Постанова 4824 № 757/51486/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/51486/20-ц Головуючий у І інстанції Остапчук Т.В. Провадження №22-ц/824/3549/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 21 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А., за участі секретаря Доброванової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним правочинів, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та визнання права спільної сумісної власності на квартиру, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» та Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним правочинів, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і визнання права спільної сумісної власності на квартиру. В якості підстав звернення до суду позивач зазначала, що 13.06.2014 між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис за №1130. За час шлюбу позивач з ОСОБА_3 набули в спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що вищезазначена квартира була об`єктом права спільної сумісної власності останніх, 01.12.2014 ОСОБА_3 без згоди позивача вчинив правочини щодо розпорядження нею та фактично її відчужив, шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Глобал Спорт Інвест» (станом на сьогоднішній день - ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн»). 31.01.2015 на підставі вищезазначених правочинів державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною (відповідача 3) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) згідно з якими право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Глобал Спорт Інвест» (відповідач 2). З огляду на це, позивач просила суд: - визнати недійсним пункт 4 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Глобал Спорт Інвест», прийнятого 01.12.2014, оформленого протоколом №2 в частині збільшення розміру статутного капіталу товариства з 1 000 грн. (одна тисяча гривень) до 21 501 000 грн. (двадцять один мільйон п`ятсот одна тисяча гривень) за рахунок внесення учасником товариства ОСОБА_3 наступного майна: 2) квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 260, 3 кв. м., житловою площею 177, 7 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 27.06.2014р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 394853980382. Загальна вартість квартири складає 19 500 000 грн. (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот тисяч гривень); - визнати недійсним пункт 1 акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Глобал Спорт Інвест» від 01.12.2014, в частині 1. учасник Товариства передав, а Товариство в особі ОСОБА_4 прийняло в якості внеску до Статутного капіталу Товариства квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 260,3 кв. м., житловою площею 177, 7 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 27.06.2014р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 394853980382. Загальна вартість квартири складає 19 500 000 грн. (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот тисяч гривень); - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) від 31.01.2015, винесене державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) від 31.01.2015; - визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ). Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 рокупозов задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) від 31.01.2015р., винесене державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) від 31.01.2015р., видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Оленою Ікарівною. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» в рівних частинах на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 12 191,60 грн. У жовтні 2022 року з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 рокув інтересах ОСОБА_1 , особи, яка не брала участь у справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси, звернувся адвокат Пінчук О.Г. В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що спір у даній справі має вочевидь штучний характер, ініційований та проведений між зацікавленими пов'язаними особами, з пропуском строків давності та з навмисним приховуванням від суду істотних доказів - з метою протиправного відчуження квартири у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інвестмент Солюшн» (керівником якого є позивач) на користь позивача та відповідача ОСОБА_3 . Вказує, що сторони по справі приховали від суду факт наявності укладеного між ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_6 ) і ОСОБА_3 шлюбного договору від 20.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г. за реєстровим номером №2245, відповідно до умов якого квартира, яка була придбана (набута) ОСОБА_3 27.06.2014 року та оформлена на його ім'я, є особистою власністю ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_3 та відповідач ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» (керівником якого є позивач), також приховали від суду факт наявності укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 угоди про партнерство від 23.02.2015 року, яка встановлювала особливості володіння, користування, розпорядження квартирю, а також здійснення ними управління ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн». Так, пунктом 1 Угоди про партнерство ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погодили, що сторони сплатили кошти в рівних частинах за наступне майно: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 260,3 кв.м., житлова площа 177,7 кв.м. Реєстраційний номер нерухомого майна 394853980382. Отже, умовами Угоди про партнерство ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визначили, що за квартиру вони сплатили кошти спільно в рівних частинах, а також встановили порядок управління квартирою, в тому числі розпорядження нею, через ТОВ «Глобал Спорт Інвест». Жоден з відповідачів у справі не заявив про застосування строків позовної давності, що на думку скаржника свідчить про їхню зацікавленість у прийнятті рішення на користь позивача та відповідача ОСОБА_3 . Вказує також на те, що відповідач 3, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І., відповідно до правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16, не є належним відповідачем у даній справі. Судом першої інстанції також не було враховано, що Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, починаючи з 01.05.2016 року не виконувало функцію державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і було ліквідоване. Скаржник зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 , які полягають у праві та реальній можливості отримувати дохід від здавання ТОВ «Глобал Спорт Інвест» (код ЄДРПОУ 37557455, поточне найменування ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн») квартири в оренду. Таким чином ОСОБА_1 назавжди втрачає право та інтерес на отримання доходу від здавання цим товариством квартири в оренду. Поряд із цим, право та інтерес на отримання доходу від здавання квартири в оренду передбачено пунктом 1.3.3 Угоди про партнерство та відповідним положенням статуту ТОВ «Глобал Спорт Інвест» щодо розподілу прибутку товариства. Вказує також, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , позбавивши його прав, свобод, інтересів та обов`язку щодо квартири, передбачених п. 1.3.6 Угоди про партнерство, відповідно до якого, встановлено обов`язок ОСОБА_3 і ОСОБА_1 попередньо запропонувати один одному можливість придбати частку у квартирі у випадку бажання відчужити свою частку у квартирі. За відсутності у ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» права власності на квартиру, ОСОБА_1 позбавлений права та обов`язку продати свою частку у квартирі на умовах п. 3.2. Угоди про партнерство. Як підсумок, вибуття квартири у ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» позбавило ОСОБА_1 права на продаж своєї частки, свободу вибору покупця з урахуванням переважного права ОСОБА_7 , свободу вибору ціни продажу своєї частки, інтересу продовжувати управляти квартирою на умовах Угоди про партнерство чи продати свою частку за найвищою ціною, обов'язку повідомити ОСОБА_3 про намір продати свою частку тощо. Законність і чинність Угоди про партнерство підтверджена постановою Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 910/12791/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лісовський С.В. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів скаржника. Зазначає, що подаючи апеляційну скаргу, апелянт не зазначив підстав для оскарження рішення суду першої інстанції і яким чином вказане рішення впливає на його права і обов'язки. В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Пінчук О.Г. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лісовський С.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, таке, що не впливає на права та інтереси скаржника. Відповідач ОСОБА_3 та представник ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись апеляційним судом у відповідності до положень процесуального законодавства. Так, судові повістки, які направлялись відповідачу ОСОБА_3 за адресою місця проживання, а ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» за адресою місцезнаходження, повернулись до апеляційного суду без вручення адресатам із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України). Відповідно до частин шостої - восьмої статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на вказане, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_3 та представника ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», які згідно з положеннями ст. 128 ЦПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, у редакції чинній на час звернення позивача із позовом). Частиною 1 статті 15 ЦК України (у редакції чинній на час звернення позивача із позовом) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України від 2024 року). Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Зокрема, вагомою підставою для втручання у принцип правової визначеності можуть бути підтверджені доказами обставини про те, що зазначене судове рішення порушує права, свободи, інтереси та/або обов`язки особи, яка не брала участі у цьому розгляді. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За приписами частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З матеріалів даної справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом за захистом порушеного права на спільне сумісне майно подружжя, обґрунтовуючи його тим, що її чоловік, відповідач ОСОБА_3 , без її згоди розпорядився нерухомим майном, передавши належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Глобал Спорт Інвест» (станом на сьогоднішній день - ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн»). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира була набута 27.06.2014 сторонами в шлюбі, тобто є об`єктом права спільної сумісної власності, 01.12.2014 р., відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог статті 65 СК України без згоди позивача вчинив правочин щодо розпорядження нею та фактично її відчужив, шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Глобал Спорт Інвест». З огляду на вказане, місцевий суд вважав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний № 19005450) від 31.01.2015р., яким право власності на квартиру зареєстровано за ТОВ «ГЛОБАЛ СПОРТ ІНВЕСТ»; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний № 32980925) від 31.01.2015р., видане державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь О.І.; визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Поряд із цим, зі змісту Шлюбного договору (далі - Договору), укладеного 20 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , який витребувано апеляційним судом за клопотанням представника скаржника - адвоката Пінчука О.Г., вбачається наступне. Вказаним Договором врегульовано майнові відносини та визначено майнові права та обов`язки Сторін, у тому числі їх відповідні права як батьків, визначено правовий режим майна, набутого кожним із них до реєстрації шлюбу та в зареєстрованому шлюбі, врегульовано порядок поділу майна у випадку розірвання шлюбу ( пункт 1.1 Договору) (а.с. 241-244 том 2) Відповідно до п. 2.3.1 Договору, майно, яке підлягає державній реєстрації (в тому числі квартири, будинки, будівлі, споруди, земельні ділянки, транспортні засоби тощо), що обуло набуте Сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі є особистою приватною власністю тієї сторони, на чиє ім'я воно було зареєстроване незалежно від того чи збільшилось воно істотно у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другої Сторони. Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК Українизакріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками. Статтею 92 СК України встановлено право на укладення шлюбного договору. Відповідно до частини першої статті 92 та частини першої статті 93 СК Українишлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям; шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу. Частинами другою, третьою та п`ятою статті 97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Аналізуючи зміст пункту 2.3.1. шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до якого сторони домовилися, що майно, яке підлягає державній реєстрації (в тому числі квартири, будинки, будівлі, споруди, земельні ділянки, транспортні засоби тощо), що було набуте Сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі є особистою приватною власністю тієї сторони, на чиє ім'я воно було зареєстроване, тобто на таке майно не поширюється положення статті 60 СК України, можна зробити висновок, що сторони цього договору визначили правовий режим майна, яке на момент укладання договору ще не було придбано та/або набуте будь-ким з них, погодивши між собою правовий режим майна, придбаного у шлюбі у майбутньому. Оскільки шлюбний договір є особливим способом урегулювання наявних між подружжям майнових відносин або майнових відносин, що можуть виникнути в майбутньому, засобом захисту майнових прав подружжя, а також засобом здійснення майнових обов`язків, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання. Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, особам надається право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки. Отже, принцип свободи договору відповідно до статті 6, частини першої статті 626, статті 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). У постанові від 05 березня 2025 року (справа № 362/1998/23, провадження № 61-6092св24) Верховний Суд вказав, що «сторони шлюбного договору можуть домовитися, що: майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності; режим спільності майна (стаття 60 СК України) може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності. Сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно)". Таким чином, цивільне законодавство надає можливість сторонам шлюбного договору повністю виключити можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. З огляду на вказане, оскільки квартира АДРЕСА_1 була набута відповідачем ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі та зареєстрована на його ім'я, то за умовами пункту 2.3.1 Шлюбного договору, квартира є його особистою приватною власністю. У суді першої інстанції під час розгляду даної справи сторони приховали від суду факт наявності укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шлюбного договору, у зв`язку із чим районний суд неповно встановив обставини по справі та ухвалив неправильне по суті рішення. Щодо вирішення питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 908/2116/18 дійшов висновку про те, що судове рішення, оскаржене незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо з мотивувальної частини рішення вбачаються висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) дійшла подібного за змістом висновку щодо застосування норм процесуального права у випадках розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яка подана особою, яка не брала участі у справі. З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що 23 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (надалі - Сторона-2) та ОСОБА_3 (надалі - Сторона-1) укладено угоду про партнерство (надалі - Угода), в якій сторони, враховуючи тривалий досвід співпраці та спільне підприємство, проекти, бізнес в Україні та оскільки правовий статус, такий як володіння частками в компаніях, їх розмір, право власності на нерухомість, станом на дату укладення Угоди не завжди відображають реальну частку платежів сторін, а також розподіл ризику та зобов`язань між ними. Відповідно до пункту 1.1.1 Угоди, Сторони сплатили кошти в рівних частинах за наступне нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 260,3 кв.м., житлова площа 177,7 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 394853980382; - машино-місце (підвал І), за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна: 276097980000. Згідно пункту 1.2.1 Угоди, Сторони погодилися зробити свій внесок у вигляді Офісу, вказаного в п. 1.1 цієї Угоди, до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спорт Інвест», ідентифікаційний номер 37557455, зареєстрованого в Україні. Право власності та контроль за діяльністю Компанії «Глобал Спорт Інвест» здійснюється сторонами в рівних частинах (50/50). Сторона-1 призначається директором Компанії і несе відповідальність за належне управління нею. Відповідно до пункту 1.3.3, 1.3.4 Угоди, у випадку оренди будь-якої квартири чи офісу прибуток розподіляється між Сторонами рівними частками (50/50).У разі продажу Квартири Сторони розподіляють прибуток від її продажу порівну (50/50) незалежно від того, кому належить право власності, якщо інше конкретно не визначено Сторонами. У разі розподілу прибутку від продажу Квартири право власності на іншу Квартиру, що залишилася, розподіляється рівними частинами (50/50) між двома Сторонами, якщо інше конкретно не встановлено Сторонами. Відповідно до пунктів 1.3.5, 1.3.6 Угоди сторони домовилися, що управління офісом та машино-місцем за адресою: АДРЕСА_4 , буде здійснюватися Стороною-1 у якості директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест". Сторона-1 не має права укладати будь-які угоди щодо офісів без письмової згоди Сторони-2. Така згода може бути надана в порядку, визначеному в статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест". У випадку, якщо одна із сторін вирішить продати свою частку в офісах чи машино-місці, вона спочатку повинна запропонувати другій стороні придбати їх за ціною, запропонованою потенційним покупцем, або якщо інша сторона не погодиться за ринковою ціною. Продаж офісів та/або машино-місця однією стороною іншій стороні або третій стороні може розглядатися як передача акцій в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест" або як продаж від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест". Згідно з пунктом 3.2 Угоди у випадку, якщо будь-яка cторона хотіла б продати свою частку, частину нерухомості, інший актив, що є предметом цієї угоди про партнерство (надалі - актив), вона спочатку повинна запропонувати другій стороні придбати їх за ціною, запропонованою третьою стороною (переважне право покупки). Процедура відмови або прийняття та надання оцінки у разі незгоди є наступною: якщо протягом одного календарного місяця сторона не оскаржила запропоновану ціну і не прийняла пропозицію придбати актив за запропонованою ціною, вважається, що сторона, якій запропоновано актив, відмовляється купувати його, і угода може бути укладена стороною, яка пропонує актив, з третьою стороною; якщо сторона, якій запропоновано актив, не погоджується з тим, шо ціна є справедливою, і має намір купити актив за ринковою ціною, вона має право зробити оцінку у порядку визначення ринкової ціни, визначеному вище. Таку оцінку слід проводити не пізніше календарного місяця з моменту отримання пропозиції від іншої сторони. Після оцінки однією із сторін інша сторона має один календарний місяць з дати отримання результатів оцінки для відповіді. Стосовно цього: а) якщо сторона, якій запропоновано актив, не надала відповідь, вважається, що сторона, яка пропонує актив, може укласти угоду з третьою стороною; б) якщо сторона, яка пропонує актив, не надала відповідь стосовно оцінки, вважається, що сторона, яка пропонує актив, погодилася з оцінкою, наданою стороною, якій запропоновано актив, і повинна укласти угоду зі стороною, якій запропоновано актив за ринковою ціною, визначеною оцінкою; с) у разі, якщо сторона, якій запропоновано актив, уникає укладання угоди протягом одного календарного місяця після відповіді сторони, яка пропонує актив (або закінчився термін, на який ця відповідь буде надана), сторона, яка пропонує актив, може укласти угоду з третьою стороною за ціною, запропонованою такою третьою стороною. Відповідно до пункту 3.4 Угоди Сторона-1 повинна повідомити Сторону-2 про всі види діяльності та істотні факти (тобто ті, які можуть якимось чином вплинути на бізнес чи право власності на майно) стосовно офісу, квартир та проекту альтернативної енергетики. Сторона-1 повинна направляти Стороні-2 звіт кожного календарного місяця (або частіше у випадку виникнення непередбачених обставин) електронною поштою. Звіт повинен містити копії квитанцій, інші платіжні документи (особливо, що стосується платежів за квартири), копії укладених суттєвих правочинів. Отже, умовами Угоди про партнерство її Сторонами визначено, що за Квартиру вони сплатили кошти в рівних частинах, встановили порядок управління Квартирою, у тому числі і розпорядження нею, через ТОВ «Глобал Спорт Інвест». В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що про Угоду про партнерство сторони у даній справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн» (попередня назва «Глобал Спорт Інвест») були обізнані, оскільки ОСОБА_2 з 02.08.2018 року і дотепер є керівником ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн». Крім того, зазначені особи також приймали участь у справі №910/12791/19 за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвестмент Солюшн", ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та відновлення інформації про учасника. Так, як вбачається із доданих до апеляційної скарги матеріалів, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/12791/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест", прийнятих 26.01.2018 по другому та третьому питаннях порядку денного щодо відчуження частки ОСОБА_1 та зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест", оформлених протоколом загальних зборів учасників № 1/18; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в розмірі 50% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спорт Інвест", укладений 26.01.2018 між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла ОСОБА_10 , та ОСОБА_3 ; скасовано реєстраційну дію № 16731050007007744 від 30.01.2018, проведену реєстратором Виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області Самчук Оленою Андріївною, пов`язану із реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників). В іншій частині позову відмовлено. З указаного можна зробити висновок, що укладенням Угоди про партнерство ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнали та погодили порядок управління спірною квартирою, у тому числі отримання доходів та розпорядження нею. Таким чином, оскаржуваним судовим рішенням, яким визнано спірну квартиру спільним сумісним майном подружжя та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», фактично вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 , які випливають із умов Угоди про партнерство та полягають в праві управління, можливості отримувати свою частину доходу від здавання нерухомого майна (спірної квартири) в оренду, переважного права придбати частку у квартирі, а також права продажу своєї частки на найбільш сприятливих для нього умовах. Отже, вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим в порушення вимог, передбачених ст. ст. 12 і 13 ЦПК України вирішив питання про права та обов`язки осіб не залучених до участі у справі. Відповідно до положень пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження, так як спірна квартира АДРЕСА_1 за умовами Шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20.06.2014 року, не є спільним сумісним майном подружжя, апеляційний суд відмовляє у його задоволенні,як у недоведеному та необґрунтованому. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пінчука Олександра Григоровича - задовольнити. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ «Глобал Інвестмент Солюшн», Державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рябоконь Олени Ікарівни про визнання недійсним правочинів, скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та визнання права спільної сумісної власності на квартиру - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 30 травня 2025 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Слюсар Т.А.