Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/738/25

02.06.25 22-ц/812/965/25 Справа №484/738/25 Провадження № 22-ц/812/965/25 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 травня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., за участі представника відповідача - Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шикерею І.А., повний текст складено 03 квітня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газмережі України») про захист прав споживачів В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є абонентом розподілу природного газу, о/р НОМЕР_1 . 20 червня 2024 року у сервісному центрі він подав заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу на ім`я оператора ГРМ Миколаївської філії «ГРМУ» та у цей же день, виявив пошкодження пломби на крані вводу, яка мала пошкодження тонкого сталевого дроту зі слідами іржі, а сам кран не закручений до упору. 05 липня 2024 року до його домоволодіння прибула контролер Миколаївської філії ТОВ «ГРМУ», яка виявила пошкоджену пломбу на крані вводу, після чого до його домоволодіння прибула аварійно-диспетчерська служба, працівники якої, оглянувши пломбу звинуватили його у тому, що він навмисне її зірвав, опломбували кран на вводі та склали акт № 467А. В акті представник АДС причиною переопломбування зазначив - борг за транспортування газу, в той же час заборгованості з послуг за транспортування природного газу, він не мав. Зазначає, що він пропонував представнику АДС вилучити пошкоджену пломбу, помістити пломбу в пакет, опечатати пакет підписами понятих та скласти акт вилучення, оскільки Кодексом газорозподільних систем визначено такий порядок вилучення пломб, на що представник АДС відреагував відмовою та кинув пломбу в сумку. 10 липня 2024 року він звернувся до керівника АДС з приводу незаконних дій працівників АДС, на що останній відповів, що він з цього приводу може звертатись до суду та не надав йому відповіді до цього часу. 29 липня 2024 року він за допомогою засобів електронної пошти звернувся до директора Миколаївської філії ТОВ «ГРМУ» Лазаренка В., де запропонував вирішити вказаний спір. 08 серпня 2024 року, він отримав відповідь у якій було вказано, що 05 липня 2024 року у зв`язку із наявністю витоку газу на крані опуску АОГВ, АДС Миколаївської філії ТОВ «ГРМУ» було здійснено припинення газопостачання на вводі з встановленням заглушки, проте документального підтвердження цьому надано не було. 22 листопада 2024 року, він повторно звернувся до директора Миколаївської філії ТОВ «ГРМУ» Лазаренка В., про надання акту про відключення від 05 липня 2024 року. На вказане звернення 06 грудня 2024 року він отримав відповідь про порядок поновлення газопостачання після усунення витоку, при цьому, самого акту про відключення та про наявність витоку газу на крані опуску АОГВ надано не було. Продовжуючи своє право на отримання копії спірного акту, він, 18 грудня 2024 року звернувся з заявою до керівника АДС Баталова С. з заявою про його отримання, проте 10 січня 2025 року отримав чергову формальну відповідь, без надання копії спірного акту. Тому, вважає, дії працівників Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення газопостачання є протиправними, оскільки воно здійснювалось без належної правової підстави. Крім того, зазначає, що протиправними діями представників відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20000 грн., яка полягає в тому, що внаслідок їх незаконних дій порушився його звичайний уклад життя, він був обмежений в отриманні певних послуг, що призвело до незручностей, неможливості користуватись газовими приладами для підтримання життєдіяльності, йому довелося шукати альтернативні способи обігріву будинку в зимовий час, купувати дрова, придбати електроплиту, для приготування їжі. Протиправні дії представників відповідача викликати інтерес у його сусідів і знайомих, які протягом кількох неділь дошкуляли йому запитаннями щодо відключення газопостачання, в зв`язку з чим, йому довелося виправдовуватись, що викликало у нього додаткові душевні страждання, приниження його честі, гідності та репутації. Враховуючи вищевикладене, просив визнати протиправними дії Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення від газопостачання житлового будинку, який знаходиться за адресою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 та зобов`язати відновити газопостачання за вказаною адресою за рахунок відповідача. Стягнути Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на його користь 20000 грн. моральної шкоди. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Газмережі України» задоволено. Визнано протиправними дії ТОВ «Газмережі України» щодо відключення від газопостачання житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТОВ «Газмережі України» відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ТОВ «Газмережі України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. У стягненні з ТОВ «Газмережі України» на користь ОСОБА_1 поштових витрат, в сумі 208 грн. відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Газмережі України» на користь держави, судовий збір, в сумі 2422 грн. 40 коп. Ухвалюючи рішення суд першої враховуючи, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивача, то позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо відключення від газопостачання житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок, підлягають задоволенню. Крім того, з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважав за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної у повному обсязі 20000 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Газмережі України» вказували, що оскаржуване рішення прийнято при неповному та необ`єктивному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, зроблено неправильні висновки, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. На їх думку, в оскаржуваному рішенні, суд не навів мотив та підстав з яких не взяв до уваги всі докази сторін у їх сукупності, в тому числі і ті, які підтверджують підстави відключення (підстава відключення: порушення ПБСГ України), а побудував судове рішення виключно на підставі того, що відповідачем не конкретно встановлено причину відключення, при тому позивачем не спростовано жодним доказом, що саме дії представників філії є безпідставними та протиправними. Зазначають, що сама по собі не конкретизація причини відключення газопостачання в Акті № 467А «ПЕРЕОПЛОМБУВАННЯ» на відключення газового обладнання від 05 липня 2024 року ще не свідчить про неправомірність припинення газопостачання до будинку позивача. Більш того, позивач особисто сам підтвердив факт самовільного зняття пломби з крану-вводу, та зазначив що 20 червня 2024 року за місцем проживання виявив пломбу на крані вводу, яка з слів позивача мала пошкодження тонкого сталевого дроту зі слідами іржі, а сам кран не був закручений до упору. Однак, про виявлений факт пошкодження пломби на крані-вводу, зі слів позивача, останній не повідомив Оператора ГРМ Миколаївську філію. Доказів того, що під час обстеження позивачем свого ж житлового будинку та крану вводу газопроводу, зі слів позивача було виявлено пломбу, яка знаходилася у зірваному стані, та мала місце пошкодженого тонкого сталевого дроту зі слідами ржі, не знайшла свого підтвердження. Лише, після проведення обстеження контролером Миколаївської філії на предмет наявності блокуючого пристрою на крані вводу позивача, останнім було надано дану приспособу з пломбою, та повідомив, що він її знайшов за місцем проживанням, внизу на землі. Факт засвідчення приспособи та пломби, яку надав позивач, контролер фотографувала, та повідомила про дану ситуацію керівництво Миколаївської філії. Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами, факт того, що кран вводу не було опломбовано належним чином, а пломба з приспособою знаходилася на землі пошкодженою з слідами іржі. Слюсарем АДС під час здійснення заходів по пере опломбуванню крану-вводу, було оглянуто пломбу, та дріт, який надав Позивач, де були відсутні сліди ржі, тобто відсутні твердження позивача про те, що дана пломба з дротом могла поржавіти та самостійно відпасти, тобто не знайшли свого підтвердження. Також, цього ж дня контролером було знято покази лічильника, що підтвердило факт споживання природного газу, а саме показало зростання (збільшення) показників лічильника газу. Отже, наявність фото приспособи і пломби Оператора ГРМ, а також фото лічильника газу, на якому виявлено зростання показів, є достатніми доказами у їх сукупності, має взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, що і підтверджує факт самовільного відновлення газопостачання позивачем та наявність пломби, опломбованої Оператором ГРМ в 2021 році, але яка в подальшому була самостійно знята позивачем. Зазначають, що після виявленого контролером факту відсутності на крані вводу блокуючого пристрою з пломбою, визвала службу АДС (аварійно-диспетчерська служба) для вжиття подальших заходів. Після прибуття АДС, слюсар ОСОБА_3 провів переопломбування крану вводу, встановив пломбу №R38725726, про що склав відповідний Акт №467 А від 05 липня 2024 року. Зазначив в Акті на відключення підставу відключення: порушення ПБСГ (правила безпеки систем газопостачання). Акт складено в присутності споживача ОСОБА_1 в двох примірниках, підписано з боку споживача без заперечно. Факт повідомлення порушення ПБСГ за даною адресою, було зафіксовано в журналі реєстрації аварійних заявок. Звертають увагу на той факт, що 19 серпня 2021 року за адресою позивача м. Первомайськ, вул. М. Рибалко, буд. 79 було виявлено порушення вимог Правил ПБСГ, представниками Оператора ГРМ АТ «Миколаївгаз» та проведено відключення житлового будинку від газопостачання, шляхом встановлення блокуючої приспособи на крані вводу пломбою №С66701665. Показники газового лічильника при припиненні газопостачання становили - 25667,93 м. куб. Про відповідні заходи було складено Акт про припинення газопостачання природного газу за № 03939 від 19 серпня 2021 року. Надати Акт від 19 серпня 2021 року про припинення газопостачання природного газу, складений фахівцями АТ «Миколаївгаз», як доказ, відповідач по справі Миколаївська філія ГРМУ не має можливості, так як такі заходи здійснювалися іншим Оператором ГРМ, які на той час здійснювали діяльність з розподілу природного газу. Зазначають, що об`єкт позивача було опломбовано двічі, в першому випадку в 2021 році Оператором ГРМ АТ Миколаївгаз, та другому випадку в 2024 році Оператором ГРМ Миколаївська філія ГРМУ, де підставою відключення є порушення вимог Правил Безпеки Систем Газопостачання, про відповідні заходи було складено Акти. Отже, оскільки відключення газопостачання будинку позивача відбувалося у зв`язку з порушенням ПБСГ, при цьому чинним законодавством не передбачено завчасне повідомлення споживача про час і дату відключення ПГ та їх особиста присутність у випадку виникнення аварійної ситуації (витоків газу), а тому відсутні протиправні дії з боку працівників відповідача, та є правомірними. Тому, твердження Позивача про те, що він не отримував будь-яких попереджень (ні усних, ні письмових) про відключення газопостачання не знайшло свого підтвердження, так як припинення газопостачання відбувалося з іншої причини, з причини порушення ПБСГ. Крім того, твердження позивача про те, що відключення відбулося у зв`язку з наявністю заборгованістю та зазначення трактування «борг за транспортування» в Акті на відключення від 07 липня 2024 року №467-А, не означає про відсутність факту порушення ПБСГ, як зазначено в рядку 10 даного Акту - як підставу відключення. Незначні недоліки в Акті на відключення №467-А від 05 липня 2024 року не повинні впливати на дійсність такого Акту. Зазначають, що сама по собі не конкретизація причини відключення газопостачання на думку позивача в Акті на відключення газового обладнання №467-А від 05 липня 2024 року, ще не свідчить про неправомірність припинення газопостачання до будинку позивача. Також, судом не взято до уваги, той факт, що позивач до 20 червня 2024 року не перебував у договірних відносинах з Миколаївською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», що свідчить про відсутність газопостачання, та відсутність потреби у послузі з споживання природного газу з боку позивача, більш того відсутність приєднання до умов договору розподілу природного газу, який в установленому законом порядку не підключений до газорозподільної системи, не мають право на отримання передачу природного газу газорозподільними системами. Лише 20 червня 2024 року позивач звернувся до Центру обслуговування клієнтів Миколаївської філії ГРМУ з відповідною вимогою щодо укладання та підписання договору, шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу. Перша оплата ОСОБА_1 за послугу з розподілу природного газу була здійснена 18.06.2024 року. Отже, позивач мав право на отримання/передачу природного газу газорозподільними системами за умови дотримання вимог Кодексу ГРМ та укладеного договору розподілу природного газу. Тому, у позивача були відсутні підстави у користуванні послугою відповідача. За такого, Миколаївська філія жодним чином не порушувало права позивача. Більш того, цього дня позивачу було повідомлено про стан відключення його оселі від газопостачання попереднім Оператором ГРМ АТ «Миколаївгаз» в 2021 році, який здійснював на той час свою діяльність з розподілу природного газу. Твердження Позивача про те, що газопостачання не було припинено, жодним доказом з боку позивача не було підтверджено, та не спростовано. Після з`ясування у Оператора ГРМ факту відключення його оселі від газопостачання, а саме опломбування крану-вводу, позивач штучно стверджував про відсутність пломбуючого пристрою на крані вводу. Ці пояснення, було покладені в основу судового рішення і істотним чином вплинули на вирішення справи на користь позивача. Більш того, під час здійснення контрольного огляду контролером Миколаївської філії на предмет відключення газопостачання, позивачем було надано пломбуючий пристрій та пломбу, як на підтвердження того, що даний пломбувальний пристрій мав місце на об`єкті позивача. За такого, позивачем не доведено, що об`єкт не було опломбовано, а більш того відсутні підстави вважати що припинення газопостачання житлового будинку було неправомірним, оскільки не надано до суду беззаперечних доказів відсутності підстав для такого відключення. Більш того, позивач за весь час відключення, а це з 2021 року по 20 червня 2024 року, навіть не звертався з відповідною заявою про відновлення газопостачання до відповідача є достатньою сатисфакцією відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів. Суд першої інстанції, поклавши на відповідача Миколаївську філію ГРМУ обов`язок щодо підключення будинку позивача до системи газопостачання за власний рахунок, без встановлення факту незаконності припинення газопостачання та порушення прав позивача, фактично оминув встановлений пунктом 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ порядок відновлення газопостачання, без врахування Правил безпеки систем газопостачання та технічної можливості такого підключення. З огляду на викладене, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити дії з відновлення газопостачання до житлового будинку не могла бути задоволена. Отже, враховуючи викладене, у зв`язку з тим що газопостачання до оселі позивача було відключене в 2021 році за порушення ПБСГУ, а це тривала зупинка газопостачання більш трьох років, то відновлення газопостачання проводиться після проведення ряду заходів передбачених чинним законодавством. При цьому відновлення газопостачання здійснюється за рахунок споживача. Зауважують, що споживач не звертався з письмовим зверненням щодо відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Витрати позивачем на припинення та відновлення газопостачання Оператору ГРМ не відшкодовані. Отже, наразі відсутні правові підстави для відновлення газопостачання в будинку позивача. Також вказують, що рішенням суду першої інстанції також задоволена вимога про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі у розмірі 20 000 грн. На їх думку, з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності вказана вимога є також необґрунтованою, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, з чого випливає право вимоги на відшкодування моральної шкоди з боку Миколаївської філії ГРМУ, а також наявність заподіяної моральної шкоди та вину в її заподіянні та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача, не обґрунтований заявлений розмір відшкодування моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо). Позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували те, що діями відповідача була завдано моральну шкоду, зокрема не надано виписок з лікарень, довідок від лікарів про те, що у позивача погіршився стан здоров`я, не надано доказів понесених витрат на придбання альтернативного виду опалення (приладів для обігріву), електроприладів тощо, не надано пояснень свідків, як на підтвердження факту приниження, як на то зазначає позивач. Адже працівниками Миколаївської філії не було вчинено протиправних дій (бездіяльності), які могли вплинути на стан позивача, завдати йому моральних страждань або принижень. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, направив заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення. Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підялгає частковому задоволенню. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірві не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є абонентом Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», о/р НОМЕР_1 . Відповідно до розрахунку №1000336392 від 14 січня 2022 року РГК «Миколаївгаз» заборгованість на 01 січня 202 року становила 679 грн.48 коп., які сплачено позивачем відповідно до квитанції №7 від 28 січня 2-22 року (а.с.26,27). 20 червня 2024 року ОСОБА_1 , шляхом подання відповідної заяви, приєднався до умов договору розподілу природного газу - оператора ГРМ Миколаївської філії «ГРМУ». 05 липня 2024 року, за адресою місця проживання ОСОБА_1 , контролером Миколаївської філії ТОВ «ГРМУ», було виявлене пошкодження пломби на крані вводу, після чого складено акт на відключення газового обладнання № 467 А, згідно якого відключення виконано шляхом пломбування крана на вводі, причиною відключення зазначено - порушення правил безпеки систем газопостачання, знято пломбу № с66701665, борг сплачено (а.с.9). Неодноразові письмові звернення позивача до оператора ГРМ з вимогами про відновлення газопостачання, хоча і розглянуті останнім, проте надання послуги відновлено не було (а.с.11,13,14,15-16,18,19-20,22-23,24). Вказані дії представників відповідача щодо відключення його від системи газопостачання, ОСОБА_1 вважає протиправними, адже причин відключення в акті № 467 А не наведено. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача по відключенню позивача від газопостачання та відновлення газопостачання, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог в цій частині. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції огляду на таке. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Відносини, які виникають між оператором газорозподільної системи (Оператор ГРМ), яким являється відповідач, та споживачами послуг з розподілу природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та безпосередньо «Кодексом газорозподільних систем», затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, зі змінами (далі Кодекс ГРМ). Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної системи (далі ГРМ) для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498. Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються також Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824. Відповідно до п. 1 Глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Пунктом 4 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Крім цього, п. 7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (споживання підтверджується витягом з особового рахунку, який додається). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу», якою передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. За приписами частини 2 статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний, зокрема, вживати заходів із метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи, вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству. Пунктами 1, 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ передбачено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством. При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ). У разі відмови споживача від підписання акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) фіксація припинення газопостачання (розподілу природного газу) (крім випадків відключень при аварійних ситуаціях) повинна підтверджуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про припинення газопостачання (розподілу природного газу), та/або підписом акта про припинення газопостачання (розподілу природного газу) однією незаінтересованою особою (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення такої особи. Акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) у цьому випадку надсилається споживачу рекомендованим поштовим відправленням. Згідно із вимогами пункту 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу). Відповідно до пункту 5.7 глави 5 Розділу V ПБСГ підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації. Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. Для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи. Згідно частин 2,4 глави 2 Розділу III Кодексу ГРС для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій Оператором ГРМ організовуються підрозділи аварійно-диспетчерської служби (АДС) з цілодобовою роботою, включаючи вихідні та святкові дні. Діяльність аварійних бригад з локалізації і ліквідації аварійних ситуацій повинна обумовлюватися планом локалізації і ліквідації аварій та планом взаємодії служб екстреного виклику інших організацій, розробленими Оператором ГРМ з урахуванням місцевих умов. Відповідно до частин 1,11 Розділу XIII Кодексу ГРС для забезпечення безпеки, а також підтримання відповідного рівня надійності роботи газорозподільної системи Оператор ГРМ проводить необхідні експлуатаційні, діагностичні, ремонтні роботи, а також роботи з модернізації та технічного переоснащення. Про виникнення аварії, надзвичайної ситуації або кризової ситуації, яка може впливати на роботу пристроїв, установок або мереж, відповідних суміжних суб`єктів ринку природного газу, зокрема споживачів, підключених до/через ГРМ, та їх постачальників, оператор ГРМ негайно має повідомити останніх, з зазначенням про очікуваний час тривалості та період обмежень у розподілі природного газу. Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання комунальних послуг здійснюється безперервно. У разі застосування перерви в наданні послуг на ліквідацію наслідків аварії виконавець зобов`язаний повідомити споживача через засоби масової інформації або в інший спосіб, що гарантує доведення такої інформації до споживача, про таку перерву не пізніш як через три години з початку такої перерви. У повідомленні зазначаються причини та строк перерви в наданні відповідних комунальних послуг. Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). За наслідками припинення газопостачання до житлового будинку, власником якого є позивач, було складено акт № 467А на відключення газового обладнання від 05 липня 2024 року, в якому працівниками ТОВ «Газорозподільчі мережі України» зазначена причина відключення - ПБСГ. Конкретна причина відключення від газопостачання із передбачених пунктом 5.7 глави 5 Розділу V ПБСГ в акті не вказана. Але містить посилання на те, що підставою відключення є «боргом за транспортування (борг сплачено)». У журналі реєстрації аварійних заявок зазначено «перепломбування на вводі АДРЕСА_1 ». Інших причин, які були б підставою для припинення газопостачання до домоволодіння позивача у цьому журналі не зазначено (а.с. 68). За такого, оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції вірно врахував, що в акті № 467А від 05 липня 2024 року не конретизовано причини відключення будинку позивача від газорозподільчої системи, що прямо суперечить вимогам Кодексу ГРС. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів існування аварійної ситуації (документи аварійно-диспетчерської служби, що підтверджують факт виникнення аварії та етапи її усунення), несправностей внутрішнього газопроводу і газового обладнання будинку позивача, які б надавали відповідачу передбачені законом підстави припинити розподіл природного газу до його будинку. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено законність підстав припинення розподілу природного газу до будинку позивача, яке мало місце 05 липня 2024 року, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача з припинення розподілу природного газу до належного йому будинку протиправними (незаконними) та відновлення газопостачання є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо помилковості такого висновку суду першої інстанції оскільки відповідно до акту №03939 від 19 серпня 2021 року, складено фахівцями АТ «Миколаївгаз», який на той час був оператором ГРМ позивача було відключено від газопостачання, колегія суддів відхиляє, оскільки факт відключення позивача попереднім оператором та самовільне підключення позивача до системи газопостачання не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами. Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина п`ята статті 23 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (адміністративне провадження № К/9901/59673/18) дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення юридичними особами прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої юридичними особами, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Оцінюючи розмір завданої йому моральної шкоди в розмірі 20000 грн, позивач зазначив, що відключенням його домогосподарства від газопостачання було порушено його звичайний устрій життя, він був обмежений в отриманні відповідних послуг, що призвело до незручностей та неможливості користування газовими приладами для підтримки життєдіяльності, необхідності докладати додаткових зусиль для організації елементарних побутових умов проживання, йому довелося шукати альтернативні способи обігріву будинку: в зимовий час купувати дрова, а для приготування їжі довелося придбати електроплиту. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про завдану йому моральну шкоду, колегія суддів водночас не бачить підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн, встановленому судом першої інстанції. Як вже зазначалось, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, при цьому «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, від 12 липня 2007 року). Так, внаслідок неправомірних дій фахівців відповідача, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у необхідності докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя. Але при визначенні розміру завданої позивачу моральної шкоди в результаті цього необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, про які зазначав позивач, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення присудженого судом першої інстанції розміру моральної шкоди з 20000,00 грн до 20000,00 грн, з урахуванням принципу розумності та справедливості. Такий розмір є таким, що відповідає глибині та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, враховує ступінь вини відповідача. Зважаючи на викладене, колегія суддів частково погодившись з доводами апеляційної скарги в цій частині. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо розподілу судового збору за суд першої інстанції. Позивач у цій справі на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого з відповідача на користь держави судового збору. Так, при зверненні до суду з цим позовом позивачем заявлено дві вимоги: одна немайнового характеру, друга - майнового характеру. Розмір судового збору за кожну із них становить по 1211 грн.20 коп. Вимога майнового характеру задоволено на 25%, тобто з відповідача в дохід держави належить стягнути 307 грн.80 коп. А всього 1514 грн. за розгляд справи судом першої інстанції. Щодо розподілу судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 3633 грн.60 коп. судового збору. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди на 75%, звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України відповідачеві слід компенсувати за рахунок держави сплачений за апеляційну скаргу судовий збір пропорційно до її задоволення - в розмірі 1362 грн 60 коп. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 208 грн. матеріальної шкоди сторонами не оскаржувалося, а відтак не було предметом апеляційного перегляду. Враховуючи вищевикладене, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2025 року в частині стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат слід змінити, в решті - рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 квітня 2025 року в частині задоволених вимог про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в дохід держави 1514 грн. судових витрат. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за рахунок держави 1362 грн 60 коп. В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 червня 2025 року.