Постанова Харківський апеляційний суд № 404/11082/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 404/11082/23 Номер провадження 22-ц/818/193/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року в складі судді Губської Я.В. у справі № 404/11082/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 02 січня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8682938, за яким остання отримала у борг 9000 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків, обумовлених договором. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 17628,26 грн, яка складається з: 8144,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2736,30 грн - заборгованість за процентами; 4072,00 грн. - заборгованість за процентами на прострочену позику; 596,04 грн - 3% річних; 2079,92 грн - інфляційні втрати. 10 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 10072020, відповідно до якого право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора переходить з моменту підписання ними Реєстру прав вимоги, у зв`язку з чим на підставі Реєстру прав вимоги № 108 від 27 жовтня 2020 року Товариство набуло право вимоги до ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 8682938 від 02 січня 2020 року у розмірі 17628,26 грн та судові витрати. 26 березня 2024 року ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено укладання нею договору позики з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також отримання кредитних коштів. Матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права вимоги до неї, оскільки на підтвердження заявлених вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» долучено формуляри документів, без їх належного заповнення, оформлення. В цих документах відсутні будь-які номери, дати, суми, посилання на договори, дані боржників, підписи та інші змістовні відомості правового характеру. Долучений реєстр прав вимоги № 108 від 27 жовтня 2020 року сформований штучно самостійно позивачем. Також, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заявлено до стягнення проценти за прострочення зобов`язання, які нараховані після закінчення самого строку кредитування. Заперечувала щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, оскільки їх нарахування здійснено на загальну суму заборгованості 14952,30 грн, яка включає в себе помилково нараховані проценти. Вказувала, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не співмірним. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 8682938 від 02 січня 2020 року в сумі 17628,26 грн, судовий збір в сумі 2481,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А.Р. про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики від 02 січня 2020 року № 8682938 укладено у спосіб визначений чинним законодавством України, що не спростовано відповідачкою, а тому, зважаючи, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитних договору, що призвело до утворення заборгованості, наявні підстави для стягнення боргу у судовому порядку. Також, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції вважав за необхідне компенсувати відповідачу 10000 грн витрат на правничу допомогу. 10 липня 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення та стягнути судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що нею не вчинювались дії щодо укладення договору в дистанційній та електронній формі, а також приймання (акцепту) умов будь-якого договору. Долучені до позову роздруківки договору позики і додатки до нього не є належними доказами, оскільки ці документи сформовані самостійно позивачем як зацікавленою особою, а відображені в них умови могли бути змінені та скориговані в односторонньому порядку. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не доведено факт надання та отримання нею будь-яких коштів від первинного кредитора за спірним договором. Матеріали справи не містять належним чином оформленого розрахункового (платіжного) документа чи первинного бухгалтерського документа, який би підтверджував факт видачі/перерахування коштів та/або здійснення господарської операції, та згідно якого можна було б достовірно встановити суму і дату грошового переказу, отримувача, банківський рахунок. Позивачем завлено вимоги про стягнення процентів за прострочення зобов`язання, які нараховані після закінчення самого строку кредитування, що суперечить закону та сталій судовій практиці. Розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань також проведено невірно, оскільки вони обтяжені надмірно нарахованими сумами й відсотками. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не набуло права вимоги до неї, у зв`язку з чим підстави для стягнення заборгованості відсутні. Долучений до позову витяг з реєстру прав вимог № 108 від 27 жовтня 2020 року сформований штучно та самостійно позивачем як заінтересованою особою. При цьому вказаний витяг підписано лише ТОВ «ФК «Профіт Капітал». З урахуванням конкретних обставин і складності даної справи, витрати на правничу допомогу є надмірними та завищеними, а тому підстави для їх стягнення відсутні. Документів, які би містили конкретний і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та підтверджував реальний обсяг цих робіт з погодинним відображенням товариством не надано. 19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Профіт Капітал» подано відзив, в якому товариство просило рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що Договір Позики № 8682938 укладено із дотриманням вимог чинного законодавства, при його укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. ОСОБА_1 на веб сайті: https://mycredit.ua/ заповнила Заявку, на підставі якої, з урахуванням даних, що зазначені в ній, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснило реєстрацію Заявника на сайті Товариства та оформило їй особистий кабінет. Відповідачці на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов одноразовий ідентифікатор відображений у реквізитах договору: 6LwPOFzR66, за допомогою якого відбулось укладення електронного договору. Без отримання листа на адресу електронну пошту, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір позики між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Також, вказаний договір укладено у електронній формі, а тому подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Кредитні кошти у сумі 9 000,00 грн зараховані на рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Оскільки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» не здійснює операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснювалися виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходили на картки клієнтів кошти для переказу, передбачено надходження від ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» загальних сум поповнення, а не окремих транзакцій. В зв`язку з цим виділити транзакції як окремі платежі у банківській виписці не є можливим. Документ наданий ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» є належним доказом, що підтверджує перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 та відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: - містить дату і місце складання документу, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Крім того, в подальшому Позичальником було частково виконано грошове зобов`язання на загальну суму 5679,00 грн, що свідчить про погодження нею умов договору Позики. ТОВ «ФК «Профіт Капітал», як кредитор, має повноваження на формування розрахунку заборгованості, а у самому розрахунку міститься інформація щодо математичного обрахунку заявлених позовних вимог. Доводи апелянта щодо нарахування відсотків поза межами кредитування є необґрунтованими, оскільки сторонами у п. 6.4 Правил надання грошових коштів у позику було погоджено, що проценти нараховуються до повного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за Договором Позичальником, проте не більше ніж 90 календарних днів невиконання зобов`язань. Кредитором було нараховано проценти на прострочену позику лише у період із 02 січня 2020 року по 08 березня 2020 року, що відповідає умовам Договору. У період із 27 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року позивачем заявлено про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, що не суперечить вимогам закону та усталеній судовій практиці. ТОВ «ФК «Профіт Капітал» є належним позивачем та кредитором, оскільки правомірно набуло право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 10072020 від 27 жовтня 2020 року. Відповідачем не обґрунтовано доводи щодо завищеної вартості правничої допомоги, а лише сама заява про неспівмірність витрат правничої допомоги не може бути підставою для їх зменшення. Розмір витрат на правову допомогу адвоката Мартиненка В.В. є обґрунтованими та підлягає відшкодуванню відповідачкою за результатами розгляду даної справи. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 02 січня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 8682938, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів з умовою сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,60% на день з розміром акційних процентів 0,80% в день. Також сторони погодили, що відсоткова ставка на прострочену позику становить 2,70% на день (а.с.7). Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором 6LwPOFzR66, який відправлено позичальником 02 січня 2021 року 16:33:54 на електронну пошту martel@ukr.net (а.с. 8) На виконання умов вищевказаного договору на карту НОМЕР_1 ОСОБА_1 02 січня 2020 року перераховано кошти у розмірі 9000 грн (а.с. 19, 20). 10 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ФК «Профіт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу за № 10072020, відповідно до якого сторони погодили, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений Договором спосіб (а. с. 25 - 28). 27 жовтня 2020 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підписано Реєстр прав вимоги № 108, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 8682938 від 02 січня 2020 року на суму 14952,30 грн, з яких: 8144,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2736,30 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими базовим процентами; 4072,00 грн - заборгованість за проценти на прострочену позику (а.с. 33, 187-188). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом за ОСОБА_1 станом на 08 березня 2020 року обліковується заборгованість у розмірі 14952,30 грн, з яких 8144 грн - за кредитом, 6808,30 - по відсоткам (а. с. 23). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини 6статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Зважаючи, що договір від 02 січня 2020 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладанні правочинів сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, за відсутності належних доказів виконання зобов`язань за спірними договорами судова колегія у цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Між тим, щодо суми стягнення судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. За змістом частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Як вбачається з матеріалів справи 02 січня 2020 року між сторонами договору було погоджено строк кредитування 30 днів (до 01 лютого 2020 року), розмір акційних процентів в день - 0,80%, базову процентну ставку - 1,6% на добу, загальну вартість позики з урахуванням процентів - 11180 грн. Між тим, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачці нараховано заборгованість у розмірі 14952,90 грн, з яких 8144 грн - основний борг; 6808,30 грн - заборгованість за відсотками, що нараховані за період з 02 січня 2020 року по 08 березня 2020 року, тобто, поза межами строку кредитування. Також, як вбачається з вказаного розрахунку, ОСОБА_1 нараховано проценти за ставкою 1,60 % відсотка. Однак, відповідно до умов договору позики сторонами було узгоджено вартість кредиту виходячи з ставки 0,80 % на день. Вказана відсоткова ставка також зазначена у паспорті позики, який складено у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування» та який погоджено відповідачкою. Щодо заперечень ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про те, що сторонами погоджено строк дії договору, вони є необгрунтованими з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». Як вбачається з матеріалів справи, Правила надання грошових коштів, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», якими передбачено продовження строку дії договору, відповідачкою не підписані, а тому з огляду на їх мінливий характер, такі Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання товариством додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. Зважаючи на відсутність підстав для нарахування відсотків після 01 лютого 2020 року, судова колегія вважає, що стягненню підлягає заборгованість у розмірі 11160 грн (загальна вартість позики з урахуванням процентів) грн - 6535 грн (кошти, що були внесені ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу = 4625 грн, що відповідає умовами кредитного договору. Виходячи з зазначеної суми, підлягають перерахуванню й штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, розмір яких становить: 3% річних - (3% х 485) х (4625 : 365) = 184,40 грн, інфляційні втрати: 4 625,00 x 1.15732940 ((101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100)) - 4 625,00 = 727,65 грн. Отже, загальний розмір заборгованості з урахуванням вимог статті 625 ЦК України становить 4625 + 184,40 + 727,65 = 5537,05 грн. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення суми, що підлягає стягненню з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» з 17628,26 грн до 5537,05 грн. Доводи ОСОБА_1 , що нею не було укладено спірній правочину є необґрунтованими. Доказів відсутності волевиявлення на укладання договорів відповідачем не надано, як і не спростовано факт отримання кредитним коштів. Відомості, що картковий рахунок, на який було здійснено переказ коштів, не належить ОСОБА_1 , також відсутні. Даних, що стосовно ОСОБА_1 було вчинено шахрайські дії та її персональні дані внесено сторонньою особою матеріали справи не містять. Заперечення відповідачки, що позивач не набув прав вимоги за цим договором спростовуються матеріалами справи. Реєстр прав вимоги № 108 від 27 жовтня 2020 року за Договором Факторингу від 10 липня 2022 року підписано відповідними сторонами та скріплені печатками цих юридичних осіб. Договір факторингу не визнано недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого. Матеріали справи свідчать, що 28 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатським бюро «Правовий Діалог» укладено Договір про надання правової допомоги № 28092021-1, за яким об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на достроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (а. с. 34-37). 12 вересня 2023 року сторонами складено акт №1 прийому передачі наданої правової допомоги, відповідно до якого Об`єднанням проведено консультації з клієнтом, здійснено вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду в кількості 10 позовних заяв відповідно до реєстру Боржників, серед яких ОСОБА_1 (а. с. 43) 14 вересня 2023 року на виконання умов договору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплачено 100000 грн (а. с. 45). Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом судова колегія вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1000 грн. При визначені розміру судових витрат суд враховує, що зазначена справа є типовою для фінансової установи, а тому покладення наведеної Товариством суми лише на одного відповідача не відповідає вимогам розумності та справедливості. Виключних обставин, що потребували такого значного часу (6 годин) на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При звернення до суду з позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплачено 2684 грн (а. с. 6). Зважаючи, що позовні вимоги Банку задоволено частково на 31,41 % (5537,05 /17628,26 х 100%), позивачу має бути компенсовано 2684 грн х 31,41 %= 843,04 грн судового збору. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 4026 грн судового збору (а. с. 152, 165). Оскільки апеляційна скарга було задоволено частково, а саме на 68,59 %, відповідачу має бути компенсовано 4026 грн х 68,59 % = 2761,43 грн. Отже, на підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1918,39 грн (2761, 43 - 843,04) витрат на сплату судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року змінити. Зменшити розмір заборгованості за договором позики № 8682938 від 02 січня 2020 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» з 17628,26 грн до 5537 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 05 коп., правничої допомоги з 10000 грн до 1000 (одна тисяча) грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн 39 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 02 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина