Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/12913/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/208/25 Справа № 712/12913/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Пронька В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2025 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Соснівського райсулу м. Черкаси від 11.02.2025 р. якою ОСОБА_1 , який наро- дився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси , громадянина України, працює ГУ ДСНС України в Черка- ській обл. на посаді фахівця відділення орга- нізації реагування на надзвичайні ситуації, проживає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду, 26.10.2024 р. о 3:30 год. в м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, почервонені шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру №472900, 472493, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить пом`якшити призначене стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а в решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він не усвідомлював наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає що якби в повному обсязі знав наслідки такої відмови не зробив. Просить суд звернути увагу на той факт, що він працює в ГУ ДСНС України в Черкаській обл. на посаді фахівця відділення організації реагування на надзвичайні ситуації, має спеціальне військове звання старший лейтенант і для виконання робочих завдань в нього є потреба у наявності посвідчення водія. Відсутність посвідчення водія та позбавлення права керувати транспортними засобами позбавить його сім`ю доходу та фінансової стабільності під час війни, а ДСНС позбавить кваліфікованого кадру. Штраф він сплатив в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_2 зауважує, що він щиро покаявся, в матеріалах справи відсутні обтяжуючі обставини, його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам. Звертає увагу суду на те, що накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення ним нових правопорушень та буде пропорційним вчиненому адмінправопорушенню. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення на вказаний номер телефону ( а. пр. 65), а враховуючи, що справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не входять до переліку, визначеного ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягається до адмінвідповідальності в судовому засіданні не є обов`язковою, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника. Вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 2564-256 КУпАП. Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 26.10.2024 р. о 3:30 год. в м. Черкаси на бульв. Шевченка, 205 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, почервонені шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР 1 № 159110 від 26.10.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; направленням на огляд та відеозаписами долученими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини та які є предметом судового розгляду. На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений в судовому засіданні суду першої інстанції зафіксовано, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухається, після зупинки з автомобіля виходить правопорушник, і з участю якого працівник поліції починає виконувати процесуальні дії, але водій відмовився він проходження медичного огляду на стан сп`яніння. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, почервоніння шкіри обличчя та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, чим порушив вимоги 2.5 ПДР України чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження. Згідно ст. 23 КУпАП, адмінстягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адмінстягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Чинний КУпАП не передбачає призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов`язкове основне чи додаткове. Доводи апелянта, що він є працівником ГУ ДСНС України в Черкаській обл., перебуває на посаді фахівця відділення організації реагування на надзвичайні ситуації, має спеціальне військове звання ст. лейтенант і для виконання робочих завдань йому необхідне посвідчення водія, позбавлення права керувати транспортними засобами позбавить його сім`ю доходу та фінансової стабільності під час війни, а ДСНС позбавить кваліфікованого кадру, крім того він щиро розкаявся, відсутні обтяжуючі обставини, його протиправні дії не завдали будь-якої шкоди іншим особам, не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам на переконання апеляційного суду, не заслуговують на увагу з огляду на те, що навпаки під час відсічі збройної агресії рф саме військовослужбовці, які безпосередньо не перебувають на лінії бойового зіткнення, а забезпечують Сили оборони держави в тилу, повинні бездоганно, беззаперечно та усвідомлено виконувати всі вимоги Конституції України, Законів України, правила етичної поведінки працівників ДСНС України під час виконання службових обов`язків, так і поза межами служби. Апеляційним переглядом встановлено, що накладаючи адмінстягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 30 та 33 КУпАП і призначив його у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням обставин справи, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. За таких обставин ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України. Само по собі перебування ОСОБА_1 на посаді фахівця відділення організації реагування на надзвичайні ситуації не є безумовною підставою для не застосування адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-які докази направлені на пом`якшення призначеного судом першої інстанції стягнення в матеріалах справи відсутні та правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 11.02.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.