Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/13733/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 766/13733/21 Головуючий в суді І інстанції Майдан С.І. Провадження № 22-ц/819/268/25 Доповідач Кутурланова О.В. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Склярської І.В., секретар Олійник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет», від імені якого діє адвокат Беженар Євгенія Олександрівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 05 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В: 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Плахотнюк С.О., звернулася до суду з позовом до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що наказом від 12.07.2021 року №108-К «Про звільнення» відповідач звільнив її з посади заступника генерального директора з комерційних питань на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників з 12.07.2021 року. ОСОБА_1 вважає звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, вчиненим з порушенням процедури скорочення та з порушенням чинного трудового законодавства України в цілому, оскільки їй не було запропоновано інші вакантні посади, що були наявні у відповідача, при цьому скорочення штату працівників здійснено за відсутності для цього об`єктивних підстав, у зв`язку з чим просила суду : - поновити її на посаді заступника генерального директора з комерційних питань Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» з моменту незаконного звільнення; - стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.07.2021 року по день поновлення на роботі; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 11 серпня 2021 року щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, яка містить вимоги про поновлення на роботі (немайнова вимога) та стягнення середнього заробітку (майнова вимога). Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В решті позовних вимог (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) ухвалу залишено без змін. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з комерційних питань Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет». Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 602 668,58 грн з утриманням з цієї суми передбачених законодавством податків і обов`язкових платежів при їх виплаті; Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» на користь держави судовий збір у розмірі 6 934,69 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але не більше ніж за один місяць. В апеляційній скарзі представник Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» - адвокат Беженар Є.О., посилаючись на незаконність та необґрунтованність рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Письмового відзиву на скаргу до апеляційного суду не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача Мястковецьку І.І., представника позивача адвоката Кравчук Т.М., представника відповідача адвоката Беженар Є.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Одним із доводів апеляційної скарги представника відповідача адвоката Беженар Є.О. є посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку розгляду позовної заяви, зокрема на те, що розгляд справи та прийняття рішення судом першої інстанції відбулися без належного повідомлення відповідача. Згідно зі ст.8 ч.1 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні; про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ст. 211 ч.ч.1, 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене змісту, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою». Відповідно до частин 2, 4, 5, 6 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції оскаржуване рішення постановлено 05.02.2025 року. В ньому судом зазначено, що представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Згідно довідки про доставку електронного документу (а.с.32 зв) представник відповідача була повідомлена про судове засідання, призначене на 03.02.2025 року о 14 год. 00 хв. Згідно даних з Автоматизованої системи документообігу суду судом першої інстанції 03.02.2025 року анульовано дату слухання на 03.02.2025 року та призначено наступну дату слухання 07.02.2025 року. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно належного повідомлення представника відповідача про розгляд справи 07.02.2025 року. Разом з тим, фактично розгляд справи та ухвалення судового рішення відбулося 05.02.2025 року, а не 07.02.2025 року. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині та приходить до висновку, що судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено за відсутності представника відповідача, яку не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, що відповідно ч.3 п.3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах, згідно наказу №6-К від 19.02.2020 року позивач з 19.02.2020 року працювала на посаді заступника генерального директора з комерційних питань у Приватному багатопрофільному підприємстві «Парітет» з посадовим окладом 13215,00 грн, вказана обставина також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1989 року (а.с.168-169 т.1). В березні 2020 року в Україні введені карантинні заходи у зв`язку з пандемією коронавірусу. Відповідно до наказу №12-КВ від 16.03.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з оголошенням карантину, в період з 16.03.2020 року по 03.04.2020 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Згідно наказу №14-КВ від 03.04.2020 року з 06.04.2020 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати до завершення обмежувальних заходів без припинення трудових відносин. Наказом ПБП «Парітет» №11-ОД від 01.04.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штатних одиниць», у зв`язку з раціоналізацією штатної структури підприємства за результатами господарської діяльності за 1 квартал 2021 року внаслідок зменшення попиту на послуги підприємства, пов`язаного з епідемічною ситуацією в Україні, запланованим скороченням витрат на утримання підприємства, на підставі рішення засновника (протокол №4 від 31.03.2021 року), внесені зміни до штатного розпису підприємства, а саме виведено із штатного розпису 6 посад (6 штатних одиниць): заступник генерального директора з комерційних питань (посада позивача); організатор діловодства; референт; службовець з інформування та бронювання; інженер з комп`ютерних систем; начальник служби прийому та розміщення (а.с.68 т.1). Згідно повідомлення ПБП «Парітет» від 06.04.2021 року №01/80 «Про заплановане звільнення», ОСОБА_1 повідомлено про скорочення чисельності та штату працівників ПБП «Парітет» (згідно наказу від 01.04.2021 року №11-ОД) та попереджено про звільнення з посади заступника генерального директора з комерційних питань 05.06.2021 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду продавця продовольчих товарів ПБП «Парітет» з посадовим окладом 6000,00 грн., позивач в повідомленні розписалась та поставила дату - 06.04.2021 року та запис про те, що вона не згодна з запропонованою посадою (а.с.13 т.1). Відповідно до витягу з наказу ПБП «Парітет» №14-ОД від 20.04.2021 року «Про відновлення звичайного режиму роботи ПБП «Парітет» та поновлення працівників на роботі», відновлено з 01.05.2021 року звичайний режим роботи ПБП «Парітет» та його структурних підрозділів. Враховуючи, що 1, 2, 3, 4 травня 2021 року святкові та неробочі дні, поновлено режим роботи з 05.05.2021 року працівників ПБП «Парітет», яким було скорочено тривалість робочого часу, в тому числі ОСОБА_1 05.05.2021 року повідомленням ПБП «Парітет» від 16.04.2021 року №01/92 «Про заплановане звільнення», ОСОБА_1 повідомлено про скорочення чисельності та штату працівників ПБП «Парітет» (згідно наказу від 01.04.2021 року №11-ОД) та запропоновано переведення на іншу посаду - комірника з посадовим окладом 6000,00 грн, згідно зі штатним розписом. При ознайомленні з повідомленням позивач проставила дату 05.05.2021 року, підпис та зробила запис про те, що вона не згодна з запропонованою посадою (а.с.71 т.1). 05.05.2021 року позивач звернулася з запитом до ПБП «Парітет» про надання документів, що стосуються наказу про скорочення, відпустки за період з 06.04.2020 року по 01.05.2021 року, програми з надання допомоги по частковому безробіттю (а.с.184 т.1). Згідно повідомлення ПБП «Парітет» від 14.05.2021 року №01/131 «Про пропозицію щодо переведення на іншу посаду» ОСОБА_1 у зв`язку із запланованим скороченням чисельності та штату працівників ПБП «Парітет» (наказ від 01.04.2021 року №11-ОД) запропоновано переведення на вакантну посаду адміністратора залу ПБП «Парітет» з посадовим окладом 6283,00 грн, згідно зі штатним розписом (а.с.72 т.1). 18.05.2021 року позивач отримала поштою повідомлення ПБП «Парітет» від 14.05.2021 року №01/131 «Про пропозицію щодо переведення на іншу посаду» (переведення на вакантну посаду адміністратора залу ПБП «Парітет») (а.с.74 т.1) і 19.05.2021 року, зацікавившись даною пропозицією, з метою з`ясування обсягу її посадових обов`язків звернулася до відповідача з проханням надати їй посадову інструкцію адміністратора залу для ознайомлення (а.с.185 т.1). З матеріалів справи, пояснень представника відповідача та доводів апеляційної скарги вбачається позиція відповідача, згідно якої прохання працівника, що підлягає скороченню, ознайомити його з посадовою інструкцією запропонованої посади ПБП «Парітет» не вважає таким, що грунтується на законі та є обов`язковим до виконання, заперечуючи при цьому сам факт отримання таких заяв, навіть попри наявні у справи докази цьому, зокрема відповідні рекомендовані повідомлення про вручення з описом вкладення. 29.05.2021 року ПБП «Парітет» склало акт про відмову від підпису повідомлення від 14.05.2021 року №01/131, згідно якого 17.05.2021 року відповідальна особа ПБП «Парітет» юрисконсульт Немчинова І.М. направила повідомлення №01/131 від 14.05.2021 року на адресу заступника генерального директора з комерційних питань (діяльності) ОСОБА_1 про пропозицію переведення на іншу посаду, а саме адміністратора залу з посадовим окладом 6283,00 грн, згідно зі штатним розписом. Оскільки працівник перебував у щорічній основній відпустці, то повідомлення відправлено поштою (рекомендованим листом з описом вкладення, накладна №7300311555757), яке отримано ОСОБА_1 18.05.2021 року, однак станом на 29.05.2021 року на адресу ПБП «Парітет» не надходило письмової відповіді від ОСОБА_1 , вона не повернула (не надала) друге повідомлення зі своїм підписом та відміткою про згоду чи відмову від запропонованої пропозиції про переведення на запропоновану посаду та не направила поштою підприємству другий примірник повідомлення, що свідчить про її відмову від запропонованої посади адміністратора залу та від підпису вищевказаного повідомлення (а.с.73 т.1). З акту щодо додержання вимог у сфері праці від 28.05.2021 року, складеного Головним управлінням Держпраці у Херсонській області вбачається, що інспекційне відвідування ПБП «Парітет» у період з 26.05.2021 року по 28.05.2021 року проводилося з питань додержання підприємством законодавства про працю в частині повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати, надання відпустки без збереження заробітної плати на період карантину та процедури припинення трудового договору стосовно позивача та було встановлено порушення строку виплати заробітної плати, яке було усунуто у червні та липні 2021 року (а.с.143-152 т.1). 14.06.2025 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву з проханням надати їй список всіх вакантних посад станом на 14.06.2021 року та вдруге висловила прохання надати їй посадову інструкцію запропонованої їй посади адміністратора залу для ознайомлення. При цьому зазначила, що відмову від посади адміністратора залу вона не фіксувала (а.с.186 т.1). Дану заяву відповідачем отримано 15.06.2021 року, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення. Вищезазначені заяви позивача залишені відповідачем без розгляду та належного реагування. Згідно наданих позивачем листків непрацездатності судом встановлено, що у період з 20.05.2021 року по 23.05.2021 року, з 24.05.2021 року по 27.05.2021 року, з 11.06.2021 року по 24.06.2021 року, з 29.06.2021 року по 08.07.2021 року позивач перебувала на лікарняному (а.с.180-183 т.1). З наявних у справі штатних розписів ПБП «Парітет» та довідки від 10.09.2021 року вбачається, що з 01.04. по 12.07.2021 року у відповідача були вакантні посади, в тому числі адміністратора залу (а.с.75-89 т.1). Наказом ПБП «Парітет» від 12.07.2021 №108-К ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора з комерційних питань з 12.07.2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.11 т.1). Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі скорочення чисельності або штату працівників. Процедура вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 49-2 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи. Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Вимогами ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо звільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 09 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, Верховний Суд звертав увагу на обов`язок суду з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення (постанови від 09 квітня 2020 року у справі№ 182/1670/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 683/1084/17 та інш.). Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Положеннями ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (ратифікована 04 лютого 1994 року, набрання чинності 16 травня 1995 року) вказано на те, що тягар доведення необгрунтованості звільнення не має лягати лише на працівника. При цьому, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: a) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою. Отже, з наявних у справі доказів судом встановлено, що у відповідача дійсно відбулося скорочення чисельності та штату працівників. Апеляційний суд зауважує, що при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (тобто, чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу, про що неодноразово було зауважено у правових позиціях Верховного Суду (висновки Верховного Суду у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі № 201/6689/19). У відповідності до норм трудового законодавства позивача попереджено за 2 місяця про її звільнення (а.с.13 т.1). Проте, колегія суддів вважає, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений статтею 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування вивільного працівника. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду адміністратора залу, якої вона зацікавилася, про що належним чином повідомила відповідача та висловила прохання про ознайомлення з посадовою інструкцією для остаточного визначення щодо запропонованої посади. Відповідачем ця обставина була безпідставно проігнорована, натомість складено необгрунтований акт від 29.05.2021 року ПБП «Парітет» про відмову від підпису повідомлення від 14.05.2021 року №01/131. Відповідач не зважив на те, що як право працівника на обізнаність щодо обсягу повноважень по запропонованій посаді, так і обов`язок роботодавця ознайомити працівника з обсягом посадових обов`язків по запропонованій посаді є невід`ємною складовою як при прийнятті на роботу, так і при пропозиції вакантної посади при звільненні за скороченням штату. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від запропонованої їй посади адміністратора залу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення відповідачем процедури звільнення позивача при скорочення штату працівників. Доводи апеляційної скарги стосовно належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо працевлаштування позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом та фактично зводяться до переоцінки доказів. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема ст. 49-2 КЗпП України, у зв`язку з чим позовні вимоги про поновлення на роботі є такими , що ґрунтуються на чинному законодавстві та підлягають задоволенню. Разом з тим, що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Частиною 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частини другої статті 235 цього Кодексу, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч. 5 ст. 235 зазначеного Кодексу). Системний аналіз зазначених вище приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 758/9164/16-ц. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач у серпні 2021 року, з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів, звернулася до суду з позовом в якому просила: - поновити її на посаді заступника генерального директора з комерційних питань Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет»; - стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.07.2021 року. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав невиконання позивачем вимог ухвали суду 11 серпня 2021 року щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, яка містить вимоги про поновлення на роботі (немайнова вимога) та стягнення середнього заробітку (майнов вимога). Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 вересня 2021 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В решті позовних вимог ( про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) ухвалу залишено без змін. Зважаючи на те, що постанову Херсонського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції про повернення позивачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем в касаційному порядку не оскаржено і вона є чинною, у суду першої інстанції були відсутні підстави для її ігнорування та розгляду цих вимог у наведеній справі, оскільки по ним було ухвалено процесуальне рішення, яке було чином на час розгляду цієї справи. Проте, позивач не позбавлена можливості захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, на які не розповсюджуватимуться строки позовної давності, про що неодноразово наголошувалось у правових позиціях Верховного Суду. На підставі наведеного, оцінивши зібрані у справі докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України та задоволення позовних вимог у зв`язку з наявністю підстав для визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 12.07.2021 року №108-К та поновлення її на роботі на посаді заступника генерального директора з комерційних питань (діяльності) Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» з 12 липня 2021 року. Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що позовна вимога ОСОБА_1 (позовна вимога немайнового характеру) задоволена і остання була звільнена від сплати судового збору за її пред`явлення у суді першої інстанції, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. (2 270,00 грн. х 0,4). Керуючись статтями 367-369, п.3 ч.3 ст.376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет», від імені якого діє адвокат Беженар Євгенія Олександрівна, задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» про поновлення на роботі задовольнити. Визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 12.07.2021 року №108-К та поновити її на роботі на посаді заступника генерального директора з комерційних питань (діяльності) Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» з 12 липня 2021 року. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства «Парітет» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2025 року. Головуючий О.В.Кутурланова Судді: В.В.Майданік І.В.Склярська