Постанова 4805 № 279/4804/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/4804/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С. за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/4804/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростень Житомирської області, в с т а н о в и в : У липні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором №473429-КС-001 про надання кредиту від 26.08.2023, що становить 125 941,72 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 29 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 92 591,72 грн.; суми прострочених платежів за комісією 4 350,00 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 26.08.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №473429-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Вказує, що відповідно до п.1 кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та правилами про надання грошових коштів у кредит. Стверджує, що згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14918207 процентів за кожен день користування кредитом. Зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 29 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника 4441-ХХХХ-ХХХХ-0513. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 22.07.2024 має заборгованість за договором №473429-КС-001 про надання кредиту в розмірі 125 941,72 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 29 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 92 591,72 грн.; суми прострочених платежів за комісією 4 350,00 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №473429-КС-001 від 26.08.2023 в сумі 125 941,72 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 29 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 92 591,72 грн., суми прострочених платежів за комісією 4 350,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» понесені судові витрати в сумі 2 422,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що спірні кредитні кошти були отримані третіми особами шахрайським способом, шляхом отримання паспортних даних ОСОБА_1 із застосуванням «фішингової» схеми. Зазначає, що 26.08.2023 ОСОБА_1 в мережі інтернет знайшла оголошення про роботу та перейшла за посиланням. В месенджері Telegram їй було запропоновано високооплачувану роботу, для чого потрібно було пройти ідентифікацію, скинути фото документів: паспорту та ідентифікаційного коду, а також фото, тримаючи документи в руках. Також необхідно було надати номер карти будь-якого банку. Після цього співрозмовник не відповідав. У той же день невстановленими третіми особами було підписано за допомогою підтвердження смс-коду кредитний договір з ТОВ «Бізнес Позика» на суму 29 000 грн. Про те, що її карту використали для отримання шахрайським шляхом кредиту ОСОБА_1 дізналася після ознайомлення зі справою в суді. Зателефонувавши 30.09.2024 на гарячу лінію Монобанк (АТ «Універсал Банк») ОСОБА_1 дізналася, що на її карту було зараховано 26.08.2023 кредитні кошти в сумі 29 000 грн., які одразу ж були перераховані невстановленими третіми особами на 3 різні рахунки. Також 30.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області із заявою про кримінальне правопорушення за фактом незаконного заволодіння кредитними коштами шахрайським способом. Вважає, що вказане вище доводить, що відповідач своїми усвідомленими діями не сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 26.08.2023 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №473429-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14918207, фіксована; комісія за надання кредиту 4 350,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту 29 000 грн.; термін дії договору - до 10.02.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 75 360,00 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка 9 140,13 процентів. Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-3794. Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 26.08.2023, ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Згідно із візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №473429-КС-001 від 26.08.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, 26.08.2023 клієнт зайшла в особистий кабінет, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та акцептувала кредитний договір шляхом його підписання. Відповідно до анкети клієнта від 22.07.2024 ОСОБА_1 , зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 29 000 грн., дату отримання кредиту 26.08.2023, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів 4441-ХХХХ-ХХХХ-0513. Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» БТ/6797 від 01.11.2024 банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомлено: на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_1 . Випискою по банківській карті ОСОБА_1 , а саме 4441-ХХХХ-ХХХХ-0513 за період з 26.08.2023 по 26.08.2023 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 29 000 грн. Також інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №966/07 від 29.07.2024 підтверджено здійснення ТОВ «Бізнес Позика» переказу коштів на картку ОСОБА_1 , 26.08.2023 на суму 29 000 грн на картку 4441-ХХХХ-ХХХХ-0513, номер транзакції: 39307-47029-77844. Згідно розрахунку заборгованості станом на 22 липня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 125 941,72 грн., що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 29 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 92 591,72 грн., суми прострочених платежів за комісією 4 350,00 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено перерахування кредитних коштів на підставі укладено договору. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними з метою подальшого укладення договору. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до кредитодавця зі зверненнями про неотримання кредитних коштів. Відповідачем не надано жодного переконливого доказу, що спірні операції були здійснені третіми особами з використанням її авторизаційних даних. Суду й не надано доказів того, що кошти не були зараховані на банківський рахунок відповідачки. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20. Встановлено, що 26.08.2023 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №473429-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 29 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,14918207, фіксована; комісія за надання кредиту 4 350,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту 29 000 грн.; термін дії договору - до 10.02.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 75 360,00 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка 9 140,13 процентів. Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-3794. На підтвердження позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» надало суду копію зазначеного вище договору №473429-КС-001 про надання кредиту від 26.08.2023. Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання кредиту між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика». За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. У справі, що переглядається встановлено, що відповідач уклала із ТОВ «Бізнес Позика» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3794), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У пункті 3.2 договору №473429-КС-001 про надання кредиту від 26.08.2023 сторони домовились, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та додатку №1 до договору (п.3.2 договору). У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховується відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору (п. 3.3. договору). Сторони домовились у п.3.2.2 договору, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку№1 до договору та до закінчення терміну дії договору. Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень графіку платежів визначеного п.3 договору, дійсно йому треба було б сплатити проценти за користування кредитом в сумі 42 010,00 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховуються кожного дня відсотки в розмірі 1,14918207%, зменшується. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 станом на 22 липня 2024 року має заборгованість, яка становить 125 941,72 грн., що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 29 000 грн., суми прострочених платежів по процентах 92 591,72 грн., суми прострочених платежів за комісією 4 350,00 грн. Також, із надано розрахунку заборгованості слідує, що позичальник у період з 26.08.2023 по 10.02.2024 жодних платежів по погашенню тіла кредиту, відсотків та комісії не здійснювала. Колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, а тому враховуючи встановлені вище обставини справи, прийнятий колегією суддів як належний і достовірний доказ. У свою чергу ОСОБА_1 не спростувала розмір заборгованості за кредитним договором, що нарахована в межах строку дії кредитного договору, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та останньою не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Доводи апеляційної скарги про те, що спірні кредитні кошти були отримані третіми особами шахрайським способом, шляхом отримання паспортних даних із застосуванням «фішингової» схеми є безпідставними, оскільки будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 , як і незаконності заволодінням її персональними даними з метою подальшого укладення договору матеріали справи не містять. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19). Натомість, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обставини на які вона посилалася в апеляційній скарзі. Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи по суті, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 02 червня 2025 року. Головуючий Судді