Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/438/25

Справа № 343/438/25 Провадження № 33/4808/415/25 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Білянського Н.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Білянського Н.С. на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605,60 гривень судового збору,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Правопорушення вчинено при таких обставинах. 03 березня 2025 року о 01.11 год., в м. Долина, на вул. Обліски, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2111340», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Білянський Н.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Зокрема, вказує, що у матеріалах справи, доданих до протоколу про адміністративне провадження. А саме у відеозаписах не зафіксовано рух транспортного засобу та особу, яка могла бути водієм цього транспортного засобу. Крім того, працівниками поліції не було наведено законних підстав зупинки транспортного засобу, а також не було звертання до водія щодо уточнення моменту та часу вживання алкогольних напоїв. ОСОБА_1 стверджує, що він не був водієм даного транспортного засобу. Звертає увагу, що судом не було надано оцінки доказів, а саме показань свідка ОСОБА_2 . Стверджує, що працівниками поліції не зазначено у протоколі за допомогою яких саме пристроїв велася відео зйомка під час спілкування із водієм ОСОБА_1 . Також, вказує, що дані відеозаписи є не безперервними та фрагментованими, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 . В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Білянського Н.С. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Білянського Н.С. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Білянський Н.С. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №260876 від 03.03.2025 року, ОСОБА_1 03.03.2025 року о 01 год. 11 хв., в м. Долина, вул. Обліски, керував транспортним засобом марки ВАЗ2111340, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 130 ч.1 КУпАП (а.с. 1). Протокол складений уповноваженою особою поліцейським ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Нудом М.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності від підпису відмовився. Разом з тим, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Долинському районному суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції. Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння та не надав змістовних пояснень стосовно обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та які вимагали від нього надати певні пояснення. Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи. До даного протоколу долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 2) До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Долинська БПЛ», складене 03.03.2025 року о 01.25 год. (а.с. 3), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Особу на огляд у заклад здоров`я не доставляли. До матеріалів справи також долучено: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 4-5), копія декларації про відповідність №2/23733900 вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів (а.с. 9), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 10). Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 11). Зокрема, відеозаписами зафіксовано (файл 0017199_17199320250303011102_0001) як на вимогу працівників поліції зупиняється транспортний засіб марки «ВАЗ-2111340», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з якого з боку пасажирської передньої двері виходить ОСОБА_1 до якого відразу підходить працівник поліції, оглядає салон автомобіля та встановлює, що за кермом транспортного засобу нікого не має та намагається встановити особу, яка керувала транспортним засобом. Зокрема, на задньому сидінні автомобіля перебуває п`ятеро осіб, двоє з яких в подальшому виходять з машини. Працівник поліції забирає ключі із замка запалювання у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить віддати йому ключі від транспортного засобу, який йому належить на праві власності. Під час розмови, ОСОБА_1 не надає техпаспорт на транспортний засіб та стверджує, що він його забув вдома у сумці, яка за зовнішнім виглядом схожа на ту, яку він помилково узяв із собою. В подальшому він надає страховий поліс та неодноразово наполягає на тому, щоб йому віддали ключі від автомобіля, стверджує, що він не керував транспортним засобом і перебував в автомобілі як пасажир. ОСОБА_1 неодноразово пропонують пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки вбачають в нього ознаки сп`яніння. Однак, останній продовжує стверджувати, що він не керував транспортним засобом та неодноразово в категоричній формі відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Під час розмови із працівником поліції, ОСОБА_1 повідомляв, що він вживав алкогольні напої, однак не був водієм. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його дії будуть розцінені як уникання від адміністративної відповідальності, а тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушенням п. 2.5 ПДР. Працівники поліції повідомили, що суд буде відбуватися в м. Долина, після чого ОСОБА_1 сказав, що хоче побачити відео фіксацію ,що саме він був за кермом даного транспортного засобу. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що він раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, однак минулого разу він дійсно перебував за кермом транспортного засобу. Під час розмови ОСОБА_1 кілька разів повторив, що він не був за кермом, що був інший хлопець, однак останній втік із місця зупинки ТЗ, він його знає, але називати не буде. Далі йому були роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП. (файл 0017199_17199320250303012603_0002) ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також постанова, за те, що водій керував транспортним засобом без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На прохання ОСОБА_1 надати документи на транспортний засіб, працівник поліції, що оскільки він не має на даний транспортний засіб документів, то транспортний засіб буде доставлено на арешт майданчик м. Калуш. Під час розмови ОСОБА_1 неодноразово повідомив, що він не був за кермом даного транспортного засобу, що працівник поліції мали побачити, хто залишив місця водія. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що за кермом був його товариш, який втік з місця події, також наголошував на тому, щоб із руля зняли відбитки пальців. Далі ОСОБА_1 розмовляючи із кимось (по телефону) повідомив, що через те що цей товариш втік, протокол складають саме на нього, однак він не їхав за кермом, хоч це і його машина. На вимогу працівника поліції водій відмовлявся назвати прізвище, ім`я та по-батькові товариша, який був за кермом. Далі працівник поліції направився до службового транспортного засобу для складання адміністративних матеріалів. (файл 0017199_17199320250303014103_0003) працівник поліції складає адміністративні матеріали, під час цього ОСОБА_1 підходить до працівників поліції і повідомляє, що транспортним засобом керував ОСОБА_3 (файл 0017199_17199320250303015603_0004) ОСОБА_1 повторно повідомляє, що він не керував транспортним засобом, а керував інший хлопець, який спочатку хотів пересісти назад, коли їх зупинила поліція, а потім втік із місця події. (05:30) ОСОБА_1 вказує, що за кермом був ОСОБА_3 , який раніше їздив на мотоциклі. Згодом ОСОБА_1 ознайомлють зі складеним актом огляду, від підпису про ознайомлення він відмовляється, стверджуючи, що він не був за кермом, далі ознайомлюють зі складеним протоколом, роз`яснюють права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, далі повідомили, що суд відбудеться в м. Долина. (файл YHVI709) зафіксовано рух транспортного засобу ВАЗ, його зупинку на вимогу працівників поліції та як після зупинки із переднього пасажирського місця виходить ОСОБА_1 і до нього підходять працівники поліції. Відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовився виконувати законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд приймає до уваги, що судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 , який підтвердив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і за кермом автомобіля був ОСОБА_4 , (інших даних про нього він не знає), який залишив місце зупинки після того, як їх зупинили працівники поліції. Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення вищевказаного свідка, оскільки вважав, що останній перебуває з ОСОБА_1 у дружніх стосунках та надав пояснення, які суперечать встановленим судом обставинам. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , оскільки вони носять суперечливий та непослідовний характер і повністю спростовуються даними відеозапису, який долучений до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та сукупністю інших доказів по справі, яким суд надав відповідну оцінку. Зокрема, зі змісту пояснень ОСОБА_1 на місці події вбачається, що він не визнавав факт керування транспортним засобом та стверджував, що надав керування автомобілем ОСОБА_5 , який перебував у стані сп`яніння, оскільки домовився з ним, що останній несе повну відповідальність у разі виявлення такого правопорушення працівниками поліції. При цьому, вищевказані пояснення ОСОБА_1 були вкрай непослідовні та суперечливі, спрямовані на ускладнення виконання працівниками поліції своїх обов`язків та уникнення від адміністративної відповідальності. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що перевірка доводів, які свідчать про вчинення іншою особою або особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, іншого правопорушення може бути перевірена належним чином тільки в межах іншого відповідного провадження, оскільки стосуються встановлення обставин, які явно виходять за межі обвинувачення та порушують принцип презумпції невинуватості. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019). Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Так, за своїм правовим змістом керування транспортним засобом полягає у отриманні реальної можливості контролювати використання транспортного засобу за своїм цільовим призначенням. Про наявність такої можливості може свідчити отримання доступу до керування транспортним засобом, зокрема безпосереднє перебування на місці, яке передбачено для здійснення керування транспортним засобом, здійснення сукупності дій, які стосуються оцінки технічного стану транспортного засобу та вибір подальших керівних дій щодо використання транспортного засобу та їх реалізація. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Разом з тим, суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , з ознаки алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд приймає до уваги, що володіння транспортним засобом покладає на власника транспортного засобу певні обов`язки щодо доступу до нього, як до джерела підвищеної небезпеки, інших осіб та повинен дбати про те, щоб він використовувався у відповідності до існуючих Правил дорожнього руху з метою забезпечення безпеки дорожнього руху. Разом з тим, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Так, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Відмова виконувати вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП та полягає у відмові виконувати вимоги п.2.5 ПДР України. За таких обставин, доводи про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була позбавлена права отримати відповідну правову допомогу від адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом мав можливість надати таку правову допомогу є неспроможними, оскільки відмовляючись виконувати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння водій транспортного засобу не може не розуміти, що порушує вимоги п.2.5 ПДР України та своїми діями вчиняє відповідне правопорушення. Водій транспортного засобу повинен виконати вимоги п.2.5 ПДР України, а свідоме невиконання вищевказаних вимог утворює склад правопорушення. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що згода водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння під умовою виконання працівниками поліції непередбачених законом вимог, повинна розглядатися судом як фактична відмова від проходження такого огляду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника адвоката Білянського Н.С. залишити без задоволення. Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв