Постанова 4813 № 523/13734/24

Номер провадження: 22-ц/813/3778/25 Справа № 523/13734/24 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за поданням Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Аліної С.С. 29 листопада 2024 року у м. Одеса, - встановила: У серпні 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшло подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_2 та призначення недієздатному ОСОБА_3 опікуна - ОСОБА_1 . Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2009 року визнаний недієздатним (справа №2-0-316/09). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 року опікуном недієздатного ОСОБА_3 було призначено сестру, ОСОБА_4 (№2-0-331 2009 рік). 24.05.2024 року ОСОБА_5 звернулася до органу опіки та піклування із заявою про зняття з неї обов`язки опікуна у зв`язку із переїздом разом з сім`єю на постійне місце проживання до іншої країни. Опіку над недієздатним має намір встановити ОСОБА_1 , який є братом недієздатного ОСОБА_3 . Відповідно до характеристики ЖБК «Суворовський -7», ОСОБА_6 дбає про соціальний захист брата, допомагає йому по домогосподарству. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року у задоволенні подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна було відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, не дослідивши належним чином обставини справи, які мають значення для її вирішення, фактично позбавив недієздатного ОСОБА_3 можливості мати опікуна з метою забезпечення його особистих немайнових та майнових прав, які він не може здійснювати самостійно за станом здоров`я. Сторони про розгляд справи на 13.05.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 та його представник. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2009 року визнаний недієздатним (справа №2-0-316/09) (а.с. 23). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 року по цивільній справі №2-0-331 подання органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, зацікавлена особа ОСОБА_7 , було задоволено. Призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24). 24.05.2024 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до органу опіки та піклування про зняття з неї обов`язки опікуна у зв`язку із переїздом з сім`єю на постійне місце проживання до іншої країни (а.с. 4), разом з цим, опіку над недієздатним має намір встановити брат недієздатного ОСОБА_1 відповідно до його заяви від 25.04.2024 року (а.с. 3). Відмовляючи у задоволенні подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про звільнення від обов`язків опікуна, та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав суду письмових доказів в обґрунтування заявлених вимог. Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду безпідставним, виходячи з наступного. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 року в справі №554/4741/19, від 18.04.2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року в справі №209/3085/20). Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (ч. 4 ст. 4 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 року в справі №676/47/21). Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, ст. 660 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі №619/1908/23). Відповідно до Основного Закону України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 21, ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 29, ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права. Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Відповідно до ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України). Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 60 ЦК України). Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (ст. 66 ЦК України). Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (ч. 1 ст. 75 ЦК України). За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (ч. 3 ст. 75 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 25.09.2024 року у справі №163/1251/22 (провадження N 61-7647св24) зроблено висновок про те, що законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання ним своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту. У постанові Верховного Суду від 21.08.2024 року в справі №344/4557/23 (провадження N 61-2548св24) зазначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч. 1-3 ст. 41 ЦК України). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України). Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Особі може бути призначений один чи кілька опікунів (ч. 1 ст. 60, ч. 5 ст. 63 ЦК України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.2009 року у справі №2-0-316/09 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2010 року у цивільній справі №2-0-331 подання органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради було задоволено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно ст. 67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Отже, інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування. Згідно з ч. 3 ст. 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу (ч. 2 ст. 300 ЦПК України). Згідно з п. 1.1, 1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила), опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станам здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Згідно із п. 1.7 Правил, органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації: вирішують питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов`язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами; вирішують згідно з чинним законодавством питання щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням); розглядають спори, пов`язані з вихованням неповнолітніх дітей; розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вирішують питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла; вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; охороняють та зберігають житло і майно підопічних і визнаних безвісно відсутніми; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування. Відповідно до п. 2.4 Правил, опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. У даному випадку колегія суддів враховує, що 24.05.2024 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до органу опіки та піклування про зняття з неї обов`язків опікуна у зв`язку з сімейними обставинами, такими як народження трьох дітей та переїздом з сім`єю на постійне місце проживання до іншої країни - ОАЕ. Таким чином, неможливість виконання ОСОБА_5 своїх обов`язків опікуна обумовлена об`єктивними обставинами та доведена належними доказами, оскільки факт її переїзду на постійне місце проживання у ОАЕ вочевидь свідчить про неможливість надання ОСОБА_5 будь-якої допомоги недієздатному брату, для якого ця допомога є життєво необхідною. Отже, встановивши неможливість виконання опікуном ОСОБА_5 своїх обов`язків, внаслідок чого відбувається порушення прав підопічного, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог. З матеріалів справи вбачається, що опіку над недієздатним має намір встановити ОСОБА_1 ОСОБА_1 , згідно виписки з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичним підприємцем, має постійний дохід, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка йому належить на праві приватної власності, медичних протипоказань щодо призначення опікуном не має, з обов`язками опікуна ознайомлений. За недієздатним братом ОСОБА_8 , який проживає по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 здійснює догляд. Згідно характеристики ЖБК «Суворовський -7», ОСОБА_6 дбає про соціальний захист брата, допомагає йому по домогосподарству. Безпідставними при цьому є доводи суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є не належною зацікавленою особою по справі, оскільки з подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вбачається, що орган опіки та піклування просить звільнити від обов`язків опікуна ОСОБА_2 , та призначити недієздатному ОСОБА_3 в якості опікуна саме ОСОБА_1 . Таким чином, встановивши неможливість виконання опікуном ОСОБА_2 своїх обов`язків, наслідком чого є порушення прав недієздатного підопічного, та можливість покладення таких обов`язків на ОСОБА_1 , колегія суддів доходить висновку про задоволення заявлених Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради вимог. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку із чим рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_2 та призначення недієздатному ОСОБА_3 опікуна - ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2024 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Подання Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна - задовольнити. Звільнити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від обов`язків опікуна недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 02 червня 2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе