Постанова 4801 № 127/40907/24

Справа № 127/40907/24 Провадження № 22-ц/801/1271/2025 Категорія: 31 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 рокуСправа № 127/40907/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Ліліана Олександрівна, служба у справах дітей Вінницької міської ради, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Сичука М. М. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті постановлення ухвали, - в с т а н о в и в : В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Л. О., служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання недійсним договору дарування 2/3 частки квартири. 07 квітня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Семенюк І. В. звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про зупинення провадження у справі, мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , а тому просить зупинити провадження у справі для залучення правонаступників. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступника. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , на даний час в матеріалах справи відсутні докази та інформація про те, що після смерті позивачки встановлено коло спадкоємців, які мають намір прийняти спадщину після її смерті та можуть бути правонаступниками померлої позивачки. Підставою для заміни сторони, тобто, процесуального правонаступника, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Верховним судом надано тлумачення нормам статті 755 ЦК України у співвідношенні зі статтею 55 ЦПК України та надано оцінку щодо можливості правонаступництва у разі смерті одного зі сторін договірних відносин, які виникли у зв`язку з укладенням договору дарування, за результатами яких Верховний Суд визнав, що правонаступництво у таких правовідносинах допускається. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Левицьку-Корчун В. І., 26 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про закриття провадження у справі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що цивільна справа на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України підлягає закриттю, оскільки мотиви позову стосуються виключно прав та інтересів позивачки ОСОБА_1 та не допускають правонаступництва. Після смерті позивачки фактично спір між сторонами перестав існувати, а суд позбавлений можливості встановити реальні обставини, що існували між позивачкою та відповідачкою саме на час укладення ними оспорюваного договору дарування. Верховний суд неодноразово зазначав, що зміна рішення дарувальника або ставлення до його наслідків після укладення таких правочинів, зміна стосунків з обдарованим не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивачки станом на момент укладення оспорюваного правочину. Підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент їх укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладених правочинів, що виникли після моменту укладення, не впливають на їх дійсність. Відповідачка у цій справі ОСОБА_3 (внучка позивачки) є і одною із правонаступників за законом позивачки, що в подальшому призведе до поєднання у цій справі позивачки та відповідачки в одній особі. Інші онуки позивачки, які можуть бути її правонаступниками за законом, не можуть стверджувати про недійсність договору дарування із підстав, що зазначені у позові, оскільки не можуть володіти інформацією про обставини, що мали місце між позивачкою та відповідачкою на час укладення оспорюваного правочину. Учасники справи у встановлений законом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виснує, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). У пункті 1 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Провадження у справі зупиняється у такому випадку до залучення до участі у справі правонаступника (пункті 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 вказано, що «суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належить до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи в суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами». Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що позивачка просила визнати недійсним договір дарування від 16 травня 2023 року укладений між нею та ОСОБА_2 2/3 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав помилки в його правовій природі, що відбулась під впливом тяжких обставин. З наданої представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Семенюком І. В. копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 березня 2025 року, вбачається що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с. 97). За таких обставин, суд першої інстанції вірно виснував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, вони не пов`язані лише з особою позивачки, оскільки вирішується спір щодо нерухомого майна, яке в подальшому може перейти в спадкову масу, відтак суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для зупинення провадження з метою залучення до участі у справі правонаступника позивачки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що у суду першої інстанції були підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана її представником адвокатом Левицькою-Корчун В. І., не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_2 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною, залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року залишити без задоволення. Судові витрати ОСОБА_2 , понесені в ході апеляційного розгляду, залишити за нею. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 02 червня 2025 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. В. Ковальчук О. С. Панасюк