Постанова 4818 № 646/7060/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/7060/19 Номер провадження 22-ц/818/75/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року в складі судді Теслікової І.І. по справі № 646/7060/19 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, які надаються підприємством. Відповідачі свого обов`язку щодо сплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не здійснюють, у зв`язку з чим за ними обліковується заборгованість за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року за надані послуги з централізованого водопостачання розмірі 31582 грн 19 коп та централізованого водовідведення - 19122 грн 86 коп. Посилаючись на вказані обставини, КП «Харківводоканал» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення в загальному розмірі 50705,05 грн, інфляційні втрати - 4845 грн 83 коп.; 3% річних - 1347 грн. 57 коп., а також судові витрати. Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року позов КП «Харківводоканал» задоволено. Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 56 898 грн 45 коп., а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року в розмірі 31582 грн 19 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року у розмірі 19122 грн 86 коп.; індекс інфляції 4845 грн 83 коп.; 3% річних від простроченої суми 1347 грн 57 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Харківводоканал» судовий збір у розмірі 1921,00 грн в рівних частинах з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються КП «Харківводоканал», проте належним чином зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконують, що призвело до утворення заборгованості, яка разом зі штрафними санкціями, передбаченими статтю 625 ЦК України, підлягає стягненню у судовому порядку. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. На вказане заочне рішення поштою 10 травня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не отримував надані КП «Харківводоканал» послуги, оскільки протягом приблизно 25 років він не проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично він проживав за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Також, він не є власником спірної квартири, а тому немає підстав покладення на нього тягаря утримання майна лише на підставі факту реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Красноградського району Харківської області, де до цього протягом певного часу проживала. Зважаючи, що позов пред`явлено до особи, що померла майже за три з половиною року до звернення з позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає закриттю. Також, просив застосувати наслідки спливу позовної давності. 26 грудня 2024 року КП «Харківводоканал» подано відзив, в якому підприємство просило рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що на споживачів покладено обов`язок з інформування виконавця послуги щодо кількості осіб, що проживають у приміщенні. З 2014 року відповідачі не звертались з заявами до підприємства щодо змін фактичної кількості осіб, що проживають за адресою АДРЕСА_1 . На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі були зареєстровані за вищевказаною адресою, що ними не спростовано. Також, з заявою про відмову від послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення споживачі не звертались. За адресою: АДРЕСА_2 , нарахування здійснюються на 2 особи, серед який ОСОБА_5 відсутній, а тому останній не сплачував за послуги, надані КП «Харківводоканал» ні за місцем реєстрації, ні за місцем фактичного проживання. Чинним законодавством передбачено однакові права і обов`язки власника та наймача житлового приміщення щодо сплати комунальних послуги за утримання майна, у зв`язку з чим, відповідачі мають сплатити за фактично надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Також, вподовж 2014-2019 року відповідачами проводились платежі щодо оплати комунальних послуг, що свідчить про визнання боргу та відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше, ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Також, за вказаної адресою зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19) Послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, за вказаною адресою надаються КП «Харківводоканал». За період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 утворилася заборгованість за надані КП «Харківводоканал» послуги з централізованого водопостачання в розмірі 31582,19 грн, водовідведення 19122,86 грн (а. с. 29-32). Відповідно до Повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з частинами 1 та 2 статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Згідно з частиною 1 статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 стаття 48 ЦПК України). Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства». Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) та багатьох інших. Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України). КП «Харківводоканал» пред`явлено позов у жовтні 2019 року, провадження по справі відкрито 28 жовтня 2019 року. Між тим, під час апеляційного перегляду справи встановлено, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи, що ОСОБА_4 померла до відкриття провадження у справі і на момент смерті вона не набула статусу учасника справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України. Щодо вирішення спору в іншій частині, то судова колегія керується таким. Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квар -тири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі статтею 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року закріплено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановивши, що відповідачі отримували надані КП «Харківводоканал» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, однак не оплачували їх в повному обсязі, а доказів належного виконання ними своїх зобов`язань не надали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за отримані послуги з урахування відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України. Між тим, що суми стягнення судова колегія виходить з такого. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України). За частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання. Отже, зважаючи на вказані вимоги закону, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо платежів, строк виконання яких мав наступити після березня 2017 року. Між тим, у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16 зазначено, що: «відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №761/12553/15-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зазначено, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про неможливість своєчасного звернення з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що КП «Харківводоканал» звернулося до суду у жовтні 2019 року з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2019 року. Отже, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності, про застосування якого відповідачем заявлено в апеляційній скарзі. Посилання КП «Харківводоканал» на висновки, викладені Верховим Судом у постанові від 22 січня 2019 року по справі № 437/2726/13-ц не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у справі, що переглядалась судом касаційної інстанції відповідачем було сплачено кошти як за поточний місяць, так і за минулі місяці. В межах даної справи відсутні докази, що відповідачами вносились кошти КП «Харківводоканал» саме за минулі місяці, а не в рахунок оплати поточного місяця при здійснені оплати послуг. Як вбачається з розрахунку КП «Харківводоканал» відповідачами було сплачено 180 грн за січень 2014 року, 245 грн за березень 2014 року, 400 грн листопад 2015 року, 450 грн- лютий 2016 року, 350 грн березень 2016 року, 500 грн травень 2016 року, Щодо інших місяців дані щодо сплати коштів відсутні. За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачами було визнано борг тільки за вказані місяці, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що ними погоджено заборгованість у повному обсязі за період з 2014 року по березень 2019 року За період з жовтня 2016 року по березень 2019 року нараховано за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 19906,11 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення у розмірі 12640,90 грн, загальний розмір заборгованості з урахування вимог статті 625 ЦК України 38740,41 грн. Як вбачається з Зведеної картки абонента, вартість послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення КП «Харківводоканал» обраховано виходячи з 7 осіб. Між тим, зважаючи, що ОСОБА_4 померла у квітні 2016 року, то відсутні підстави вважати, що остання була споживачем наданих КП «Харківводоканал» послуг. За таких обставин, судова колегія вважає, що розмір заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення у період з жовтня 2016 року по березень 2019 року має бути перерахований виходячи з 6 осіб і складає 33206,07 грн ((38740,41 : 7) х 6). Щодо доводів ОСОБА_1 , що він не проживав у квартирі понад 25 років, то суд керується таким. Згідно п. 6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Також, згідно з п.п. 7 п. 45 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг. Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 звертався до КП «Харківводоканал» з заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою адресою ними також подано не було, у зв`язку з чим підстави для проведення перерахунку в цій частині відсутні. Заявлене в апеляційній скарзі клопотання про допит свідків не впливає на наявність підстав для стягнення боргу, оскільки покази свідків не є належним засобом доказування у цьому спору. Заперечення апелянта, що він не є власником майна, а тому підстави для стягнення заборгованості за надані комунальні послуги відсутні є необґрунтованими з огляду на таке. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду підлягає зміні шляхом закриття провадження в частині вимог до ОСОБА_4 та зменшення розміру заборгованості за послуги з централізованого водопостачання з 31582,19 грн до 17062,38 грн, послуги з централізованого водовідведення з 19122,86 до 10835,06 грн, а у загальному розмірі разом з інфляційними втратами та 3% річних з 56 898,45 грн до 33206,07 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою КП «Харківводоканал» сплачено 1921 грн (а. с. 1). Від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як інвалід 2 групи. (а. с. 127). Зважаючи, що позовні вимог підприємства задоволено частково, а саме на 58,36% ((33206,07 х 100%) : 56 898,45) КП «Харківводоканал» має бути відшкодовано 1211,10 грн, тобто по 373,70 грн з кожного відповідача. Зважаючи, що апеляційну скаргу задоволено частково (100-58,36 = 41,64%) з позивача на користь держави підлягає стягненню 1199,86 грн. За частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За таких обставин з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь КП «Харківводоканал» підлягає стягненню 373,70 грн судового збору з кожного. Також, з позивача на користь держави підлягає стягненню 1199,86 грн. - 373,70 = 826,16 грн. Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року змінити. Провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості закрити. Зменшити розмір заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» за надані послуги у період з жовтня 2016 року по березень 2019 року з централізованого водопостачання з 31582,19 грн до 17062 (сімнадцять тисяч шістдесят дві) грн 38 коп, послуги з централізованого водовідведення з 19122,86 грн до 10835 (десять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 06 коп, а у загальному розмірі разом з інфляційними втратами та 3% річних з 56 898,45 грн до 33206 (тридцять три тисячі двісті шість) грн 07 коп. Рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ,) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (м. Харків, вул. Конторська 90, ЄДРПОУ 03361715) 373,70 грн судового збору з кожного. Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (м. Харків, вул. Конторська 90, ЄДРПОУ 03361715) на користь держави 826,16 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина