Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/8115/24

Справа № 308/8115/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.05.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кравченко Т.М., в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Відповідно до постанови суду, - 26.04.2024 року о 18 год. 30 хв. в м. Чоп, по вул. Млинна, неподалік ж/д переїзду, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi-100 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу «Drager Arceo183», зі згоди водія, результат 0,93% та в закладі охорони здоров`я КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради. Висновок позитивний №575 від 26.04.2024 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Кравченко Т.М., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що працівниками поліції було порушено вимоги інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, а саме: чек Драгер, Акт Огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 до матеріалів даної справи не додано та у справі відсутні; не були роз`яснені його права; не ознайомлено з сертифікатом та свідоцтвом про повірку «Драгер». Крім того зазначає, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом. Вважає, що рішення прийнято на формально досліджених судом першої інстанції доказах, які отримані з порушенням норм закону, а тому оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. До початку судового засідання від захисника-адвоката Кравченко Т.М. надійшла заява про те, що у зв`язку із захворюванням вона не може бути присутня під час судового розгляду її апеляційної скарги, одночасно просить суд врахувати всі подані нею раніше заперечення та доводи про порушення, допущені при складанні даних адміністративних матеріалів, а також те, що з моменту нібито вчиненого ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто з 26.04.2024 сплив термін притягнення особи до відповідальності, а саме до 26.04.2025 і відповідно до ст. 38 КУпАП терміни притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчилися, просить закрити справу на підставі ч. 6 ст. 38 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кравченко Т.М., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи без їх участі, враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП. Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №394091 від 26 квітня 2024 року, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Так, з вказаного протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ДПР18 №394091 від 26 квітня 2024 року слідує, що 26.04.2024 року о 18 год. 30 хв. в м. Чоп, по вул. Млинна, неподалік ж/д переїзду, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Audi-100 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу «Drager Arceo183», зі згоди водія, результат 0,93% та в закладі охорони здоров`я КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради. Висновок позитивний №575 від 26.04.2024 року, чим порушив п. 2.9 „А ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що з протоколом ознайомлений, його копію отримав, від дачі поясненняна підставі ст. 63 Конституції України, відмовився. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №394091 від 26 квітня 2024 року, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №575 від 26.04.2024 р., згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, який приєднано до матеріалів справи, даними тестування на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Драгер» від 26.04.2024 згідно якого встановлено 0,93 проміле алкоголю в крові ОСОБА_1 , даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даними відеозапису з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції досліджених в судовому засіданні та іншими матеріалами справи. Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при проведенні тестування та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наявними у справі письмовими доказами, яким суд дав правильну об`єктивну оцінку. Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП. Отже, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Кравченко Т.М. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Всі інші доводи, наведені захисником в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності при змістовній згоді із результатами провадження у справі. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Що стосується тверджень апелянта про закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, притягнення до адміністративної відповідальності, то такі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП. За загальним правилом, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті (ч. 2 ст. 38 КУпАП). В окремих випадках, законодавець передбачив, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП). Тобто, в цьому випадку ст. 130 КУпАП є спеціальною нормою, і за наявності в діях особи ознак вказаного адміністративного правопорушення, строк накладення стягнення слід рахувати з дня його вчинення. Отже, на момент постановлення рішення місцевим судом (02.12.2024) строки накладення адміністративного стягнення не закінчилися (вчинено правопорушення 26.04.2024), тому доводи сторони захисту про протилежне є необґрунтованими. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови суду є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кравченко Т.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага