Постанова 4873 № 910/13283/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" червня 2025 р. Справа№ 910/13283/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Алданової С.О. Євсікова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2025, повний текст якого складено та підписано 06.01.2025 у справі № 910/13283/24 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 72 866,88 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 28.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 72 866, 88 грн. Позов мотивовано тим, що Відповідачем безпідставно нараховано та в односторонньому порядку стягнуто 72 866, 88 грн у якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. Правовою підставою позову Позивач обрав ст. ст. 11, 16, 526, 530, 610, 611, 651, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 188, 193, 229, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 20, 41 42 45, 46, 162-164, 176 Господарського процесуального кодексу України. Доводи та заперечення Відповідача Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог Відповідач зазначив, що надання послуг і виконання вимог Договору неможливе без виконання Правил зберігання вантажів, пунктом 9 яких встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки, що фіксується актом загальної форми. На переконання Відповідача здійснені нарахування та списання коштів з Позивача в межах спірних правовідносин є правомірними та обґрунтованими. Відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності оскільки виходячи з обставин справи строк на звернення до суду з позовом у Позивача сплив 11.04.2024. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/13283/24 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» безпідставно отримані з особового рахунку №8211375 кошти в розмірі 72 866,88 грн та судовий збір - 2 422,40 грн. Суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 11, 177, 526, 909, 1212 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України та пунктами 8-9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, а також умовами Договору надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, виходив з того, що Відповідачем безпідставно нараховано та в односторонньому порядку стягнуто 72 866, 88 грн у якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з цим рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: - висновок господарського суду першої інстанції, що Відповідач «набув майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно)» - не відповідає фактичним обставинам справи; - списання коштів відбулось у порядку, встановленому відповідними нормативами, які врегульовують такий процес, та у спосіб, визначений умовами Договору; - посилання господарського суду першої інстанції на приписи частини 1 статті 1212 ЦК України не є релевантними для обставин цієї справи; - господарським судом першої інстанції проігноровано обставину, що підставами списання залізницею 19 січня 2023 року з особового рахунку Позивача коштів у розмірі 72866,88 грн є документи, складені виключно для організації перевезення конкретної партії вантажу, яка відбулась 11 січня 2023 року 50 вагонів завантажених зерном кукурудзи; - Позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2024, таким чином, позовні вимоги про стягнення 72866,88 грн по відправці №33859075 від 11.01.2023 пред`явлено Позивачем з пропуском спеціального строку позовної давності та з цієї причини не можуть бути задоволені судом; строк на звернення до суду у Позивача сплив 11.04.2024; - при ухваленні рішення Господарським судом міста Києва від 06.01.2025 у справі №910/13283/24 не в повній мірі встановлені обставини справи, належно не досліджено докази у справі (які надав Позивач). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13283/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/13283/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції. 10.02.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/13283/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 13.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 13.03.2025. Узагальнені доводи та заперечення Позивача Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване, оскільки: - Відповідачем не заперечується той факт, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах; - Відповідачем з особистого рахунку Позивача були списані на свою користь кошти поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (безпідставно набуте майно - ст.1212 ЦК України); - умовами договору стягнення збору за зберігання вантажу - не передбачено. Набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином; - набуття Відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок Відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21; - згідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, а отже позовну заяву подано в межах строку позовної давності. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін. ТОВ СП «Нібулон» 26.06.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020. Відповідач 26.06.2020 направив Позивачу інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким Відповідач засвідчив прийняття від ТОВ СП «Нібулон» пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою. Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами. У пункті 1.5 Договору зазначено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП (пункт 1.6 Договору)). У пункті 1.7 Договору встановлено, що договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору. Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору). Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору). Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору). Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів. Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника). Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору є невід`ємною його частиною. Пункт 3 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. Пункт 5 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення. Згідно з пунктом 6 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (пункт 7 додатку 1-4). Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. Пункт 9 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: - плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); - за затримку вагонів Замовника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; - за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 Договору. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів»). Відповідно накладної № 33859075 від 11.01.2023 ТОВ СП «НІБУЛОН» передано до перевезення маршрутний потяг № 011007 (пункти 7, 29 накладної) з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки №33859075 від 11.01.2023 в кількості 50 вагонів (кукурудза). АТ «Українська залізниця» сформована Відомість плати за користування вагонами №11010002 від 11.01.2023 на суму 94 062 грн. без ПДВ., № 12010004 від 12.01.2023 на суму 143 109 грн без ПДВ. Крім того АТ «Українська залізниця» сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 18010021 від 18.01.2023, згідно якої ТОВ СП «НІБУЛОН» нараховано: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 60 722, 40 грн без ПДВ. Відповідно до пункту 4.4 Договору виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня. Відповідно виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 19.01.2023 з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за накопичувальною карткою №18010021 від 18.01.2022: - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 60 722, 40 грн. без ПДВ (72 866, 88 грн. з ПДВ). Так, Позивач зазначає, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» кошти в сумі 72 866, 88 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів»). Зазначені кошти Позивач просить суд стягнути на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані. Збір за зберігання вантажу нараховано Відповідачем на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, що на переконання Позивача є безпідставним, оскільки така послуга є договірною та згідно висновків Верховного Суду (постанова від 01.02.2024 по справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 по справі № 915/5/23) не може застосовуватися у таких правовідносинах. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог Відповідач зазначає, що надання послуг і виконання вимог Договору неможливе без виконання Правил зберігання вантажів, пунктом 9 яких встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки, що фіксується актом загальної форми. Так, Відповідач вказував, що Позивач як Замовник послуги з накопичення вагонів сплачує: плату за вільним тарифом відповідно до Додатку 1-1 до Договору та за затримку власних вагонів з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правил перевезень вантажів та пункту 3.4 Договору. Також Відповідач звертав увагу суду першої інстанції на строки позовної давності, які на переконання сторони станом на дату звернення до суду з позовом сплили. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. У пункті 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. У пункті 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі за текстом - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки. Приписами пункту 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника. З наведених норм права вбачається, що залізниця має право нарахувати збір за зберігання вантажу за період затримки вагонів у випадках простою з причин, що залежали від вантажовідправника, вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Тобто з причин, не залежних від залізниці. Обов`язковою умовою його нарахування є наявність вини відправника (одержувача) у простої (затримці) вагонів. Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком № 1-4 до вказаного правочину і є невід`ємною частиною останнього. Ураховуючи положення Договору, зокрема додатків №№ 1-4 «Умови накопичення вагонів», у спірних правовідносинах метою замовлення Позивачем спеціальної послуги, як слушно зауважив суд, є формування маршрутного поїзда в кількості 50 вагонів, що відбувається шляхом їх накопичення на станції відправлення, а отже передбачає фактичну затримку окремих вагонів на певний час до моменту остаточного укомплектування маршрутного поїзда в повному обсязі. За вказану послугу з накопичення вагонів, відповідно до пункту 9 Додатку № 1-4 до Договору, замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1. Додатку № 1-4). За встановлених обставин, слід констатувати, що накопичення вагонів (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф. При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід`ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4 до Договору) та, відповідно, затримка вагонів у такому випадку не може передбачати настання у замовника додаткових матеріальних витрат у вигляді сплати вказаного збору у зв`язку з відсутністю у нього вини. Суд першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, вірно встановив, що нарахування залізницею збору за зберігання вантажу здійснено на підставі пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів в період перебування вагонів в очікуванні формуванням маршруту потягу в кількості 50 вагонів. Тобто в момент надання залізницею додаткової договірної послуги з накопичення вагонів згідно додатків №№ 1-4 до Договору. Отже, означена затримка вагонів, на переконання колегії суддів, не може бути кваліфікована як така, що настала з вини відправника (позивача у справі), оскільки мала місце саме у зв`язку із наданням залізницею відповідної послуги в рамках і на підставі узгоджених умов договору. В матеріалах справи відсутні докази наявності вини замовника в затримці вагонів. Долучений у справу Акт форми ГУ-23 не може бути беззаперечним доказом наявності у залізниці правових підстав для нарахування та списання з особового рахунку замовника збору за зберігання, оскільки за змістом договірних умов (п. 8, п. 9 Додатку №1-4) факт перебування вагонів під накопиченням фіксується названим актом і є підставою для нарахування плати за послугою «накопичення вагонів» згідно тарифу. Разом з цім, в період «затримки вагонів» з вини саме замовника (не через накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування. У такому випадку, обов`язковим елементом встановленим для застосування п. 9.2. Додатку №1-4 до Договору є «затримка з вини Замовника». Тобто договірні умови визначають можливість фіксації Актом форми ГУ-23 різних випадків: як послуги за «накопичення рухомого складу» (п.9.1), так і «затримку вагонів» (п.9.2). Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у Договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у Додатку №1-4 до Договору «Умови накопичення вагонів». Накопичення вагонів (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги за яку сплачується тариф), за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний». У зв`язку з цим, Суд вважає, що перебування вагонів на коліях загального користування протягом часу накопичення, що зафіксовано в Актах форми ГУ-23, не може бути розцінене як затримка вагонів з вини відправника. Адже неможливість відправлення вагонів пов`язана із необхідністю формування маршрутного потягу із 50 вагонів. До поки такий потяг не буде сформований, інші вагони перебувають в очікуванні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Позивачем спеціальної послуги. При вирішенні спору у цій справі, судом попередньої інстанції вірно було враховано правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22, від 09.04.2024 по справі № 915/5/23. Враховуючи те, що з долучених у справу документів вбачається затримання вагонів через обставини, що залежали від відповідача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях залізниці з метою формування маршрутного потягу, колегія вважає, що у даному випадку у Залізниці були відсутні підстави для застосування положень пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів. Відтак, нарахування і списання коштів в розмірі збору за зберігання вантажу є безпідставним. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Правовий аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачені нею кондикційні зобов`язання виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна чи підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Водночас, наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати. З огляду на положення ст. ст. 11, 202, 509, 626 ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Таким чином, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Поряд з цим сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними, необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснив списання з особового рахунку позивача плати за зберігання вантажу, перевезення якого обумовлювалось договором. Утім таке списання коштів, як було встановлено вище, здійснено безпідставно, поза межами досягнутих між сторонами домовленостей. Отже кошти, які позивач просить стягнути в рамках пред`явленого позову у цій справі, не можуть бути визнані такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, а тому вони підлягають поверненню в порядку статті 1212 ЦК України. На думку колегії суддів, до спірних правовідносин судом першої інстанції цілком правомірно було застосовано названу норму цивільного законодавства та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» безпідставно отримані з особового рахунку №8211375 кошти в розмірі 72 866,88 грн. Ствердження апелянта про помилковість застосування судом положень статті 1212 ЦК України оцінюються колегією суддів критично, позаяк належними засобами доказування відповідачем не підтверджено факту затримки вагонів з вини замовника та, як наслідок, наявності у залізниці права на нарахування відповідного збору. Висновки суду про безпідставність отримання відповідачем коштів доводами апеляційної скарги не спростовано. Також підлягає відхиленню і аргументація апеляційної скарги про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності, адже вимога про стягнення коштів заявлена в поряду статті 1212 ЦК України як повернення безпідставно набутого відповідачем майна (поза межами договірних правовідносин). Тож у такому випадку застосовуються загальні положення про позовну давність, про що вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні. Трьохрічний строк позовної давності Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» не пропущено, підстави для застосування наслідків його пропуску відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Судові витрати Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на Відповідача (скаржника). Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/13283/24 залишити без змін. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді С.О. Алданова О.О. Євсіков