Постанова 4873 № 910/16278/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" травня 2025 р. Справа №910/16278/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. секретар судового засідання - Ярітенко О.В. представники сторін: від позивача: Накоп`юк Я.В. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 (суддя Демидов В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - ТОВ "Грейнсвард") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 71 724,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у АТ "Укрзалізниця" були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 71 724,96 грн, у зв`язку з чим грошові кошти у наведеній сумі підлягають поверненню ТОВ "Грейнсвард" шляхом внесення змін до особового рахунку останнього. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 позов задоволено. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 71 724,96 грн. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства та умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції увхалено без з`ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору, без дійсних обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами та необґрунтовані судом нормами права, що регулюють спірні правовідносини, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних правовідносин. Так, на переконання скаржника, позивач не довів, що збір за зберігання вантажу стягнутий на підставі доданої накопичувальної картки, являється збором за зберігання вантажу у вагонах, що слідували з відправкою від 23.02.2022 №36750040. Тобто являється збором за зберігання вантажу у вагонах, що нарахований у період накопичення вагонів визначених відомістю вагонів відправки від 23.02.2022 №36750040. Також, апелянт зазначає, що позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/16278/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 поновлено АТ "Укрзалізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2025. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16278/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.05.2025. 17.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16278/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 задоволено клопотання представника ТОВ "Грейнсвард" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 13.04.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Грейнсвард" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 залишити без задоволення. Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Також, позивач вказує, що нарахування збору за зберігання вантажу, у зв`язку з затримкою в очікуванні оформлення перевезення презюмується з обов`язком доведення факту наявності такої затримки. Оскільки складання накопичувальних карток та актів загальної форми є прерогативою саме АТ "Укрзалізниця", то відповідачем належними доказами не підтверджено правомірність нарахування збору за зберігання. Крім того, позивач зауважує, що списання АТ "Укрзалізниця" з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" грошових коштів в сумі 71 724,96 грн, як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв`язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають. Оскільки спірні грошові кошти фактично списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, і тому встановлені статтями 134, 136 Статуту залізниць України, частинами 1-4 статті 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються. Явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 21.05.2025 з`явився представник позивача. Слід зазначити, що 21.05.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вищенаведеного клопотання відповідач посилається на те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 призначено слухання справи №910/16278/24 на 12 год 20 хв 21.05.2025. Крім того, Господарським судом Волинської області призначено слухання справи №903/455/25 на 11 год 10 хв 21.05.2025. Усі матеріали справи №910/16278/24 та справи №903/455/25 знаходяться у представника АТ "Укрзалізниця" адвоката Яковчук Олени. Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання завчасно. Також, колегія суддів зазначає, що товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні. Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 06.03.2020 між ТОВ "Грейнсвард" (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору. 26.11.2021 АТ "Укрзалізниця" оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.12.2021. Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору). Пунктом 1.3 договору визначено, що маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами. Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами. Договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору). Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється АТ "Укрзалізниця" як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http/Zuz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 договору). У пункті 1.7 договору встановлено, що договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору. Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 договору). Зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 договору). Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору). На виконання пункту 2.3.3 договору, для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для ТОВ "Грейнсвард", відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531. Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів. Відповідно до пункту 3.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника). Додаток 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" до договору є невід`ємною його частиною. Пункт 3 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" передбачає, що для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення з зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника перевізник інформує про можливість накопичення вагонів з зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. Пункт 5 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення. За змістом пункту 6 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона перевізником (пункт 7 додатку 1-4). Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. Пункт 9 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" передбачає, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: - плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); - за затримку вагонів замовника - платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; - за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується. Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів"). Відповідно до накладної від 23.02.2022 №36750040 ТОВ "Грейнсвард" передано до перевезення маршрутний потяг №022301 (пункт 7, 29 накладної) з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки №35350002 в кількості 50 вагонів (зерно кукурудзи насипом). АТ "Укрзалізниця" сформована Відомість плати за користування вагонами від 23.02.2022 №23020145 на суму 265 517,50 грн. Крім того, АТ "Укрзалізниця" сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 24.02.2022 №24020287. За час накопичення маршрутного поїзда №022301 станцією Здолбунів Львівської залізниці нараховано: - плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 19 805,76 грн з ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою №24020287 та переліком №20220226; - збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 71 724,96 грн з ПДВ, що підтверджується також накопичувальною карткою №24020287 та переліком №20220226; - плату за користування вагонами у розмірі 318 621,00 грн з ПДВ, що підтверджується відомістю №23020145 та переліком №20220224. Відповідно пункту 4.4 договору виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня. За результатом проведеної перевірки розрахунків між сторонами ТОВ "Грейнсвард" виявлено безпідставно отримані АТ "Укрзалізниця" грошові кошти у розмірі 71 724,96 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, тобто поза межами укладеного між сторонами договору. На переконання позивача, відповідач, у порушення умов договору, безпідставно отримав з особового рахунку позивача грошові кошти, як збір за зберігання вантажу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини. Відповідно до статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. За приписами статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі. Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки. Пунктом 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір, у таких випадках, визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника. Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці). Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід`ємною частиною останнього. З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда. Зважаючи на умови додатку №1-4 до договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком. Так, відповідно до пункту 9 додатку №1-4 до договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу", відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1 додатку №1-4). Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування (пункт 9.2 додатку №1-4). При цьому, обов`язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника". З наведеного вбачається, що пункт 9 додатку №1-4 до договору розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника". При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід`ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до договору), що водночас є предметом окремої послуги. Отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем, відповідно до умов додатку №1-4, і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги. У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП "Нібулон". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Укрзалізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Укрзалізниця" з метою формування маршрутного потягу". Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №915/5/23. Таким чином відповідач, як перевізник надав позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору, послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, грошові кошти в сумі 71 724,96 грн з ПДВ безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть. За приписами частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Статтею 1212 ЦК України визначено, що безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією з сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Отже, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що списання відповідачем з особового рахунку позивача спірних коштів як збору за зберігання вантажу, відбулось у зв`язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд першої інстанції на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Доводи скаржника щодо застосування строків позовної даності правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущено. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на АТ "Укрзалізниця". Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі №910/16278/24.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

5. Матеріали справи №910/16278/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано - 02.06.2025. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран