Постанова 4818 № 641/1804/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/1804/24 Номер провадження 22-ц/818/2077/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року в складі судді Боговського Д.Є. по справі № 641/1804/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року Акціонерне товариств «Універсал банк» (далі АТ «Універсал банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні Банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки Банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці, починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www.monobank.ua/terms/. Витяг з Умов та Тарифи за карткою «Monobank» встановлюють всі умови та правила надання такого кредиту. 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 грудня 2018 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 30 000 грн, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка НОМЕР_1 . Станом на 30 березня 2023 року ОСОБА_1 прострочила зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язання, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30 березня 2023 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості, яке було залишено позичальником без задоволення, у зв`язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 28 квітня 2023 року став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості відповідачки перед АТ «Універсал Банк» за договором від 06 грудня 2018 року станом на 15 січня 2024 року становить 32118,31 грн, з них: 32118,31 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн - заборгованості за пенею; 0,00 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Універсал банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати. 06 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила позовні вимоги залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення ними згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі, наявність і розмір заборгованості щодо повернення кредитних коштів Вказувала, що нею не було погоджено умови кредитування, оскільки умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, та Паспорт споживчого кредиту вона не підписувала. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року в розмірі 32118,31 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послу сторонами погоджено умови кредитування, проте відповідачка належним чином не виконувала умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої ОСОБА_1 не спростовано, а тому наявні підстави для її стягнення у судовому порядку. На вказане судове рішення 27 січня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована недоведеністю позовних вимог з підстав, викладених у постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Вказувала, що АТ «Універсал Банк» подано деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку з порушенням вимог процесуального закону, у зв`язку з чим вказаний документ має бути виключений з числа доказів та не досліджуватись судом. Позивач не обґрунтував неможливості подання разом з позовною заявою доказів, доданих до відповіді на відзив; не зазначив причин, з яких ці докази не подані у встановлений законом строк. Виписка про рух коштів по картковому рахунку перебувала у розпорядженні Банку та позивач, який як юридична особа, має фахівця в галузі права, був обізнаний про наслідки несвоєчасного подання доказів. Вона багаторазово заявляла клопотання про виключення вказаних документів з числа доказів, проте зазначені клопотання було проігноровано судом першої інстанції. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком в позовній заяві, а тому не є належним доказом існування боргу. Вказувала, що нею не погоджено умови кредитування, оскільки на наданих банком Умовах обслуговування рахунків фізичної особи та паспорт Споживчого кредиту її підпис відсутній. Анкету підписано 06 грудня 2018 року, а Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank надані суду в редакції від 24 листопада 2021 року, у зв`язку з чим вони також не є доказом погодження умов кредитування. Анкета-заява містить лише її паспортні та анкетні дані водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, розмір та умови сплати процентів за користування кредитними коштами, тощо. 24 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» АТ «Універсал Банк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що договір між сторонами укладено в встановлений законом спосіб, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід`ємною складовою Договору, а тому підлягає виконанню. Відповідачем не заперечується, що вона є клієнтом АТ «Універсал Банк», на її ім`я відкрито рахунок, видана платіжна картка та вона активно користувалась банківськими послугами проєкту «Monobank».Часткова сплата боржником або з її згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання нею боргу, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладений в постанові від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц. Підписуючи Анкету-заяву, Клієнт погодився що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг та підтвердив ознайомленням з ними. Всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ. Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, ОСОБА_1 була ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) -2118,31 грн. Сама ж заборгованість складає 32118,31 грн. та складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці). Овердрафт (англ. overdraft, дослівно «перевитрата на рахунку») це поновлювана форма кредитування, яка дає змогу клієнтові банку знімати гроші зі свого банківського рахунку чи картки, перевищуючи їхній баланс, тобто залазити в мінус. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, неустойці. При цьому, Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого. Судом встановлено, що 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої їй відкрито поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 (а.с. 11). У анкеті-заяві зазначено, що відповідачкою погоджено, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язалася виконувати його умови. За пунктом 6 анкеті-заяви позичальник просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Також відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Відповідно до п.11 вказаної анкети, відповідачка просила усе листування стосовно Договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідачки, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 15 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 32118,31 грн, з яких 32118,31 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн - заборгованості за пенею; 0,00 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання (а. с. 7-10). Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обґрунтовуючи позов АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення. Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг відповідачкою не підписані (а.с.12-26), а тому з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Крім того, до позовної заяви додано Умови і правила надання банківських послуг в редакції, яка набула чинності з 27 листопада 2021 року, тобто після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06 грудня 2018 року, а тому ці Умови і правила надання банківських послуг у будь-якому випадку не можна вважати складовою договору, укладеного між сторонами у справі. Також, відповідно до висновків, викладених У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається з виписки по картці від 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 активно користувалася карткою, проводила нею розрахунки, та поповнювала картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту нею не подавалось. Проте, відповідно до виписки по картці, позивач нараховував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких позивач не довів перед судом, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідачки за Договором складає лише різницю між фактично отриманими коштами та загальну суму фактично внесених коштів на рахунок. Із виписки по картці вбачається, що за період 06 грудня 2018 року по 15 січня 2024 року ОСОБА_1 було внесено 204 989,80 грн, витрачено 237 108,11 грн, баланс на дату складання становив (- 4518,31 грн). Між тим, відповідно до вказаної виписки, наведена Банком сума витрат у розмірі 237 108,11 грн складається як із видатків, що були здійснені відповідачем під час користування карткою (оплата товарів та послуг), так із списаних відсотків за користування кредитом у розмірі 30280,76 грн. Таким чином, збільшення заборгованості за кредитом, окрім використання кредитних коштів, обумовлювалось також нарахуванням відсотків, які погоджені сторонами не було, а тому вони підлягають вирахуванню з витрат за картковим рахунком. Отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь Банку становить 2742,50 грн (237 108,11 - 204 989,80 30280,76). Доводи відповідачки про відсутність підстав для прийняття до розгляду довідки про рух коштів, що була долучена до відповіді на відзив, судова колегія не приймає до уваги з огляду на таке. У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно ст.179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами 3 - 5 статті 178 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Отже, позивач скористався передбаченим цивільним законодавством правом надати відповідні заперечення та докази на спростування доводів відповідачки про невикористання нею кредитних коштів, а тому судом першої інстанції обґрунтовано враховано долучено ці документи. Щодо заперечень ОСОБА_1 про подання відзиву особою без повноважень, оскільки матеріали справи не містять довіреності на його ім`я, то вони є необґрунтованими. Відповідно до частин 1, 3 статті 58 ЦПК України с сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Матеріали справи свідчать Македон О.А. здійснює представництво інтересів АТ «Універсал Банк» на підставі трудового договору від 01 жовтня 2023 року, тобто в порядку самопредставництва юридичної особи, що відповідає вищевказаним вимогам закону. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з 32118,31 грн до 2742,50 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При звернення до суду з позовом АТ «Універсал Банк» сплачено 3028 грн (а.с. 1) Зважаючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме 8,54% (2742,50/32118,31х100%), Банку має бути компенсовано 8,54% х 3028 = 258,59 грн. ОСОБА_1 сплачено 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги ( а. с.136). Оскільки апеляційну скаргу задоволено на 91,46%, на користь відповідачки має бути стягнуто 4154,11 грн судового збору. Отже, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4154,11- 258,59 = 3895,52 грн витрат на сплату судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року змінити. Зменшити розмір заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 грудня 2018 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» з 32118,31 грн до 2742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн 50 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54-19, код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 3895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 52 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина