06.2024. Також суд першої інстанції, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, щодо встановлення обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, дійшов висновку, що обмеження ГУ ПФУ в Одеській області пенсії позивача максимальним розміром є протиправним, а порушене право також підлягає захисту. Колегія суддів лише частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У межах даної справи спірним є питання чи є перерахунок пенсії у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому Постановами № 118, № 185, а також чи є правомірним обмеження перерахованої пенсії, під час її виплати, максимальним розміром. Слід зазначити , що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Одеській області містить доводи про правомірність застосування, передбаченого статтею 2 Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, а також про правомірність застосування положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025. Відповідаючи на довід апелянта про правомірність обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі і вище Закон № 3668-VI) I, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у ст. 43 Закону № 2262-XII, яка викладена в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Конституційний Суд України рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII. Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Як мовилося вище, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у ст. 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII. При цьому, положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст ч. 7 ст.43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, наявна колізія між нормами Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах, надав перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосував положення ст. 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, можна констатувати, що вони явно суперечать один одному. З цього приводу колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, розглядаючи спір, який виник з подібних правовідносин, у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 виснував, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому, на думку Верховного Суду, обмеження максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, є протиправним. З цього приводу колегія суддів вважає доречним врахувати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Згідно положень ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Також колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зробила висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Наведене свідчить, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром порушує його право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-ХІІ, а тому висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача та зобов`язання останнього виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром є законним та обґрунтованим. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про правомірність застосування положень Закону № 3668-VI такими, що не заслуговують на увагу, адже сам факт визнання цих положень неконституційними свідчить про протиправність їх застосування. Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги про правомірність застосування положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 колегія суддів зазначає, що як слушно зауважив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, судом такі обставини не досліджувалися, оскільки не були предметом позову. Водночас, керуючись положеннями ч.2 ст. 308 КАС України, згідно якої суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів з огляду на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.12.2024 у зразковій справі №400/6254/24 вважає необхідним надати оцінку висновкам суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог. Так, 16.12.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у зразковій справі №400/6254/24, якою вирішив спірне питання. У цій зразковій справі, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ). Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Перелік об`єктів індексації установлений ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підстави для проведення індексації визначено ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон № 2040-IX), яким, зокрема ст. 64 Закону №2262-ХІІ та ч. 5 ст. 2 Закону №1282-ХІІ було викладено в новій редакції. Так, ч. 5 ст. 2 Закону №1282-ХІІ в редакції Закону № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз. 2, 3 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). При цьому відповідно до ст. 64 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 01.03.2022, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до ч. 4 ст. 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону. Частиною 2 ст. 42 Закону №1058-IV в редакції Закону № 2040-IX, яка застосовується з 01.03.2022, визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 запроваджений Порядок перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 с. 42 Закону №1058-IV, яким удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №2262-ХІІ для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон №1282-ХІІ пов`язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій (грошові доходи населення підлягали індексації лише у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який установлювався в розмірі 103 відсотка). З метою забезпечення у 2021- 2023 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України визначав розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема у 2021 році цей показник становив 1,11 згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою № 118, у 2023 році - 1,197 згідно з Постановою №

168. Водночас у 2023 році розміри пенсій, призначених згідно із статтями 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з у розмірі 1,197 згідно з Постановою № 168, а також з урахуванням збільшеного у попередньому році на коефіцієнт 1,14 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, передбаченого Постановою №

118. Так, за формулою обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеної Порядком № 124 у 2023 році показник для забезпечення індексації пенсій, який здійснюється шляхом перерахунку раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, становив 19,71 % [показник зростання споживчих цін за попередній рік (26,6 %) + показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (12,82 %)]/2 (50 %, як зазначено в частині другій статті 42 Закону № 1058-IV). У зв`язку із цим, у 2023 році Кабінет Міністрів України Постановою № 168 визначив коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197, що відповідає формулі, визначеній Порядком № 124 та, відповідно, повністю узгоджується із ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, на виконання якої Уряду надано повноваження визначення розміру та порядку забезпечення індексації пенсії шляхом її перерахунку через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у межах бюджету Пенсійного фонду. Водночас, оскільки абз. 3 п. 2 Постанови № 168 передбачено, якщо перерахунок пенсії особам здійснюється відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, а у нашому випадку має місце саме таке підвищення, обумовлене збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до імперативних вимог абзацу 3 пункту 2 Постанови № 168 коефіцієнт збільшення, передбачений пунктом 1 цієї Постанови, не застосовується. Тобто, виплата індексації, передбаченої Постановою № 168, не нараховується з моменту перерахунку пенсії, пов`язаного із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом. З огляду на імперативні положення абзацу третього пункту 2 Постанови № 168, які вказують на те, що підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, то перерахунок пенсії у зв`язку із зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому Постановою №168. Отже, за результатом розгляду справи №400/6254/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є правомірною підставою для невиплати індексації пенсії за 2022, 2023 роки на підставі Постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168. Колегія суддів вважає, що дана справа за позовом ОСОБА_1 є типовою до зразкової справи №400/6254/24, оскільки пенсія позивача на виконання судового рішення перераховувалася із розміру грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, а тому підстави для її індексації в силу приписів Постанови №118 відсутні. За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення вимог щодо визнання протиправними дії та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.06.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 118 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Стосовно задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із врахуванням індексації, передбаченої Постановою № 185 колегія суддів зазначає таке. Згідно наявного в матеріалах справи протоколу перерахунку пенсії у 2024 році позивачу здійснений перерахунок пенсії основний розмір якої: 80% грошового забезпечення у розмірі 56804,21, також позивачу проведена індексація базового ОСНП 2024 (56804,21*0,0796), 1500,00 грн. підсумок пенсії з надбавками 58304,21 грн., однак виплата пенсії протиправно обмежена максимальним розміром в сумі 56804,21 з 01.06.2024. Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.06.2024 з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №185 заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині також слід скасувати із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог в цій частині. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що у межах даної справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, а тому наявні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у скасованій частині, в іншій частині рішення суду залишити без змін.. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року скасувати в частині визнання протиправними дії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 червня 2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя О. В. Єщенко